Від Романа до Йордана. Сама роботяща нація йде в загул
Дональд Трамп запалив вогні на різдвяній ялинці - в Штатах стартували різдвяні свята. Втім, не тільки в Штатах - значне число християн відзначає Різдво саме 25 грудня. Українці в цьому році теж долучаться до їх числа, хоча більшість громадян відзначає його в січні. Втім, є ж у нас дивний свято під назвою Старий Новий рік, так чому б не бути і двом рождествам?
А взагалі, нашому народу офіційні свята - не указ. Адже святкувати у нас люблять з розмахом - від Романа 1 грудня до Водохреща 19-го січня. Як кажуть, "від Романа до Йордана - українська Рамадана". Українська, тому що з точністю до навпаки. Самі судіть: 1-го грудня - Романа, 7-го - Катерини, 12-го - Андрія, 19-го - Миколи, 24-го - "католицьке Різдво", 31-го - Новий рік, 7 січня- "наше Різдво, 13-го - Старий Новий рік, 19-го - Хрещення. А скільки ще цікавого між ними! Словом, працювати рішуче ніколи. За Катерін (не агентів) чарку підіймати, то подарунки від Святого Ніколя обмивати, то на корпоративах печінка на міцність випробовувати, то проводжати старий рік... Тільки встигай стіл накривати.
Ще трохи-і всі важливі питання будуть пропонувати вирішувати "після свят". Країна повільно, але впевнено, готується до новорічного загулам. Дбайливий господині вже вибирають вбрання, в яких потрібно зустрічати рік Собаки (хоч і він настає в лютому), і складають меню за останньою гастрономічної моді (хто ж нині звичайну ковбасу в олів'є кладе). На тлі новорічної мішури, ялинкових іграшок та тазиків з салатами питання про економічні наслідки затяжних свят виглядають справжнім плювком в готову до свята душу. Тісні робочі колективи за святково накритим столом, наспіх звільненому від комп'ютерів і принтерів, будуть нарікати на маленькі зарплати, бедлам в країні і пригнічення робочої людини. От, наприклад, навіщо було 2-травня робочим робити? Коли, як не на травневих відпочивати-то? Так ці нелюди ще й 8-е березня збираються робочим зробити! Нічого святого в людей - це ж тепер чоловіки не зможуть спожити під таким приводом!
Про те, що в Україні забагато офіційних свят (та ще й працює практика перенесення вихідного на будні дні) написані сотні текстів. Як і про те, скільки втрачає економіка в результаті нашої любові до вихідних. Але серцю адже хіба накажеш?
Є, звичайно, відщепенці, які працюють за ненормованого графіку, працюють по вихідних, і взагалі не розуміють, як це - піти у святковий загул. Бо час - гроші. Влаштував собі тиждень вихідних - будь ласка, не скаржся на збитки. Але більшість країни, як не крути, наймані робітники. Та й аграрна парадигма, за якою взимку особливо робити нічого, крім як гуляти, дає про себе знати. Ворожіння, вечорниці, застілля (хоч і піст на дворі) - все це традиції. Негоже адже їх порушувати! А робота - не вовк, до січня вже як-небудь почекає.
Потрібно викорінювати ці традиції, вірніше, якось обмежувати народні гуляння з їх приводу, питання риторичне. Все залежить від того, що ми хочемо отримати на виході. Ну ніби як "або труси вдягніть, або хрестик зніміть". Якщо святкуємо - так нема чого скаржитися, що продажі падають, документи губляться, а сторож взагалі ось тиждень тому як у воду канув. А якщо не святкуємо... Втім, чого розводити балачки про очевидне неймовірне? Пора за мандаринами, майонезом і шампанськими. З наступаючими вас! Побачимося після свят?
