Україна з-за океану: емігрантська преса про святого Леніна, москалів і відра горівки

Заклики шанувати і пам " ятати свою мову, розповіді про холеру на Галичині, збір коштів для поранених під час Другої Світової війни, анекдоти і комікси - усе це можна знайте на шпальтах газети "Свобода", яка вже понад 120 років працює за океаном.

Перший номер видання вийшов у США 15 вересня 1893 року. Сьогодні це найстаріша у світі україномовна газета, що видається безперервно.

Перший номер газети "Свобода" був присвячений як новинам з батьківщини, так і подіям в Америці, а також інших країнах світу. У вступному слові колектив газети звертався до читачів із закликом зберігати свою культуру та віру на чужині. І описував поневіряння, які змусили українців залишити рідну землю і відправитись за океан.

"Чому німці, французи американці є вільним і багатим народом, а ми одні обдерті на багатій землі чужим кланяємось богам і свій кривавий піт і працю мусимо в чужу складати стодолу, а самі з голоду гинемо? А що гірше, ми навіть в метриці народної назви не маємо, хоча навіть дикі племена в Африці мають сталу назву, а ми невільники", - писала газета.

"Русин мусівь віками стояти на варті і проливати свою кров на полю битви з дикими ордами татарськими та бисурманьскими, щоб своїми благородними грудми здолати непрошибну стіну для європейської цивілізації проти азіатського варварства. А що ж з того?" Між тім, відзначено у передовиці, за океаном українці без жодної допомоги збудували церкви, витворили товариства взаємодопомоги. "Словом русин, скинувши тільки з собі полатану гуньку довівши, що в нього за сила, коли чужий його не не, не заправляє в ярмо неволі".

Новини з батьківщини займали в газеті значно частину і друкувались у рубриці "Вісті з старого краю". З номером читач довідався, скажімо, про страшну трагедію на Галичині.

"Вь селі Ковачицяхь західної Галичини дня 18, червня ц. р. місцевій різникь за назвиску Антонь Wiejowski 36-іть маючій, одтявь сокирою голову власной матері, котра числила вже 68 літь.
Тая гідра вь люцкомь тілі ще й по смерті страшно знущался надь трупомь тієї, котра го вь тяжкихь боляхь на світь породила. Кобь була знала, булаби ще малимь вь колисці задусила".

Були й "Американські новості". Зокрема, одразу кілька текстів було присвячено проблемі безробіття. Так, економічну кризу в країні газета пояснювала падінням вартості американського срібла.

Серед новин, зокрема, історія про сальониста Левковича, який на $1000 заклався, що дістанеться з Нью-Йорка до Чикаго, ні разу не ступивши на землю. У підсумку рідні запакували його до скрині, попередньо просвердливши в ній відчини, і відправили залізницею. Попередили працівників потяга, що у скрині коштовне венеційське скло, а тому поводитись із скринею слід дуже акуратно. Судячи із замітки, подорож Левковича була доволі комфортну: до скрині йому поклали горілки, сиру й ковбаси.

На останній шпальті читачу пропонували анекдоти і гуморески.

1 жовтня 1893 року

Передовиця першого номера, який вийшов 1 жовтня, була присвячена мовне питання. Редакція наголошувала, що українці на чужині в жодному разі не можуть забувати рідну мову. "Стидатися своєї власной мови так означати якби встидатися своєї рідної матері. Як же не маємо любити своєї матері, котра нас носила в своїй утробі, у тяжких болях народила на сей світ, нас своїми грудми годувала хотій сама нараз і шматка чорного хліба була жадна, не мала спокою і вночі не знала сну".

При цьому переконують читачів, що українська мова посідає перше слово між слов'янські янськими і саме на ній зростала російська та польська література. У цій же передовиці згадано і твердження професора Бантиш-Камянського про ті, українська мова йде другою за милозвучністю після італійської. "Наш народ своєю мовою, своєю піснею, своєю хоробростію одіграє колися перворядную ролю на сцені славяньского театру", - переконана "Свобода".

Серед іншого з іншого номеру читач дізнавався, що саме український лікар відкрив шляхи поширення холери. "Нашъ рускій славний докторь Савченко доказавь науковій докторської комісіі в Парижу що мухи найбільше розносять заразливу хоробу холеру з одного місця на друге - комісія дізналася що се правда. Слава нашому докторові русинови!"

З іншого номером у "Свободі" з'єднання з'явилася реклама, а саму газету почали розповсюджувати лише за передплатою. Згодом додались уривки з літературних творів, листи читачів, оголошення та комікси. З нагоди 70-річчя з дня першого виходу "Свободи" його колектив привітав навіть президент США Джон Кеннеді.

Газета завжди виразно стояла на українських національних позиціях, підтримувала боротьбу за незалежність. Після створення СРСР "Свобода" писала про Радянську Україну і просто Україну - західні регіони, що не входили до складу Союзу. З початком ІІ Світової війни газета більшу увагу звертає на події у світі, аніж в Україні - про ситуацію на рідній землі переважно йдеться в оглядових статтях, тоді як новин майже не подає. Однак з початком 60-х років видання знову виносить на передовицю обговорення подій в Україні. "Свобода" і сьогодні пильно стежить за тим, що відбувається за океаном, на рідній для українців землі.

"Ділова столиця" перечитала, що писала "Свобода" у вересні у перші кілька десятиріч роботи.

12 вересня 1894 року

Газета пише, що у старому світі все стало догори дригом: якщо раніше українцями на Галичині кермували поляки, то тепер головними стали євреї. Як доказ цього передруковано текст німецького кореспондента, що відвідав виставку народного господарства у Львові.

"Нині Галичина вже захоплена жидовою і то так далеко, що про помочи спасенію тій країні навіть і мислити не можна. Того сумного положеня річи не змінить хоч би і сто львівських виставок. Тієї думки суть всі учені люде як: урядники, офицери, техніки, котрі в Галичині перебували черезь довгі літа. Галицка земля знаходиться вже за найбольшой частини в посіданю жидовському. Прекраснії ліси, бори, полонини належать до жидів яко власность; богатії копальні солі, нафти, належать до жидів; прекрасні і багаті будинок в ринку по всіх галицьких містах посідають срібняків від путіна; торговлею, купованемь і продаванемь виключно труднять ся срібняків від путіна; продажу горівки і тютюну тілько в жидівських руках; більшість галицьких хліборобов є задовжена у жидів на довгі літа, ба до віку; так мазурскій як і рускій хлоп мусить платити гарачь жидам".

15 вересня 1898 року

Росія благоденствує від Висли аж на Камчатку. Релігійні секти множаться, бо вже є більше як 50; політичний гніт не зменшився; політично небеспечних без суду ганяти на Сибір по давному, голять голови, накладають кайдани, а дротяна нагайка додає духу; народ терпить голод, а державець божоі влади в Россіи, цар-батюшка видав 50 міліонов рублів на шіфи, а тепер того пару тижнів видавь до всіх державну ноту, т. є. таке лист, в якому радить, що бі на світі запанував безоружний спокійними. Вона дуже красна річ безоружний спокійними, однак коли се говорити блаженний помазаник божои влади в Россіи і найбільшій представник гніту і безправія на цілом світі, то приходити сміятися.

11 вересня 1902

Надіявся дід на мідь, та й ляж без вечері... Надіявся російскій цар на сіна - престолонаслідника і знов завівся у своїх надіях. Цариця занедужала сими днями небезпечно і привела на світ неживе дитя - знову доньку.

Зі осередка життя Руси-України, Кіева, надоспіла телеграфічна вість про змову і утечу політичних вязнів. В полуднє дня 5 с. м. вязні проходжували ся за подворю кіевскои в'язниці під охороною багнетов. На даний знак оточили всі вояків, закинули ім мішки на голови і 12 вязнів вспіло утечи. Заалярмовано всю поліцію і жандармерію. Доси одначе не зловлено утікачів. Пропали, мов і камінь біля води. Догадують ся, що иснував добре уложений договір, а вязні мусіли мати приготовлену допомогти за мурами в'язниці.

8 вересня 1904

У Ридзі в Росіи товпа робітників без роботи під час демонстрацій вбила шефа поліціи і двох поліцаів, коли вони хотіли їх розогнати.

За посредствомь берлинського банку Мендельсона, виеднав російській президент міністрові Вітте велику позичку грошеву на ціли военни у берлинських банкірів. Пожичка та має виносити 500,000.000 дол.

Війна на далекому Сході. Телєґрамы.
Петербург 1 вересня. Ґен. Курокі перейшов ріку Тайтзе коло Саканканквантум і загрозив російськой арміі з заду, в наслідок чого мусів ґен. Куропаткин також цофнути ся за ріку і не допустити до окруженя собі.
Парижь 2. Доходять тут поголоски, що Куропаткин цофне ся з войськом аж до Мукдена і там доперва розправиться з Япанцями.
Берлін 2. Знавці войськові говорять, що войсько російське через безустанне цофане ся дуже легко може попасти в розсипку.

14 вересня 1905

У Москві племенник жінки Віттого, Хотиньскій застрілив одну дівчину, а потім і сам застрілився. Чотири братя Хотиньского скончили житє своє подібним же способом.

МОСКОВСКІЙ митрополит (в Росіи) випустив відозву, в якій вон нацьковує темних людей на интелігенцію, і на всіх, хто не є прихильником самодержавія.

ОСІННІ маневри в Галичині через холеру були перервані. Було багато нових випадков холери.

ЛІКАРСКЕ партаченє цвите в Галичині подь сю добу, так як за давнійших годин. Це не шлюб знахоров, як не брак людей, що вірять в них. У Лопушці під Переворском уділяє лікарских порад селянин Чепеля, а що не уміє ані читати, ані писати, диктує якомусь хлопчині рецепти слідуючого змісту: Fisoles maczugales брати через 6 днів з ватою asinus sum aqua destilata через три дні, як місяць світить. Рецепти вкладає цього Чепеля до коверт, які достарчила йому вь великий сколькости одна з аптик в Ярославі та хорий достає на ню ліки, заплативши добрі гроші. І се діє ся в Галичині в 20-му столітю під оком двох старостов і двох фізиков.

14 вересня, 1905

У 1897 р. отже тому 8 літ, переведено в Росіи перший загальний спис населеня. Тієї спис узрів дневне світло аж тепер, того то виймаємо з нього що важнійше.

Загальне число населення російскои держави виносило на основі обчислень тієї статистики 126,586.526 осіб. (за виимкой Фінляндіи). За віроисповіданю ділиться то населене на: православних і одновірців 87,123.604 (69 4 прц.) загального числа населення. Старообрядовців і таких що водказуються вод православія 2,204.596 (18 прц), маґометан 13,906.972 (11,1 прц.), католиків 11,467.934 (9,1 прц), жидів 5,215.805 (4,2 прц.); євангеліків 3,572.653 (2,8 прц.)

Поділ населення після стану: дідичнои шляхти 1,220.169 (1 прц.); особистои шляхти з урядників 630.119 (0,05 прц.); почесних і особистих городян 392.927, купців 281.179 (10,0 прц.); селян 96,898.648 (77,1 прц.); лінійних козаків 2,928.742 і иншоплеменников 8,297.965 (6,6 прц.).

Після матерноі мови населене ділиться на 25 основних ґруп. У водношеню до загалу великоруска мова творити 44.3 прц; украиньска 17.8 прц; польска 6.3 прц; білоруска 4,7 прц; литовска 1,1 прц.; жмудска 0,4 прц; лотска 1.1 прц; мадярска і румуньска 0.9 прц; німецка 1.4 прц; жидовска 0.4 прц; грузиньска 0.6 прц; вірменьска 0.9 прц; татарська 0.3 прц.

Цікаві висліди поділу населення після освиті. Анальфабетов має російска держава 99,070.436 т. є. 79.9 прц; уміючих читати і писати 26,569.585 (21.1 прц.). З того числа з образованем університетским або у вищих наукових заведенях, ровнобожних універзитетов 104.321; а образованем спеціяльних сѳредних наукових заведень 99.948; вихованков загальних середньозважених школярів 1,072.977, Як бачимо з того, справа просвіти в Росіи знаходити ся в дуже оплаканом стані.

11 вересня 1907

У Росії правибори до третої Думи вже розпочалися. Перші справезданя надійшли зі смоленьскої ґубернїї. Побідили ліберали. "Русское Знамя" орґан "істинно російських" пише, що треба виречи ся всяких надій, щоб у третю Думу могли попасти "правдиві русскіе" (чорносотенці). Нова Дума займаться буде як перша і друга бунтами і змовами на житє царя, лишень буде осторожніша, а через се і безпечніша. Через се і єї треба буде розвязати.

Скільки пють горівки в російскій державі? Жуковський В. в польскій
часописи "Gazeta Codzienna" подає інтересні відомости про уживане горівки в російскій державі. З наведених цифр видно, як щороку більше пють горівки. Цифри подають за всі 12-місяців 1906 року і тільки за 5 місяців 1907 року (у мільйонах відер).

10 вересня 1908

Перед пару тижнями галицькі кацапи зорґанізували поїздку наших селян до Київа. Дурені галицькими кацапами російські чорносотенці лагодилися на принятє 20 тисяч паломників. І справді таки приїхали, але-ж не 20.000, а всього біля 200 чоловік. Почаївські ченці та "союзників", що так нетерпляче чекали своїх братів, вийшли назустріч до москвофілів, що тимчасом йшли з м. Радзивилова пішки. Підчас урочистої зустрічі зразу всім тутешнім впало на очі, чому москвофіли не несли "істино-русске прапор", а якесь жовто-синє? Далі вийшло ще краще, якщо на промову якийсь москвофільський панок відповів українською мовою, не вміючи, очевидно й слова зліпити по росийському. Далі панам хазяїнам трохи полекшало, бо дорогі гості всі позаписувались у союз (російська хуліганська організація) і зараз же поначіплювали значки.

12 вересня 1910

- Як живеся нашим братам в Росії. Російський уряд тиснути Українцїв в Росії щораз більше. А найбільше він боїться народної просвіти. Де тільки зачнуть селяни просвіщатися, гуртуватися в товариства для науки там мішаєся уряд, розвязує просвітні товариства, а свідомих людей переслідує. Нещодавно розвязано на Холмщині в селі Кобилянах-Надбужних читальню імени Шевченка тільки для того, що вона українська. Щоби позбутися Українців з Холмщини, зав'язавши ся там попівський клюб, котрий хоче викуплювати українські землі і продавати корінним Москалям.

- Холєра і чума, сі дві страшні пошести дуже лютують в Росії. Особливо холєра розширилась вже майже по цілій Росії, відки дісталась до полудневої Італії, де в надморских місцевостях, в провінції Апулїї гине від холєри по кільканацять людей денно. У Росії від весни дотепер померло на холєру до пів мілїона людий. Холєра вибухла вже в сусідстві північної Галичини в Томашові недалеко Белза, відки легко може дістатися до Галичини.

- Чума в Одесі не вигасає, а навпаки ширитися, а росийскі санітарні влади цілком безрадні супроти тої страшної зарази.

11 вересня 1917

- Під час політичної прогульки по Дніпрі президент Української Центральної Ради. проф. Мхл. Грушевський, щодо границь України заявивши, що бесарабська губернія не входити у склад України, північна частина чернігівської остає покищо під знаком питаня, однак ХОЛМЩИНА МУСИТЬ БУТИ ВЛУЧЕНА ДО УКРАЇНИ.

- На засіданю Української Центральної Ради Генеральний секретар фінансів, Барановський, виголосив реферат на тему наложеня національного податку на населення. Барановський уважає за найліпшу форму державного (українського) податку доходовий податок. Таку систему оподатковання винна бі перевести в житє У. Ц. Рада, однак зваживши, що се вибере багато часу, а У. Ц. Рада гроший погребує зараз, тому референт проектує інший спосіб: наложити за 3 рублі податку на кожду батьківщину, яка проживає на Україні і має який-токий дохід або заробок. Колиж У. Ц. Рада введе доходовий податок, тоді візьме під увагу зложених вже 3 рублі.

8 вересня 1921

На Україні розгорілася з великою силою церковна боротьба. Після проголошення автокефалії Української Церкви російський єпископат у Київі кинувши анатему на українське духовенство, митрополита Парфенія і вірних. Великоруські церковні достойники, а за ним і зрусіфіковані землячки, називають автокефальну Українську Церкву "галицькою", метою якої є поширення унії. У проклямаціях вони називають уніятського митрополита графа Шептицького інспіратором автокефальної Української Церкви. Протиукраїнський похід російських церковних достойників не приносить їм ніякого успіху. Село за селом, церква за церквою зголошують своє приступлення до автокефальної Української церкви, так що церква в Україні вже майже зовсім українізована.

8 вересня, 1925

До гробівця Леніна щодня йдуть маси людий, як до святого місця. Нині серед людий була одна дівчина, котра казала, що часто ходити на могилу Леніна і "се їй помагає". Советська влада доручила місцевім владам усюди поміщувати пикчери Леніна з червоною стяжкою. В Тіфлісі, на Кавказі, під одним таким пикчером одна жінка умістила електричну лямпку, щоб Ленінови світилось як святому.

15 вересня, 1927

Відділ місцевого промислу у Винниці почав будувати нову фабрику макарану, яка продукуватиме 1000 пудів (40 фунтів пуд ) макарану на день. Рівночасно будується там велику овочосушню, в якій буде сушитися 600 пудів садовини на добу.

3 України повідомляють, що під час землетрусу, що мав там місце, не було ніяких жертв у людях. Лише в Ялті згинуло кілька осіб, убитих валячимися будівлями.

16 вересня 1931

Кореспондент "Манчестер Гардієн" подає в третій великій дописи з Галичини відомости про "пацифікацію" Галичини та про систему польського терору, польонізації й взагалі переслідування всього українського. Кореспондент стверджує, що ніколи в годинах австрійської монархії нарід в Галичині так тяжко не терпів, як під Польщею. Польща перебрала всі найстрашніші методи поліційно-царської Росії в її боротьбі проти народу, а особливо проти "інородців". Ці методи Польща "змодернізувала", "удосконалила" та ще більше загострила. Кореспондент нарікає на Лігу Націй, що вона досі нічого не зробила, щоб полекшити становище Українців під Польщею.

14 вересня 1934

Командування Української Військової Округи зорганізувало нещодавно з'єднання в'їзд українських письмеників-червоноармійців, на якому зявилося 70 людей, переважно військових журналістів та пропагандистів. У зїзді взяли участь і Москалі. Зїзд виказав потребу посиленої пропаганди в армії з огляду на небезпеку недалекої війни. Недвозначно вказувалося також на те, що тепер треба вояків виховувати більше у дусі патріотизму "атєчества". Стверджено також при цьому, що червона військова література до сьогодні не має творів, які могли б одушевляти борців червоної армії. З того видно, що не легко письменникам написати щось путнього в московськім дусі українською мовою.

10 вересня 1937

ПО цілій території Совєтів дальша "чистка", отримана з десятками розстрілів. Тепер увага Москви скупчена на так званій "Українській комуністичній партії". В азовській області розстрілено знову вісьмох членів цеї партії за "саботаж" у ділянці хліборобства. B ростовській області розстрілено чотири особини за намагання потруїти колхозні корови. Десять інших дістали по десять літ тюрми. Подібні арешти і розстріли відбуваються у ташкентській області і в бурятській републиці.

Перечитати увесь архів видання з 1893 року можна тут.