Ціна Олімпіади. Чому премії українським олімпійцям вище в п'ять разів, ніж у США (ІНФОГРАФІКА)

Зимова Олімпіада-2018 в Пхенчхані стане для українських спортсменів сьомий в історії. Парадокс, але за 24 роки з моменту дебюту в норвезькому Ліллехаммері ми змогли кинути в свою скарбничку всього сім медалей (два золота, одне срібло та чотири бронзи). Причому перше золото здобула фігуристка Оксана Баюл 1994-му, а друге з'явилося в активі України аж через 20 років, в Сочі, завдяки зусиллям в естафеті біатлоністок Юлії Джими, Олени Підгрушної та сестер Семеренко — Віти і Валі. За кожну медаль і поїздку на Олімпіаду своїх спортсменів українські платники податків щедро платять. Але чи варто витрачати такі гроші на Ігри, в яких ми справжнісінькі карлики. І великі це гроші насправді.

Ціна Олімпіади

Коли Україна в 1993 р. починала готуватися до своєї першої зимової Олімпіади, спортсмени могли розраховувати на мільйони карбованців. Згідно з постановою Кабміну від січня 1993 року "Про підготовку спортсменів України до XVII зимових (1994 р.) та XXVI літніх (1996 р.) Олімпійських ігор" Національному олімпійському комітету було виділено одноразову фінансову допомогу в сумі 10 млн карбованців, що на той час — середина 90-х — дорівнювало $5,9 млн. На зимову Олімпіаду в Ліллехаммер вирушили 37 спортсменів (у 10 видах спорту), які привезли золото та бронзу.

Інформація про бюджетне фінансування підготовки до Олімпійських ігор включає в себе не тільки збори, закупівлю інвентарю, зарплати тренерів і спортсменів, але і ремонт, реконструкцію спортивних комплексів, стадіонів і т. д. І гроші використовуються як бюджетні, так і немає. Наприклад, на гірськолижну базу в смт Міжгір'я Закарпатської області в 1997 р. закладався 21,95 млн грн — $6 млн за курсом 1998 р., а на реконструкцію бази в Кончі-Заспі — майже 6 млн грн (менше $2 млн). При цьому гроші планувалися під зимові Ігри в Нагано (Японія) 1998 р., літні — у Сіднеї (Австралія) в 2000-му, Паралімпійські ігри, Всесвітні ігри глухих, універсіади, а також чемпіонати світу і Європи. За різного роду реконструкціям підсумкова сума набиралася значна — понад 200 млн грн ($40 млн за курсом на 2000 р.). Підготовка спортсменів до однієї Олімпіаді рідко коштувала державі дешевше $10 млн за чотирирічний цикл. Причому тут немає єдиного критерію фінансування. Частина грошей йде з бюджету для фінансування участі українців в Іграх. Ще частина дає НОК, який також залучає спонсорів. Є меценати, намагаються залучати спонсорські гроші і окремі федерації, які роблять спробу їх знайти і часто не визнаються, скільки і від кого отримують. Не варто забувати і про виплати від МОК (Міжнародний олімпійський комітет).

Наприклад, візьмемо Ванкувер-2010. У 2009-2010 рр. на фінальний етап підготовки наших "зимников" держава виділяла близько 27 млн грн. НОК в 2009 р. виділив ще 1 млн грн. 45 спортсменів у чотирьох видах спорту залишилися тоді без медалей. Як і раніше в Солт-Лейк-Сіті-2002, де в 11 видах спорту брали участь 68 наших спортсменів, які повернулися ні з чим. До речі, в 2001 р. НОК виділив сім федерацій з зимових видів спорту майже 400 тис. грн ($80 тис.), зробивши основну ставку на біатлон. Вся підготовка до Ігор-2002 обійшлася приблизно в 50 млн грн. ($10 млн).

На цикл Олімпіади-2014 в Сочі (43 спортсмена у дев'яти видах) за чотири роки з держбюджету було витрачено близько 109 млн грн ($13,6 на той час). Цю цифру називав тоді ще міністр молоді та спорту Равіль Сафіуллін. Ще 35 млн на Сочі давав НОК. До речі, напередодні Сочинської Олімпіади компанія "МТС Україна" перерахувала НОК близько 7 млн грн. Для порівняння: літні Ігри-2012 (238 спортсменів у 21 виді) коштували країні понад 500 млн грн (близько $63 млн).

На олімпійському циклі 2018 не могла не позначитися війна і економічна ситуація в Україні. В південнокорейський Пхенчхан поїдуть 33 українських спортсмена у дев'яти видах спорту, включаючи дебют в скелетоні. За словами міністра молоді та спорту Ігоря Жданова, за чотири роки з бюджету на підготовку було виділено 265,5 млн грн (трохи більше $9 млн), з яких більше половини пішло на біатлон (60 млн грн лише у минулому році) і 20 млн грн — на придбання інвентарю для спортсменів.

Біатлоністи, а саме жінки, є нашими головними надіями на медалі. В Корею їдуть 11 представників цього виду. Федерація біатлону купила всім нові гвинтівки, лижі та інший інвентар. Щедро фінансувала всі збори в Канаді, Норвегії і Франції, по ходу сезону планувалося виділити $1 млн. За даними порталу "Трибуна", зібрати і екіпірувати одного біатлоніста варто 23 600 євро. Це не рахуючи зборів та інших витрат. Але їх виступи окупаються — медалі в Сочі-2014 (золото в жіночій естафеті та срібло Віти Семеренко у спринті) дозволили ФБУ отримати фінансування і пережити кризу.

Крім раніше озвучених сум з бюджету, НОК фінансує стипендії спортсменам —вся програма оцінюється в 6 млн грн. Також комітет допомагає федераціям грошима. Федерація біатлону України в минулому році отримала 5 млн 316 тис. грн. Майже 3 млн НОК дав лижникам, а 529 тис. — саночникам і т. д.

Важлива частина витрат — закордонні збори, які у гірськолижників, наприклад, займають 90% у підготовці до Ігор. Біатлоністки перед Олімпіадою готуються в Казахстані. Все із-за того, що у нас відсутня інфраструктура (одним комплексом в Тисовці ситий не будеш). Гроші на інвентар, до речі, турбують наших спортсменів. Саночник Андрій Мандзій, наприклад, свої сани, в яких одні полози коштують близько 1 тис. євро, сам в гаражі робить, тоді як німці розсікають на BMW.

Дорогий антирекорд

У Пхенчхан їде сама маленька делегація наших спортсменів за 24 роки. У 1994-му наших було 37, і вони завоювали золото та бронзу. У 1998-му — 56 спортсменів та одне срібло в біатлоні. У 2002-му — антирекорд: 68 наших разом з хокеїстами і жодної медалі. У 2006-му — 52 спортсмена і дві бронзи (біатлон, фігурне катання). У 2010-му — 45 спортсменів і жодної медалі. У 2014-му — 43 спортсмена (золото і срібло).

В Пхенчхані українців буде 33. Виходить, що в середньому на підготовку одного спортсмена держава витратила 8 млн грн ($200 тис.). У Сочі-2014 в доларах було більше — $300 тис. на одного (2,5 млн грн).
На Іграх-2018 аналітики авторитетної компанії Gracenote передбачили нам одну бронзу в естафеті.

До речі, спортсмени, які зможуть здобути медалі, можуть також розраховувати на гроші. Кабмін на цю Олімпіаду виділяє $120 тис. за золото, $80 тис. за срібло і $55 тис. за бронзу. Також Parimatch готовий заплатити за золото 500 тис. грн, ще 150 тис. грн за срібло і 120 тис. грн за бронзу.

Що там у інших

Збірна Канади (172 спортсмена в семи видах в Пхенчхані), яка є фаворитом зимових Ігор, тільки до Олімпіади-2014 отримала від влади $153 млн. 14 років тому там за сприяння уряду була заснована некомерційна структура Own The Podium, яка залучає кошти на підготовку олімпійських команд. До Ігор-2006 в Турині Own The Podium зібрала 14 млн канадських доларів, до Ванкуверу було 69 млн. Щорічно Own The Podium направляє $24 млн на фінансування федерацій зимових видів спорту з медальним потенціалом. Тільки в 2016 р. їм вдалося отримати $105 млн від спонсорів. Спортсмени в Канаді отримують бонусні гроші за медалі — $20 тис. за золото, $15 тис. за срібло і $10 тис. за бронзу. Також їх фінансують спонсори та рекламодавці.

Помітили різницю в призових з Україною, чи не так? У Сочі Канада завоювала 10 золотих, 10 срібних та 5 бронзових медалей.

У США (242 спортсмени у семи видах Пхенчхан) система схожа. Є місцевий Олімпійський комітет. Він приватний, шукає спонсорів і виділяє гроші асоціаціям, які клопочуть, на підготовку спортсменів, а також виплату стипендій (є і по $800 в місяць). Окремо сплачуються бонуси за медалі: $25 тис. за золото, $15 тис. за срібло і $5 тис. за бронзу. Асоціації, спортсмени яких приносять США більше медалей, можуть розраховувати на більше фінансування і, звичайно ж, спонсорів. Для самих атлетів головний заробіток — це компанії, які рекламують свій бренд з їх допомогою. Чим краще виступаєш, тим більше грошей притягуєш до себе, наче магніт.

В принципі в часи міністра молоді і спорту Дмитра Булатова була написана реформа спорту в Україні, в якій передбачили фінансування федерацій в залежності від кількості медалей. І хотіли змусити їх шукати спонсорів. От тільки у нас не вміють заробляти і спорт не є настільки популярним, щоб у нього активно приходив спонсор.

Польща, яка везе в Пхенчхан 63 спортсменів, оцінює золото в індивідуальних видах $36 тис., срібло — $24 тис. і $15 тис. бронзу. У командних набагато менше: золото — $27 тис., срібло — $18 тис., бронзу — $11 тис.

Росія, яка була відсторонена від Олімпіади разом з частиною своїх провідних спортсменів, але таки буде представлена в якості "олімпійців з Росії", витратила на підготовку до Ігор $25 млн. Левова частка коштів надходила не з бюджету, а від спонсорів місцевого Олімпійського комітету, наприклад "Норнікель" і "Аерофлот". Контракти колишніх спонсорів — "МегаФона", "Роснефти", РЖД, "Ростелекома", Ощадбанку, пенсійного фонду "Майбутнє" — завершилися в 2016 р. і не були продовжені. Спортсмени також мають солідні виплати за медалі. Золото оцінюють в $70 тис., понад $40 тис. — срібло і близько $35 тис. — бронзу.

Для порівняння: дебютант зимової Олімпіади, команда Нігерії, яка відправить на Ігри-2018 трьох дівчат-спортсменок в бобслеї і скелетоні, змогла знайти $125 тис. для того, щоб вони поїхали в Пхенчхан. Уряд допомогло. Вийшла чи не найдешевша команда.

В Україні часто сперечаються про те, що ми витрачаємо занадто багато на непотрібні види спорту, що не виходить знайти спонсорів і т. д. Але, по суті, $9 млн на "зимников" за чотири роки — це та крапля в морі, яка ще дозволяє підтримувати існування видів спорту, які давно б загнулася, якщо б не шанс потрапити на Ігри (санний спорт, наприклад). Біда лише в тому, що у нас відсутня популяризація. Навіть з дебюту в скелетоні і теоретичної медалі в ньому у нас не розкажуть таку класну історію, як про Ямайку в Калгарі-1988. І спонсори туди не зайдуть, адже нікому це не треба.