Новий закон про українську мову. Чому квест-кімнати краще заборон
У Верховній Раді зареєстрували новий законопроект, покликаний зміцнити становище української мови в усіх сферах життя. Проект №5670д від його січневого побратима №5670 відрізняється, по суті, хіба що кількістю підписів депутатів - замість 33 їх вже більше 50-ти. Та все ж коротко нагадаємо про суть нововведень не завадить.
Від інтернет-магазину до суду
Держмову стає обов'язковим у всіх державних органах, а також при балотування в депутати, президенти, вступі на посаду прем'єр-міністра або будь-якого іншого чиновника. Навіть при отриманні ліцензії адвоката, нотаріуса та обрання суддею потрібно буде підтвердити знання української на належному рівні. Цікаво, що це ж стосується помічників депутата і нотаріуса. Також ідеально знати українську повинна людина, що претендує на українське громадянство. Обов'язковий та документообіг українською мовою, а також ведення процесів у судах, якщо процесуальними кодексами не передбачено інше. Тут явно видно деяка розбалансування: якщо про суть звинувачення підозрюваному повинні донести на будь-якому доступному йому мовою, то про суть судового рішення - тільки держмовою (виняток - тільки для громадян інших країн). Документообіг теж ведеться українською. За порушення правил можуть оштрафувати на суму в 3400-6800 грн. Стежити за порядком будуть "мовні інспектори" - посада явно почесна і вкрай корисна.
Також в законі прописано навчання українською в садочках, школах, університетах та позашкільних навчальних закладах (наприклад музыкалках). Правда, в школах можна мови нацменшин. Українською мовою має бути маркування продуктів, інформація про товари на сайтах інтернет-магазинів (хоча вони все ще можуть мати й інші мовні версії). Інформагенції, як зазначено, поширюють інформацію державною та іншими мовами з дотриманням загальноприйнятих морально-етичних норм. Останнє - ці самі норми - не роз'яснили, так що тут може бути багато веселих версій. З зрозумілого і навіть приємного: заборонено в публікаціях або передачах ображати або насміхатися над українською мовою, те ж саме заборонено у фільмах.
На держмову повинна перейти вся печатка, тобто всі зареєстровані в Україні газети і журнали. Що стосується "цензурування соціальних мереж", про яких пишуть захисники російської мови, то вести сторінки на українському зобов'язали лише держоргани. На українському повинні коментувати спортивні заходи, працювати телеканали та радіо. Таким чином, відпаде спір про квоти на 50 або 75% ефірів. Але може з'явитися інший - про можливості цитат на іншому мовою у передачі та коментування питань російською під час телешоу. На українську мову повинна перейти реклама. Виступати держмовою зобов'яжуть навіть у Верховній Раді - за винятком громадян інших країн. Тут, до речі, з'являється колізія відносно депутатів з двома-трьома паспортами. Публікації в наукових журналах і наукові роботи також повинні бути українською.
Блоги і "Гаррі Поттер"
Побачивши цей перелік можна заволати "цензура!" і "нацизм близько!". А можна згадати про гугл-перекладачах, піратський контент, можливості придбати в інтернеті ліцензійну версію чого завгодно на будь-якій мові, ходити скрізь з гаджетом, переводящим вашу мову - ідей для жартів і креативу в XXI ст. вистачає. А також задуматися про те, що ми знову витрачаємо нереальна кількість зусиль на адміністративні заходи контролю та їх критику в питанні популяризації швидше культурного, ніж юридичного феномена. При всій традиційності підходу патріотично налаштованих депутатів можна вже зараз помітити більш яскраві приклади підвищення престижу української мови - причому вчинені без всякого насильства.
Наприклад, блоги у Facebook. Люди - істоти стадні і біжать за лідерами. Якщо популярний блогер починає писати українською, вести відеоблог про подорожі, якщо зірки музичної естради, відомі письменники, журналісти, художники, чиновники ведуть свої блоги держмовою, то люди на це реагують. Якщо він такий крутий хлопець, який пише українською, то дай-но і я буду на ньому писати. За останні пару український активно розвивається саме в Мережі: зливається з інтернет-мемами, модними неологізмами, вбирає в себе феминитивы куди швидше російської. Якісний український переклад нового "Гаррі Поттера" зробив для популяризації і пізнання мови набагато більше, ніж кілька років заборон у кінотеатрах на російський дубляж. Друге теж зіграло свою роль. Але деякі наші громадяни таки перестали відвідувати кінотеатри. Варто визнати, що є і такі люди в Україні: їм некомфортно спілкуватися на тому самому держмовою, який ми так любимо і цінуємо. І насильно їх любов не заженеш.
Суперрадио та ігри
Закон про мову, безумовно, необхідний. Однак тільки адміністративними заходами милим не будеш. Тим більше що в питанні українізації молоді телеконтент та газети - не найкращі помічники. Просто, тому що молоді люди телевізор не дивляться і не читають періодику. Значно ефективніше було б спрямувати зусилля держави не тільки на спроби захистити Васю з п'ятого під'їзду від російської мови, а на більш креативні ідеї. Наприклад, на створення якісних українських перекладів книг. Дійсно якісного україномовного кіно і літератури. Радіо та інтернет-радіо. Що, якщо створити таке суперрадио, щоб росіяни в Москві сиділи зі словником і переводили почуте? Адже підписалися ж вони на Nimses і не погребували українським продуктом.
А ще ми всі користуємося піратським контентом. Пора це визнати. І в пошуку якісних і своєчасних перекладів молодь все одно йде в інтернет і знаходить там з десяток варіантів російською. Дуже рідко - на українському. Як щодо хоча б варіативності цих перекладів, хай і з запізненням, та з урахуванням законів і порядку, але державною мовою? Ось ні ж останнього сезону Сімпсонів українською, а коли він вийшов? Питання риторичне. Немає великої кількості продубльованих українською комп'ютерних ігор, а в них грають і діти, і дорослі. Що там з квестовими кімнатами, чия популярність зростає протягом останніх кількох років? Адже це теж все про мову.
Звичайно, спрямовувати зусилля на творчий процес набагато складніше, ніж написати систему обмежень і заборон. "Вирізати зайву мову" простіше, ніж піднімати популярність рідного в умовах нерівної конкуренції. Але ж і в безвиз для "маленької України" ніхто не вірив.
