Колір перемоги. Навіщо дивитися український бойовик про "Червоному"

Сьогодні, в День Незалежності, у Києві відбулася прем'єра нового українського гостросюжетного фільму "Червоний".

Дія картини розгортається в повоєнному 1947 році. У страшну м'ясорубку сталінських таборів потрапляє воїн УПА Данило Червоний (Микола Береза) - щоб пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування кримінальних ватажків, підлість і зрада. Данило знаходить у собі сили протистояти репресіям начальника табору Абрамова (Олександр Мавриц) і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши повстання.

Режисер фільму Заза Буадзе народився в 1962 році в Кутаїсі (Грузія). У 1984-му закінчив факультет сходознавства Тбіліського державного університету за спеціальністю "перська мова та література", володіє фарсі. У 1985-86 рр. працював помічником заступника Міністра фінансів ГССР. У 1987-му взяв участь у семінарі Сергія Соловйова у вищому керівництві кінематографістів і сценаристів Державного комітету кінематографії СРСР. І пішов у кіно. Має грузинське громадянство і вид на проживання в Україні. У Грузії починав з короткометражок, документальних картин, працював в серіалі "Кава та пиво". В Україні працює з середини 2000-х, брав участь у закордонних проектах Umbrella-sky (Греція) і "Абсурдистан" (Німеччина). Зараз у роботі "Позивний Бандерас" - детектив про розвідників в зоні АТО. "Червоний" - перший завершений повнометражний ігровий фільм Буадзе в Україні.

Особливу увагу до цієї стрічки прикута завдяки особистості сценариста. Андрій Кокотюха народився в Ніжині (Чернігівська область) в 1970-му, живе і працює в Києві. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, має досвід роботи в пресі, на телебаченні. Вважається найпродуктивнішим українським автором: опубліковано 62 його книги, серед яких - художні, біографічні, документальні. Перший твір - кримінальний трилер "Шлюбні ігрища жаб" - побачило світ у 1996-м. Як сценарист створив більше сотні сценаріїв для телешоу і документальних циклів. Фільми за сценаріями Кокотюхи почали реалізовуватися в 2008-2009 рр.

Вже сама по собі репутація Кокотюхи як одного з головних літературних развлекателей України приковувала увагу до "Червоному". Плюс тема картини: не черговий історичний фільм про героїчну боротьбу УПА проти окупантів, а справжній бойовик зі стріляниною, бійками, вибухами і протистоянням однозначно хороших хлопців проти однозначно поганих.

Хороші - це, звичайно, ув'язнені-бійці УПА. Погані - це, з одного боку, Абрамов і його підручні (охоронці і "суки" - ув'язнені, які співпрацюють з адміністрацією), а з іншого - кримінальники, "злодійська масть", які на певному етапі виступають як союзники "бандерівців", але класово і ідеологічно залишаються абсолютно їм чужими. Є ще бентежна душа, колишній льотчик Гуров (Олег Шульга) - виходець із Чернігівщини, кинутий в табір за перебування на окупованій території і переконаний, що потрапив під вирок помилково, а земляків із Західної України розглядає спочатку як ворогів.

Слабких місць у фільмі вистачає. По-перше, не завжди продуманий і добре пов'язаний сюжет. По-друге, дуже вже картонними, одновимірними вийшли образи, наприклад Абрамова, злодія-авторитету Тайги (Ігор Колтовский) та інших "поганих". По-третє, українська мова Червоного та його побратимів занадто литературна і звучить досить неприродно - особливо на тлі розкішної російськомовної "фені" кримінальників, яку можна вважати явним успіхом Кокотюхи.

І все-таки, свою головну задачу автори фільму виконали. Тобто - створили захоплюючий, наповнений сильними характерами бойовик про повстання. Серед акторських робіт хочеться відзначити Березу в першу чергу як типажу - лисий, зосереджено-суворий, з виразним поглядом, він як не можна краще відповідає ролі лідера опору. Мавриц-Абрамов хороший, коли не рве жили в спробах зробити свого героя вкрай жахливим, а переходить на більш тихі інтонації диявола-спокусника. Шульга в ролі Гурова відіграє окрему драму людини, розірваного суперечностями - без цього персонажа баланс героїв і антигероїв у фільмі був би неповним.

Як свідчить початковий титр, фільм заснований на реальних подіях. Дійсно, саме "бандерівські" етапи стали осиковим кілком в глотку Гулагу. Бійці УПА, з їх військової дисципліни, збереженням структури командування навіть у таборах, презирством до смерті, ніяк не вписувалися у звичні схеми, не йшли на співпрацю з катами, надавали жорстке і ефективний опір спробам їх приборкати, і, врешті-решт, організували ряд масштабних повстань, від яких система сталінського терору так і не змогла оговтатися.

Хтось може дорікнути авторів фільму в недостовірності - наприклад, занадто легкої перемоги повсталих або фактичного хеппі-енду для частини героїв. Але такі претензії доречні тільки при розборі наукових трактатів. Кіно, особливо жанрове - це вигадка, і вимагати від нього неухильної точності просто нерозумно.

А ще кіно - це міфологія. Адже будь-який фільм - це завжди про сьогодення, про поточному часу, про тих, хто сидить у залі. А в теперішньому часі ми нарешті за свою довгу історію почали здобувати перемоги. І перемагає герой-українець вже не виглядає вигадкою або фантазією. Тому-то "Червоного" можна з повним правом вважати вдалим і доречним фільмом. Він - про опір. Він - про перемогу. Такі фільми потрібні. І їх повинно ставати все більше і більше. Судячи з планів дуету Буадзе і Кокотюхи, вони мають намір продовжити працювати в цьому напрямку.