Знищити Мурзика. Навіщо Верховна Рада постить котиків

Громадяни та колеги по цеху дружно розжалобились тим, що "влада нарешті звернула увагу на проблему" і вибухнула контрапунктом - хто "одобрямсом", хто отруйними коментарями. Здавалося б, "звертати увагу на проблему" - робота журналіста і громадського активіста, а депутатам ВР приличествовало б не звертати увагу", а шукати рішення проблеми. Але саме вирішенням проблеми безпритульних тварин та гуманного ставлення до вихованців, від опублікованого законопроекту, не дуже пахне.

Хто б сперечався - проблема є і ще якась. Бродячі собаки збиваються в зграї. Коти переносять лишай прямо на ніжні ручки наших діточок. Не кажучи вже про те, що пісочниці, в яких грають малюки, навколишні котики вважають власним сортувал. А собак - в тому числі моторошних порід - вигулюють прямо на шкільному стадіоні. Без намордників і навіть повідків. Загалом, так: все, що пов'язано з тваринами (особливо в містах) повинно перебувати під контролем, має регулюватися і штрафи за невиконання норм законів повинні бути високі. Це навіть обговорювати смішно. Кожен, хто стикався з неадекватною пітбулем, якого вигулює у дворі семирічна дівчинка, зі мною погодиться. Кожен, хто хоч раз вступав ногою в собаче лайно прямо під під'їздом - а то й на сходах або в ліфті - ще раз зі мною погодиться. А вже як зі мною погодяться ті, хто бачив жертв жорстокого поводження з тваринами! Чи хоч раз у житті намагався роздати в хороші руки сиріт дворової кішки, загиблої при дивних обставинах... Або хто виявляє час від часу під власним будинком цілі виводки цуценят, викинутих прямо на зупинці сільського автобуса...

Так що спокуса приєднати свій голос до дружнього хору "одобрямсу" великий. Але ком у горлі заважає. Справа в тому, що ніякої практичної цінності - не рахуючи "звернення уваги на проблему" - у законопроекту немає. Він не пропонує рішення - конкретного і здійсненного. А ті, які пропонує, виглядають вкрай сумнівно.

Законодавці стверджують, що ставлять за мету повністю позбутися безпритульних чотирилапих, а це "комплексна проблема і вирішувати її треба комплексно" (спільно з проблемою утримання домашніх тварин). Чиста правда, що джерелом бездомних собак стають домашні собаки. Їх викидають, втрачають, залишають сиротами, а ще вони задовольняють свої статеві потреби з бездомними родичами - і забезпечують їх потомством. Бездомним, само собою. Тому облік і контроль за домашніми тваринами безпосередньо повинен допомогти вирішенню проблеми безпритульних. І ось спритним рухом законодавчої руки об'єктив перекладається з безпритульних собак - з яких що взяти? - на домашніх родичів і гаманці їхніх господарів.

Чому б ні? Якщо не в людському, то хоча б у світі тварин "багаті" можуть заплатити за "бідних": законопроект містить натяк на те, що гроші, виручені за реєстрацію домашніх тварин, будуть спрямовані на потреби безпритульних (на притулки). За всі обов'язкові процедури з вихованцями - від первинної реєстрації до фінальної утилізації хладного трупа - можна заснувати плату, частина якої піде на забезпечення потреб знедолених.

Виглядає цілком респектабельно. Але диявол, як завжди, в деталях. У нас немає - і не тільки у нас, але й в обґрунтуванні до закону - чіткої статистики домашніх і бездомних тварин. Так само, як і хоча б приблизних підрахунків, скільки одна умовна домашня кішка може містити бездомних родичів. Адже, крім потреб бездомних кішок, ще доведеться утримувати бюрократію, яка обов'язково розростеться "на собачок". Почнемо з того, що обов'язково з'явиться спеціальна служба, яка займатиметься реєстрацією тварин. А це чиновники, їхні робочі кабінети, меблі, оргтехніка, комуналка. А ще хтось буде виготовляти чи купувати жетони і бланки документів, хтось турбуватиметься чіпами і необхідними інструментами для їх імплантації, хто буде контролювати звітність ветклінік. Нарешті, у Нацполиции з'явиться ще одна функція - перевірка умов утримання домашніх тварин, а це знову людино-години, які повинні бути кимось оплачені. "Відіб'ють" чи реєстраційні внески і штрафи витрати на чергову бюрократичну армію, яку, раз найнявши на роботу, доведеться годувати вже до самої смерті - питання, чіткої відповіді на який у законопроекті якось не проглядається.

Ще одне питання до законопроекту - інфраструктурний. Візьмемо відразу саму безперечну статтю - екскременти. Прибирати їх за своєю собачкою - святий обов'язок кожного добропорядного громадянина. В Європі, як вже неодноразово сказали всі і кожен коментатори, "всі так роблять". І у нас повинні. У Європі справді роблять. Там є для цього спеціальні урни, паперові пакетики, які можна купити, а можна просто взяти тут же на урні, є також спеціально облаштовані місця для вигулу собак і поліцай, який пильнує.

У нас в містах, де досі йде непримиренна боротьба за велосипедні доріжки і за кожен чахлий сквер, де обгортку від морозива можна нести в руках три-чотири квартали до найближчої робочої урни, про спеціальних місцях для вигулу собак і урнах для екскрементів не варто навіть мріяти. Ні, це зовсім не означає, що прибирати не потрібно. Потрібно. Можна викинути у звичайну урну - навіть якщо до неї доведеться прогулятися. У звичайному поліетиленовому пакеті. Неекологічно, звичайно, але хоч під ногами чистіше. Це зауваження стосується не стільки екскрементів, які, безперечно, потрібно прибирати, скільки того факту, що наша влада завжди з готовністю забезпечує нас все новими і новими обов'язками і законами, за якими ми "повинні", але сама не поспішає прийняти якісь зобов'язання на себе, кохану. Особливо, якщо вони коштують грошей.

Ось вам ще один приклад: притулки. Подібний законопроект міг би мати право на існування в тому випадку, якщо б йому передувала якась велика робота по забезпеченню притулків. Але навіть в самому законопроекті - хоч він нібито бере на себе турботу про безпритульних тварин притулкам присвячено не так вже багато місця, і то переважно обумовлені їх обов'язки і контроль. Все, що обіцяє притулкам законопроект, - відрахування певної частини грошей, отриманих за реєстрацію домашніх тварин місцевими бюджетами. Місцеві бюджети - окрема розмова. Тим більше що можу вас запевнити: грошей, отриманих з бюджетів "з реєстрації", особливо перший час - коли виявиться, що закон вже набув чинності, а ні жетонів, ні бланків, ні навіть самого доступу до реєстру ще ні у кого "в районі" ні - на потреби притулків ніяк не вистачить.

Зате вистачить інших проблем. Виявиться, наприклад, що бюджетні кошти припускають закупівлі всього на світі лише за тендерами. Які можуть виграти "ті, хто треба", а можуть і просто найкращі постачальники в світі, але тендери вимагають часу, а годувати-лікувати-чипувати-стерилізувати треба прямо сьогодні. Справа в тому, що зараз більшість притулків так чи інакше живе з благодійності та забезпечується волонтерами. Що знімає з них необхідність жорсткої звітності перед органами влади і взагалі знижує ступінь залежності. Можете вважати це парадоксальним або навіть потворним, але вливання бюджетних грошей може не поліпшити, а погіршити ситуацію в притулках.

Ще одна проблема бездомних тварин, і законопроекту - полягає в тому, що написаний він "для міста", тому й оплески здобув у міського (переважно столичного) населення. Населенню пробачити - кожен бачить світ з власного вікна. Непростимо законодавцям. Які щось пишуть про "комплексної проблеми бездомності", але при цьому скромно замовчують про чи не головному (за особистими спостереженнями) джерелі бездомних собак і кішок - селі. Коли в селі не знають, що робити з приплодом, який чомусь не тоне відразу, вивозять у місто і кидають там - на зупинках, базарах і в інших людних місцях. Як правило, цуценята і кошенята гинуть. Окремі щасливчики потрапляють у притулок.

Законопроект, можливо, претендує на універсальність - передбачає рішення як для міста, так і для села. Але, знаєте, я як наяву бачу вбрання Нацполиции, які їздять по селах і перевіряють будки, хати, хліви та комори на предмет незаконно вагітних кішок і собак. А коли верховину снігом задує - на вертольотах, треба думати, будуть прилітати. Хоча скажу вам прямо: було б просто щастям, якби з'явилися такі наряди, які перевіряють умови утримання тварин у сільських господарствах. Не тільки собак і кішок.

"Сільські" питання до законопроекту цим не вичерпуються. "Домашні тварини" в селі і місті "домашні" по-різному. У сільських господарствах кішки, наприклад, в більшості випадків живуть напівдиким чином, причому на одному дворі може жити з десяток хвостатих. Яких ніхто не вважає, чиї "умови утримання", прямо скажемо, спартанські, які можуть (о жах!) "незаконно вагітніти" і "неконтрольовано розмножуватися". Але якщо цей процес припинити і замінити безрідних мурок "тваринами з притулку" або, ще смішніше, породистими "клубними" котами, господарство з'їдять миші і щури. Це, між іншим, стосується і великих міст - якщо з підвалів ваших багатоквартирних будинків вивести всіх котів, по під'їздах почнуть шастати щури, а миші оселяться в теремах з гіпсокартону прямо в евроремонтных квартирах. Цієї проблеми немає в Європі, де, до речі, бездомних кішок цілком можна зустріти, як і "кішок на службі у муніципалітету" - тому що там дещо інші санітарні стандарти і комунальні служби ставляться до своїх обов'язків трохи інакше ніж у нас. Так що, так, не можу не погодитися з правниками: "проблема безпритульних тварин - комплексна". Вона навіть більш комплексна, ніж ви думаєте. Або на наступному етапі подумаємо про стерилізацію і чипировании щурів, за гроші власників будинків, де вони мешкають?

Ще один майже смішний "сільський" питаннячко - "породність" та стерилізація в разі безпородності. Про котів я вже сказала. Могла б сказати пару слів і собаках. Але краще - про корів, оскільки ніяких винятків для "сільськогосподарських тварин" у статті про "породності" я не знайшла. "Породність" корів в сільських господарствах, як і породність свиней, - питання, яке мало цікавить господарів. Цікавлять надої і нагул маси. Стійкість до хвороб і легкість розродження. А бодливый характер і туге вим'я приречуть на ніж навіть саму породисту корівку. Я би від усієї душі підтримала підвищення стандартів і перехід всіх господарств на племінну худобу сучасних просунутих порід. Але це гроші, яких у селян немає. Тому вони так і будуть продавати один одному телиць, орієнтуючись не на родовід і породу, а на те, скільки молока давала телкина матуся. І спробуйте приїхати - хоч усім особовим складом Нацполиции - і припинити це неподобство з "незаконними вагітностями" безпородних корів, овець і свиней, і продажем їх "у невстановлених місцях".

Здається, ні одна стаття законопроекту не викликала такої бурхливої реакції, як примусова стерилізація "безпородних". Реакція, визнаю, кілька надмірна - тому що, дійсно, немає іншого способу стримувати зростання бездомних тварин на вулицях міст, крім стерилізації. Але примусова стерилізація в нормальних цивілізованих умовах передбачена тільки для бездомних тварин. Не для "безпородних", підкреслюю, а для бездомних. Навіть якщо на вулицю, а потім до притулку потрапив чихуахуа голубейших кровей і безупречнейшего екстер'єру, його все одно стерилізують. Для домашніх ж "безпородних" стерилізація може бути тільки рекомендованої заходом. Причому не потрібно нічого вигадувати - наші ветеринари і так рекомендують стерилізацію своїм клієнтам. І багато власників домашніх тварин - особливо самок - охоче на це йдуть. Примусити ж господарів робити стерилізацію своїм тваринам не можна - це порушення прав. Тим більше, враховуючи той факт, що операція зі стерилізації, як правило, не найдешевша стаття в прайсах ветклінік.

Звичайно, можна було б сказати просто і грубо: немає грошей - не годиться тобі тримати тварину. А що, в Європі так і є: тобі не дозволять тримати тварину, якщо у тебе не вистачає квадратних метрів і/або грошей на банківському рахунку. Це, правда, для деяких європейських країн. Але в нашому законопроекті я, скільки не шукала, не знайшла ні слова про те, хто і як буде лімітувати право людини завести домашнього улюбленця. І, боюся здатися сентиментальною, але я рада, що цю норму не стали вводити. Люди, які за європейськими мірками не мали б права заводити тварин у нас - це раз, часто саме ті люди, які найбільше їх потребують.

Але повернемося до "безпородності", яка просто "зробила день" у соцмережах. Думаю, наші депутати вже почули в свою адресу все, що думають виборці про їх власної "породності". Не буду повторювати всі гостроти - місця не вистачить, і електрони втомляться бігати. Зауважу тільки, що питаннями "породи" завжди стурбовані саме ті люди, у чиїй власного родоводу можна легко засумніватися. Це поширюється (або витісняється) тварин: найчастіше питання породи тварини - це питання моди, престижу, статусу. У Німеччині, наприклад, ті, хто утримує безпородна тварина, звільняється від податку на нього. Платять податок тільки на породисті екземпляри. І це правильно: за понти потрібно платити.

Не кажучи вже про те, що безпородні тварини в деяких видах діяльності краще, ніж породисті. Для лову мишей на сільській газдивке, як вже згадувалося, краще завести смугасту мурку, а сидіти в будці і вити на місяць краще волкообразному рекса. Та й взагалі, цінність генетичних ліній - питання тонкий, складний і досить вузькоспеціальне, і не нашим депутатам вирішувати, хто більше матері-природі цінний. Я розумію, що хтось із них вже бачить у перспективі свій маленький - або не дуже маленький заводик по розведенню хортів щенят або британських висловухих кошенят. Але таким чином заручником бізнесу стає питання виживання виду. Заручником - тому що немає такого виду, як "англійський бульдог" або "сфінкс". Це штучні лінії, зроблені людиною під професійні і господарські потреби або просто "для краси". Собака і кішка в нормальному, природному вигляді - це дворняги. Продукти гетерозиготності - багаторазового перехрещування генетичних ліній. Без сліду виродження, стійкі до викликів зовнішнього середовища. Якщо уявити собі, що законопроект досяг своєї кінцевої мети, і вимів з нашого життя всю цю "безпородну" масу, залишивши нам як собак-йоркширських тер'єрів і кокер-спанієлів, то ми можемо вважати, що біологічний вид "домашня собака" більше не існує. Що ж, це був не перший і не останній знищений нами вигляд.

Але, на щастя для всіх - мурок, кульок і нас з вами - законопроект порожній, як торішній горіх. Тому і шуму від нього стільки. Якщо ви серйозно сподіваєтеся та/або тривожитеся за собак, подивіться, як вирішується питання інших українських знедолених - людей похилого віку, дітей, хворих. Поцікавтеся, в якому стані притулки і які бюджетів у органів опіки. І повірте, проблему зовсім не вирішить той скромний факт, що собак примусово "за законом" стерилізувати можна, а жінок - ні.

ВР в черговий раз під виглядом законопроекту написала пост. Який свідомо сколихнув би громадську думку, вірніше, громадські емоції - адже котики, як відомо, лідери "лайкам" в соцмережах. Законопроект, швидше за все, не пройде першого ж слухання - і в увазі високу ймовірність корупції, і дорожнечу, і нездійсненність багатьох пунктів, і просто тому, що він являє собою не рецепт "комплексного рішення", а "боги там присутні строкатих глав", написаних людьми, які звертають увагу на проблему", але при цьому не мають цілісного уявлення про неї. Законопроект майже напевно буде відправлений на "дозрівання", як твір другорічника.

Але це буде вже потім. А поки ВР запостила котиків - і зірвав овацію в залі. Може, саме цього, насправді, і не вистачало депутатам.