Україна - не Європа. Далеко нам до "кризи" у внз ЄС
В Інтернеті часто дискутують про кризу вищої освіти в Україні і про те, як нам треба прагнути реформувати систему за західними лекалами. Тим часом у Європі також вважають, що їхня система освіти вимагає нових ідей і підходів - про це свідчить опублікований інформаційною мережею Eurydice доповідь "Модернізація вищої освіти у Європі: науково-педагогічні працівники". Серед проблем, які описують європейці, багато актуальні і для України. У документі розглянуті системи вищої освіти 35 країн Європи та приділено увагу питанням кваліфікаційних вимог до науково-педагогічних кадрів, умов їх праці якістю освіти.
Жінок все ще не вистачає
Незважаючи на прагнення досягти повної рівноправності, європейці розводять руками: гендерна рівність у системі вищої освіти залишається радше прагненням, ніж реальністю для більшості країн ЄС. Хоча за останні 15 років відбулося значне збільшення частки жінок-викладачів, по всій Європі вони як і раніше складають лише 40% від загальної кількості педагогів. В Україні ситуація не краща, особливо - серед керівників вузів (90% - чоловіки). Щоб якось справитися з проблемою, МОН розробило стратегію "Освіта: гендерний вимір 2020", яка передбачає гендерну експертизу систем освіти на всіх рівнях, просвітницьку роботу на тему прихованої дискримінації в школах і вузах і прийняття низки законів, які допоможуть жінкам захистити свої права на викладання та отримання заслужених посад.
Якість: не розвиваються і мало їздять
Незадоволені європейці і власним якістю освіти. Так, наприклад, автори звіту зазначають: кандидати наук необов'язково знаходяться в постійному розвитку своїх навичок викладання. Лише в небагатьох країнах від них взагалі потрібно практика викладання. Та й до науки багато з них за підсумком не розташовані. Мова йде про проблему, схожій з українською - коли наукова ступінь потрібна швидше "для галочки" і заради престижу, а зовсім не для розвитку самої сфери освіти чи науки. В Україні, приміром, серед кандидатів безліч політиків і бізнесменів. І якщо у того ж Володимира Литвина можна знайти в деклараціях гонорари за викладацьку діяльність, то у левової частки захистилися політиків такого досвіду і близько не було.
На думку європейців, відсутність безперервного професійного розвитку у сфері вищої освіти - ще одна проблема, з якою стикаються внз. Автори доповіді підкреслюють, що вченим потрібно надавати більше можливостей для поліпшення своїх педагогічних навичок. Найбільше ініціатив у цій сфері виходить від самих внз, але це і не дивно, адже їх автономність за останні 10-15 років значно зросла.
Ще одна проблема, яка явно має спільні тенденції з Україною, - недостатня мобільність викладачів, відсутність у них достатнього досвіду відвідування вишів в інших країнах. Тобто брак обміну досвідом впливає на якість викладання. У той же час багато європейські виші запровадили системи моніторингу мобільності свого персоналу і вводять викладання іноземних мовах всередині закладу.
Зайнятість: ми обігнали всіх
На педагогів у внз Європи тиснуть як у питаннях викладання, так і в науково-дослідній діяльності. Схожі проблеми є і в Україні. Наприклад, вимоги до навчання медиків в останні роки постійно зростають, однак, як розповідали "ДС" в НМУ ім. Богомольця, держава вузи не забезпечує ні підручниками, ні актуальною літературою. Студенти, котрі здавали в цьому році субтест, який базується на питаннях американського іспиту UMSLE, змушені були готуватися або за російським перекладам старих тестів, або за волонтерським перекладам самих викладачів. На тлі постійно підвищуються вимог зарплата медиків при цьому зростає зовсім не такими швидкими темпами.
Що стосується зайнятості, європейці констатують: все більше викладачів займають позаштатні посади, що фінансуються за рахунок зовнішніх проектів.
Норми ж щогодини в різних країнах різні: від розписаних по годинах на тиждень до стандартизованої річний навантаження. Загальною тенденцією автори доповіді називають мінімальні норми для працівників на високих посадах. Для порівняння наводиться 384 години в роки для викладача школи у Франції і 128-192 години на рік для професора. В Угорщині професора зобов'язані відпрацювати не менше 8 годин на тиждень, тоді як доценти - від 10 годин, працівники нижчих рангів, включаючи асистенти професора - від 12 годин. Та ж схема в Польщі, Румунії і Словенії. А ось в Німеччині та Хорватії ситуація зворотна: професори повинні викладатися принаймні на 8 навчальних "одиничок" у тиждень, молодші професора - на 4-6 "одиниць" в тиждень. У Хорватії професора відпрацьовують 300 годин на рік, асистенти - 150 годин. Максимальна кількість годин, до якого навантаження на викладачів вузів дійшли країни Європи - 540 годин в Польщі (мінімум - 120 годин).
Україна в цьому сенсі явно "обігнала" просунуту Європу, так як норми годин для викладачів у нас не так давно зменшилися до...675 годин (на 2017-2018 навчальний рік). Ще в 2015 році вони становили 825 годин, в 2016 - 750 годин. Через рік їх знизять до 600 годин в рік. При цьому це не означає, що в цілому європейські викладачі працюють мало. Опитування EUROAC показав, що найбільша робоча тиждень в Ірландії, Італії та Польщі - від 45 до 47 годин, найменша - у Норвегії (33 години) і Нідерландах (38 годин).
Річна зарплата в 17 000 євро
Розміряти ситуації в ЄС і Україні складно із-за різниці в оплаті праці, хоча цей пункт з формулюванням може здатися знайомим. У доповіді наголошується, що кар'єра науково-педагогічного працівника вимагає величезних затрат часу і зусиль, а оплата праці не компенсує таку особисту самовіддачу і цілеспрямованість".
Але така "криза" заробітків нам поки що не загрожує: найбільше отримують професори університетів Швейцарії (близько 90 000 євро в рік), непогано заробляють професора Німеччини, Португалії, Нідерландів та Австрії (66-67 тисяч євро). В Італії, Фінляндії, Великобританії та Норвегії середній річний дохід університетських професорів коливається в межах 40 000-55 000 євро. А найнижчий середній дохід університетських професорів - у Польщі (приблизно 30 000 євро в рік). Професор з 20-річним стажем в Україні отримує трохи менше 4200 євро (10 700 грн в місяць). Ближче всього до цієї суми - річна середня заробітна плата викладача технічного вузу в Польщі...приблизно 17000 євро.
Більше свободи внз
В останні роки сектор вищої освіти в Європі під впливом національних і міжнародних подій зазнав глибоких змін, - запевняють автори тексту. Поряд із зростанням числа учнів та їх різноманітності сектор стає все більш диференційованим, включаючи різницю в програмах. По всій Європі в останні десятиріччя склалася загальна тенденція до збільшення автономії вищих навчальних закладів в багатьох галузях їх діяльності. І, хоча державні органи зберігають центральну роль у регулюванні системи, спостерігається поступовий перехід від жорсткого контролю.
Структурним змінам значно сприяв Болонський процес - це позитивно вплинуло на якість освіти та мобільність студентів. Були розроблені також нові способи отримання фінансування (більшість вузів давно вчаться заробляти самостійно - в тому числі, за рахунок розробок і програм обміну).
Дотримуючись цієї загальної тенденції з'явилося безліч національних моделей управління вищою освітою. Вони поєднують елементи центрального контролю, автономії вузів і участі в процесі зацікавлених сторін. Очевидно, що на шляху до реформи системи вищої освіти в Україні варто було б не просто сліпо копіювати європейські підходи, але також виробити свої. Хоча для загального розвитку не завадило б досягти хоча б мінімального рівня доходів педагогів Польщі.
Якщо ж в цілому міркувати про кризу системи освіти в світі, як вже писала "ДС", він обумовлений ще і світом мінливих технологій. Зважаючи чого вже років через 7-10 у нас з'явиться цілий ряд нових професій, на що вже зараз не завадило б орієнтуватися внз як на Заході, так і в Україні. Але це передбачає і зміну підходів до освіти, де зі школи і до випуску з вузу зубріння знань більше не петоребуется. А ось гнучкість мислення і мультимедійний підхід до будь-якої роботи стануть необхідним базисом для освоєння спеціальності.
