Українці назвали головні національні символи: що з цього приводу кажуть соціологи

Про це свідчать результати фокус-групового дослідження "Хто ми? Портрет українців очима українців", яке Український інститут майбутнього провів спільно із соціологічною компанією "Нью Імідж Маркетинг Груп", передає "ДС".

Серед символів і визначних постатей названо такі:

• Прапор, Гімн і Герб;
• мова, українські пісні та українська музика;
• національна кухня та національний одяг — вишиванка;
• природа (Карпати, поля);
• визначні постаті (Тарас Шевченко, Андрій Шевченко, Леся Українка).

Експерти зауважують: обрана респондентами символіка не містить "країни" — ніхто у пошуку ключових символів не назвав матеріальні обʼєкти або громадські досягнення чи системи, які існують сьогодні (наука, бренди, матеріальні здобутки тощо).

"Тобто наразі немає вектору оцінки наявного, не кажучи про оцінку майбутнього. Показово, що навіть на тлі війни немає відповідей, що символом країни є армія. Ці тенденції ще раз підтверджують, що наразі в Україні немає національної ідеї", — вважають автори дослідження.

Також зазначається, що усі символи та приводи для гордості є "доіндустріальними": знаходяться у "сивій давнині" та пов'язані із традиційною культурою — а не в майбутньому чи навіть у сучасності. 

Стосовно приналежності до культури учасники дослідження називали:

• традиції та свята; 
• мову.

Соціологи пояснюють, що українцям притаманна самоідентифікація за індивідуальними "зовнішніми ознаками" — це вишиванка, борщ і вареники, писанка (чи інші атрибути релігійних свят та формальної релігійності в цілому), мова якою розмовляємо, чорнозем.

"І тут мова не про традицію, яку ми просто пам'ятаємо та якій віддаємо данину. Тут традиція є базисом, на який надбудовується колективне несвідоме. Повага до традицій виступає як "релігія" та окрема "ікона". Корені такого світосприйняття у межах традиційності сягають давнини, а отже є результатом колективної історичної пам'яті. Тож очевидним видається те, що для українців не існує іншої "зразкової" доби, окрім "Золотої" — козацьких часів, які поклали початок багатьом традиційним архетипам українського народу. Тому українців можна сміливо назвати "фундаменталістами", для яких Гайдамаччина є своєрідним "Халіфатом", — розʼяснюють дослідники. 

Така самоідентифікація минулим призводить до небажання щось змінювати, а протиставлення з державою не дає можливості шукати майбутнє. Своєю чергою політики, розуміючи такі пріоритети українців, не пропонують ніяких кардинальних змін, які б могли піти у дисонанс з очікуваннями суспільства.