Томос краще, ніж "Джавелин". Коли у ПЦУ з'являться іноземні парафії
Отже, Томос підписаний і вручений. Вперше в своїй історії Україна одержала повністю незалежну Церкву, визнану іншими православними Церквами. Що це означає? Розберемо ситуацію з усіх боків.
1. Є УПЦ МП окремою церквою? І наскільки вона лояльна Україні?
Ні, не є. У цьому легко переконатися, зайшовши на офіційний сайт РПЦ МП. Всі ієрархи УПЦ МП значаться там тільки за РПЦ МП, без будь-якої згадки УПЦ МП. Іншими словами вивіска "УПЦ МП" з'явилася виключно для того, щоб замаскувати очевидний факт: РПЦ МП ніколи, жодної хвилини, не визнавала державність України. Для неї Україна завжди була колонією Москви. Погодьтеся, що така позиція вже давала світським властям достатній привід для припинення діяльність цієї явно деструктивною організації.
Безсумнівно, пряма заборона УПЦ МП був би самим правильним рішенням. Але ввести його ось так одразу, не підготувавши для нього ґрунт, було б великою політичною помилкою. Маса віруючих людей - а вона досить велика, позбавлена звичного духовного наркотику стала б зручним матеріалом для кремлівських маніпуляцій. Потрібна була, по-перше, альтернатива УПЦ МП, а по-друге, м'які форми тиску, які спонукають і парафіян і священиків переходити в нову українську церкву. Точніше - в єдину православну українську церкву, оскільки УПЦ МП ніякої "української" за фактом ніколи не була.
Саме з цієї причини закон, що зобов'язує УПЦ МП змінити назву, і викликав таку істерику в Москві. Але закон прийнятий, і Томос вручений. І незабаром ситуація стане гранично прозорою: от українська церква, а ось - церква ворожої Україні держави. Це, безумовно, прискорить процес переходу парафіян і священиків з РПЦ МП в ПЦУ. Що стосується "УПЦ МП" то її ми більше не будемо згадувати. Немає її. Це фікція. Пропагандистська вигадка.
2. Що означає перехід з УПЦ МП в ПЦУ для воцерковленої людини? Це зміна релігії? Є канонічні відмінності?
Ні, це не зміна релігії. Немає канонічних розбіжностей.
Так, є і будуть посилюватися відмінності в моральному кліматі в храмах РПЦ МП і ПЦУ. РПЦ МП, втрачає прихожан, буде роз'їдати ненависть. Її попи буде проклинати кожного, хто хоча б раз увійшов у храм ПЦУ - й градус ненависті буде зростати. А в храмах ПЦУ буде панувати гарний настрій, і там всім парафіянам будуть раді - лише б купували свічки. Немає ніякої заборони парафіянам ПЦУ відвідувати храми РПЦ МП, а ось заборона парафіян РПЦ МП відвідувати храми ПЦУ - є. І заборона буде посилюватися московськими попами, просто від безсилля змінити хід подій.
3. А РПЦ МП взагалі-то церква? Або щось інше?
Взагалі-то ні, не церква. А саме "щось інше", оскільки спочатку РПЦ МП була створена Сталіним фактично "з нуля", після повного розгрому старої Руської православної церкви та з ясно позначеними утилітарними цілями. По-перше, для роботи серед російської еміграції. Йшла Друга світова війна, і Сталін, користуючись зближенням з США і Великобританією, вибудовував там систему свого промислового та політичного шпигунства. Російська еміграція була відмінною середовищем для вербування різного роду третьорядних гвинтиків цієї системи - на більше ці запліснявілі позавчорашні копалини вже не тягнули - але і такі гвинтики були Сталіну потрібні. По-друге, Сталіну був потрібен додатковий мобілізаційний фактор всередині країни, оскільки "радянський народ" воювати за "влада робітників і селян" не хотів і масово здавався в полон, а то й просто переходив на службу в вермахт. До 1942 р. в дивізіях, що воювали на Східному фронті, до однієї третини особового складу офіційно становили всякі "добровільні помічники". Плюс були і суто російські частини. Плюс національні частини з громадян СРСР. Плюс поліція і весь апарат управління на захоплених територіях. Словом, реальне число радянських громадян, які добровільно працювали на Німеччину і воювали на її боці, було засекречено куди суворіше, ніж цифри втрат, - а втрати, нагадаю, в Росії вже визнали величиною в 42 млн - а починали брехати з семи. Так от, коли розкриють архіви - якщо їх не знищать раніше, число радянських громадян, які воювали на боці Німеччини і працювали на неї теж, треба думати, буде раз у сім-вісім більше заявленого, тобто мільйонів так 8-10-12.
І для того, щоб гнати холопів на забій "за Батьківщину, за Сталіна" - за огидну і осоружну владу, за яку вони воювати рішуче не хотіли, було вирішено залучити попов. Звісно, не всіх підряд, а ретельно перевірених, давно завербованих і ділом довели свою вірність новим господарям.
Надалі всі священики РПЦ поголовно вербувалися КДБ як штатні інформатори ще на стадії духовної семінарії. Це було обов'язковою умовою: хочеш в попи - повинен бути інформатором спецслужб. Весь цей налагоджений апарат зовсім не був розпущений з розпадом СРСР, а перейшов у розпорядження ФСБ і СВР. І що ж це, по-вашому, - церква? Щось не схожа. Більше схожа на выряженного в рясу "ихтамнета".
4.Чому ж її визнали за церква?
З багатьох причин. Почасти тому, що відразу не у всьому розібралися. Частково підтримуючи союзника у війні з Гітлером. Частково ще і тому, що ряд ієрархів інших православних церков були просто підкуплені або залякані. А потім міняти вже склалося положення, визнаючи що визнали даремно і неправильно, було нікому не потрібно. Тим більше що за РПЦ МП стояла серйозна машина, здатна і підсипати грошенят, і усунути небажаного ієрарха. Словом, з Московським патріархатом вважали за краще не зв'язуватися, а він, відчуваючи безкарність, наглел і намагався нав'язувати свої правила гри вже всім православним церквам, мало-помалу перетворюючи їх у свої інструменти в грі спецслужб. В якийсь момент кількість перейшла в якість, і Москва наступила на граблі. І це переломний момент, тому що тепер-то РПЦ МП і почнуть поступово, але вже послідовно зживати зі світового православ'я, де вона є явно чужорідним тілом. Втім, Москва тут грає на випередження, і сама швидко заляльковується, відділяючись від світу, тобто ідучи в схизму, в розкол. Однак визнання ПЦУ зовсім не причина розколу. Розкол назрівав давно. Він був неминучий з моменту переучреждения РПЦ на Московському соборі 8 вересня 1943 р. і саме з тієї причини що РПЦ МП тільки імітувала церква, не будучи нею ні за суттю, ні за духом.
5. Чому про це не говорили вже давно і на весь голос в Україні після розпаду СРСР?
По-перше, відносини з Росією не відразу дійшли до їх нинішнього стану. По-друге, напівголосно все ж говорили. А в повну силу не говорили все з тієї ж причини: РПЦ МП, не будучи церквою, займала, тим не менш, цілком реальну нішу, породжувану запитом на православну церкву. Потрібно було створити альтернативу - і домогтися її визнання. А щоб таку альтернативу визнали, потрібно було, щоб всередині світового православ'я дозріла готовність піти на гострий конфлікт з РПЦ МП. Адже це зовсім не жарт - такий конфлікт. У російських спецслужбістів, і в рясах, і не в рясах, є безліч способів і можливостей дуже сильно ускладнити життя тим, хто кидає їм виклик. Визнання ПЦУ було для Вселенського патріарха непростим рішенням - і, безсумнівно, сміливим кроком. І для інших церков це теж непросте рішення - на них теж тиснуть безліччю різних способів, одночасно пропонуючи гроші - і великі - за невизнання ПЦУ.
Тим не менше, більшість православних церков ще до підписання та вручення Томосу висловили готовність визнати ПЦУ, після того як Томос буде підписаний і вручений.
Чому не раніше? Тому, що до підписання та вручення Томосу ПЦУ не була визнана Вселенським патріархатом. Не була канонічною. А тепер вона визнана і канонична.
І ось тепер можна буде витягувати на світ все те, що давно відомо про РПЦ МП та її ієрархів, але якось не педалировалось, трималася в тіні. Можна буде прямо говорити, що ніяка це не православна, і взагалі не церква, а деструктивна тоталітарна секта під контролем спецслужб. І це теж прискорить перехід українських парафіян у ПЦУ і витіснення з України ворожої спецслужби, залегендированной під церкву.
6. Але якщо мова йде про боротьбу з російською спецслужбою, адже це чисто світський питання?
Звичайно! Це суто світська політична проблема, якої Москва намагалася і намагається надавати церковне звучання. Насправді ж з церковної точки зору тут все прозоро. Україна, будучи окремою державою, має повне право і на автокефальну церкву. Право на автокефалію - форма визнання державності, існуюча в православ'ї. Аналогія ця, звичайно, приблизна, оскільки мова йде саме про церкву, яка повинна бути досить численною і усталеною. Не буде цього - не "зіграє" і державність. Але державність - обов'язкова умова. Не може бути, приміром, автокефалії Православної церкви Брянської області - скільки б храмів там не було відкрито. А ось автокефалія Православної церкви України - може і повинна бути. Інше питання, що в Москві не бажали бачити різниці між українською незалежністю і повноваженнями брянського губернатора - але це вже проблеми Москви.
Не останню роль у московському опорі грає і попівська жадібність. Якщо Україна остаточно піде від РПЦ, то РПЦ МП втратить приблизно половину всіх своїх парафій - а з ними і більше половини доходів, тому що парафії в Україні - не чета парафіям в сибірській глибинці. Звичайно, московських попів профінансують із держбюджету, але патріарху Кирилу доведеться обмежувати свої апетити щодо яхт, мерседесів і дорогих годин.
Що ж стосується інтересів України - її світських інтересів, що стосуються всіх нас, і віруючих і невіруючих, то ПЦУ - ще одна лінія оборони від російської агресії. "Джавелины" - проти російських танків. Катери типу "Айленд" - проти російських морських бандитів. ПЦУ - проти шпигунів і диверсантів, масово засылаемых в Україну по "церковній лінії". Тепер їх з України поступово виб'ють. Не в один день, звичайно, але виб'ють обов'язково.
7. І що - слідом за Україною від РПЦ відійдуть і інші церкви в колишніх республіках СРСР?
Неодмінно відійдуть. Навіть не сумнівайтеся. На черзі - Білорусь і Молдова. Причому у них є тепер можливість виконати цю операцію в два ходи: спочатку піти з РПЦ у ПЦУ, а потім, заручившись згодою ПЦУ, запросити автокефалію. Піти ж в ПЦУ вони можуть запросто - якщо цього захочуть їх ієрархи. Це буде перехід парафій з визнаною поки ще РПЦ МП вже визнану ПЦУ. Так що в Москві істеричать ще й з цього приводу.
8. Хвилинку, але в Томосі адже прописана заборона на створення екзархатів?
А ось тут ми підходимо до тій купі брехні яку вже наворотів навколо Томосу російська пропаганда, і, треба думати, буде продовжувати збудувати її і далі. Це брехня докладно розібрав у своєму Facebook директор Національного інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко, спростувавши по пунктах затвердження путінських пропагандистів щодо повноважень, наданих Православної церкви України згідно з Томосом, підписаним Вселенським патріархом Варфоломієм. Так ось, так, "ПЦУ не має право створювати закордонні єпархії та парафії" - це прописано в Томосі. І це нормально - ні одна Церква не може довільно вторгатися на чужу канонічну територію, створюючи там по своєму свавіллю власні єпархії та парафії. Навіть РПЦ не має на це право - але її-то це не бентежить, вона на всі заборони плює і створює все що хоче, там, де захоче. Втім ми вже з'ясували, що РПЦ ніяка не церква, а частина російських спецслужб, один з інструментів вічної російської агресії. А в нормальних церквах питання закордонних парафій вирішується шляхом домовленостей. По доброму взаємною згодою.
9. А Томос справжній?
Навіть не сумнівайтеся, краще не буває. Новенький, блискучий, з пилу з жару. І всі обмеження прописані в ньому - загальноприйняті. Тому що є в православному світі - серед православних церков - визначені правила поведінки. Загальні для всіх. І є етапи становлення церкви, що отримала автокефалію, - не можна отримати одразу все, що мають патріархати, існуючі вже майже тисячу років. Це РПЦ МП вічно вимагала для себе особливих правил і всього відразу, намагаючись зайняти місце Вселенського патріархату, щоб остаточно підім'яти під кремлівські спецслужби світове православ'я - але на цьому вона в підсумку і погоріла. І ось тепер, коли лавина пішла, ізоляція РПЦ МП і перетворення її в замкнуту виключно на Росію крикливу секту проповідників війни і насильства, існуючу на державному фінансуванні, з тане авторитетом, прагнуть до нуля, - питання 7-10 років максимум. І в Москві це чудово розуміють і бісяться ще й від цього. У РПЦ МП в Росії і сьогодні позиції не особливо сильні, там більше телепиара ніж чогось реального. А буде зовсім погано.
І світові позиції РПЦ теж почнуть зараз розпливатися, як замок з... з чого там в Росії ліплять півнів і двоголових орлів у сильні морози? Ну ось - як замок з цього самого.
Словом, Томос - чудова перемога України у війні, яку ми ведемо за її незалежність. Не остаточна - але вкрай важлива. Тому що наша остаточна перемога неможлива без руйнування Росії, яка уособлює абсолютну, первісне, хтонічне Зло. І щоб її перемогти, нам потрібно послідовно ламати її структури одну за іншою, поки під шкурою РФ не залишиться ні однієї цілої кістки. Так от, Томос рознесе РПЦ МП в шматки. Так само, як "Джавелин" розносить на шматки російський танк.