Українські меблі з буковими комплектуючими чи дешеві китайські замінники: як обрати якісні та зручні шкільні стільці

А для цього достатньо дотримуватися простих рекомендацій щодо вибору стільця, на якому сидітиме учень.

Яким має бути правильний шкільний стілець?

Про це розповіла представниця української компанії "Буковинська ламель", яка, з-поміж іншого, виготовляє високоякісні ергономічні сидіння та спинки для шкільних стільців із фанери бука й постачає їх до країн Євросоюзу.

Отже, шкільний стілець має перш за все забезпечувати правильне положення хребта під час сидіння. Якщо кут між стегном і гомілкою формує прямий кут — дитина сидить правильно. Стопа також має стояти на підлозі під кутом 90 градусів. Аби забезпечити дотримання цих важливих умов, Україна за прикладом Європи почала розділяти шкільні меблі на 7 "зростових" груп. По суті, меблі мають "рости" разом із дітьми, аби школярам не доводилося згинатися над низькою партою на незручному занизькому стільці.

Чималу роль відіграє також форма сидіння та спинки стільця. У європейських школах стільці мають вигнуті спинки, на які зручно спиратися, та сидіння з невеликими заглибленнями, що дозволяють дитині тримати правильну осанку. Слід зауважити, що ккрай сидіння має бути заокруглено-вигнутий (так званий "козирок"), адже прямий край стільця може тиснути дитині під колінами і стати причиною проблем із ногами.

До того ж, на шкільному стільці не має бути підлокітників, адже вони не регулюються, а дитина, спираючись на них (частіше за все — нерівномірно), напружуватиме шийний відділ хребта, від чого виникатиме біль, а з часом розвинеться викривлення хребта.

Велику увагу за кордоном приділяють також матеріалу, з якого виготовлено шкільні меблі. Найчастіше при виборі шкільних меблів у більшості країн ЄС віддають перевагу гнутоклеєним заготовкам спинок та сидінь для стільців із бука. Цю породу дерева обирають через її міцність та стійкість до подряпин і ушкоджень. І хоча коштують гнутоклеєні деталі буку дещо дорожче від фанери берези чи вільхи, з яких зазвичай виготовляють шкільні меблі в Україні, — термін їх експлуатації значно довший. 

Окрім того, в ЄС не використовують меблі з пластика, адже це може спричинити проблеми ще й із дихальними шляхами.

А що в Україні?

В Україні, на жаль, ключовим критерієм вибору шкільних меблів залишається не якість, а ціна. А в багатьох випадках – ще й розмір "відкату", який постачальник обіцяє організаторам тендеру. 

У багатомільйонних тендерах часто можна помітити цікаву закономірність: технічні умови та вимоги до продукції, що закуповується, дуже часто прописані під конкретного виробника. Так, уже не один рік поспіль у тендерній документації практично не згадується вимога відповідності продукції ДСТУ. Зникла також практика прописування альтернативи зазначеним вимогам. Тобто якщо раніше, скажімо, у тендерній документації прописували "сидіння з ДСП або альтернатива" — зараз у більшості випадків жодних варіантів там не передбачено.

Фактично, зараз організатори тендерів мають усі можливості прописати тендер так, аби перемогти в ньому могла конкретна компанія. А інші або не виготовляють продукцію, що відповідала би таким вимогам, або просто не встигнуть за обмежені строки виготовити необхідну крупну партію товару. 

За оцінками експертів, така ситуація позначається не тільки на якості закуповуваних меблів, а й на витратах бюджету. Адже зазвичай організатори тендерів отримують певний "відкат" від виробника, що гарантовано отримає замовлення. Внаслідок цього держава може переплачувати до половини від реальної вартості меблів, що закуповуються. І отримувати при цьому неякісну, а часом – і небезпечну продукцію. Зокрема, це стосується меблів із покриттям із токсичного китайського пластика.

Звісно, номінально у інших компаній, яких через специфічно виписані умови тендерів, не допускають до участі у процедурі закупівель, є можливість подати скаргу до Антимонопольного комітету. Однак на практиці все складніше: кожна скарга обійдеться компанії у 5 тисяч гривень – і зовсім не обов'язково вона буде задоволена. Є сенс скаржитись тоді, коли йдеться про багатомільйонні тендери. А якщо сума закупівель невелика – такі витрати просто недоцільні.

Тож маємо ситуацію, коли держава тільки на закупівлях меблів втрачає шалені кошти через корупційні схеми та шпаринки у законодавстві. І досі не створила органів контролю ні за тим, як прописуються тендери, ні за тим, що саме закуповується. 

А закуповуються наразі переважно меблі низької якості. Школярі в Україні дуже часто вимушені користуватися меблями з ДСП або дешевших порівняно з фанерою буку заготовок із м'яких порід дерева — берези чи вільхи, які дуже легко пошкодити у процесі експлуатації. Більш того, дехто виробників, намагаючись іще більше здешевити виробництво, використовує 7 мм заготовки замість передбачених ДСТУ 8 мм. 

Та й форма сидіння та спинок у більшості стільців у сучасних українських школах далека від європейських стандартів: прямі сидіння з гострими краями, що впиваються дитині під коліно, і незручна спинка.

Раніше в країні існувала практика випробувань меблів, яка полягала в тому, що якісний стілець має витримувати певну кількість падінь із різної висоти та під різним кутом. Сидіння з берези чи вільхи таких випробувань не витримують – тріскаються і ламаються. А відтак – потребують повної заміни дерев'яних складових. Такі випробування передбачено ДСТУ. Але оскільки зараз при проведенні тендерів ДСТУ не враховується, цю практику втрачено.

Якість vs економія: чи дійсно зручні меблі коштують значно дорожче?

У Європі використовують меблі зі спинками та сидіннями зі шпону бука. Вони хоч і дорожчі, але служать набагато довше, адже тверда поверхня цієї породи дерева більш стійка до подряпин та ударів. А відтак – змінювати такі меблі доводиться рідше, ніж, скажімо, виготовлені зі шпону берези. При цьому різниця у вартості комплекту "сидіння+спинка" з буку і з берези складає всього-навсього 10-20 гривень.

Однак батьки, які здають гроші на шкільні меблі в класі своїх дітей, часто про це не знають і обирають більш дешеві варіанти. А чиновникам переважно байдуже.

Попит породжує пропозицію

Український виробник "Буковинська ламель" виготовляє комплекти для шкільних стільців із гнутоклеєного шпону бука не перший рік. Останнім часом компанія вклала значні інвестиції у розвиток виробництва та закупівлю високотехнологічного обладнання. Тож потужність заводу зросла удесятеро.

Високоякісну продукцію "Буковинської ламелі" давно оцінили за кордоном: понад 90% продукції заводу експортується. На стільцях із українських заготовок сидять діти у Чехії, Словаччині, Румунії, Німеччині, Франції, Італії, Бельгії та інших європейських країнах, перелік яких постійно розширюється.

І хоча собівартість меблів зі шпону бука щонайменше на 20% перевищує собівартість продукції з дерева м'яких порід чи того ж ДСП – у "Буковинській ламелі" свідомо зробили ставку на якість, яка є визначальним критерієм вибору товарів у цивілізованих країнах.

В Україні є вже досить багато виробників, які закуповують високоякісні деталі з буку для виробництва шкільних стільців у ТОВ "Буковинська Ламель". На підприємстві вірять, що рано чи пізно й інші виробники зрозуміють, що заощаджувати на здоров'ї власних дітей – не найрозумніший вибір.