Точка неповернення пройдена. Чому тільки скороченням викидів парникових газів Землю вже не врятувати

Автор Business Insider Ейлін Вудуорд в своєму матеріалі розповіла про нове наукове дослідження, автори якого дійшли висновку, що навіть повне припинення викидів парникових газів в атмосферу не зупинить глобальне потепління.

Навіть якби ми вже сьогодні припинили викиди парникових газів в атмосферу, Земля все одно продовжить нагріватися. Танення арктичних льодів і вічної мерзлоти є незворотнім.

Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в четвер у журналі Scientific Reports. Описана в ньому модель говорить про те, що навіть якщо викиди впадуть до нуля в цьому році, загальна температура на планеті в кінцевому підсумку 2500 р. в порівнянні з 1850 р. виросте на 3 градуси за Цельсієм.

"Наступні 500 років тундра буде танути, незалежно від того, наскільки швидко людство скоротить викиди парникових газів", — сказав провідний автор дослідження Йорген Рандерс.

Причина: зміна клімату — це жахливий і самодостатній цикл. У міру танення вічної мерзлоти виділяється все більше парникових газів, таких як метан і вуглекислий газ, які в свою чергу сприяють подальшому потеплінню. І щоб зупинити цей цикл, за словами Рандерс, нам потрібно "висмоктати" вуглекислий газ з атмосфери.

У його дослідженні змодельовано вплив різних сценаріїв скорочення викидів на клімат Землі в період між 1850 і 2500 рр.

Згідно з отриманими даними, якщо в 2020 р. викиди повністю скоротяться, рівень моря в 2500 р. все одно буде більш ніж на 2,5 м вище, ніж в 1850 р.

Модель показала і те, що для запобігання прогнозованого підвищення температури на 3 градуси за Цельсієм викиди парникових газів слід припинити в 1960-1970 рр. Виходить, що Земля ще 50 років тому пройшла точку неповернення, тобто до того, як більша частина населення прийняла реальність зміни клімату.

"Звичайно, наукове співтовариство знало про глобальне потепління ще в 1960-х", — зазначив Рандерс.

Паризьку кліматичну угоду було укладено з метою скоротити викиди парникових газів настільки, щоб до 2100 р. загальна температура по планеті не виросла більш ніж на 2 градуси за Цельсієм. Але навіть якщо до 2100 р. вдасться припинити викиди повністю, відповідно до моделі Рандерс рівень моря в 2500 р. підніметься на 3 м, якщо порівнювати з 1850 р.

Температура на Землі вже близька до "межі" Паризької угоди. Минулий рік був другим найспекотнішим роком за температур на суші і найспекотнішим за температур в океанах за всю історію спостережень. Безпосередньо танення арктичних льодів "відповідально" за ймовірне підвищення рівня мору на 0,9 м до 2100 р. через що сотням мільйонів доведеться переїжджати.

За словами Рандерс, сьогодні компаніям і урядам необхідно "почати розробку технологій повномасштабного видалення парникових газів з атмосфери".

З технічної точки зору ця стратегія відома як уловлювання та зберігання вуглецю (CCS). Згідно з цим дослідженням, щоб не допустити подальшого потепління після припинення викидів з атмосфери необхідно буде щорічно висмоктувати не менше 33 гігатонн (36,5 млрд т) вуглекислого газу. Приблизно стільки вуглекислого газу в атмосферу — 36 гігатонн — в 2018 р. викинули підприємства, що працюють в галузі викопного палива, по всьому світу.

На електростанціях в США, Канаді та Швейцарії вже почали застосовуватися CCS для зниження викидів. У 2014 р. електростанція Boundary Dam, розташована в Саскачевані, стала однією з перших в світі, де була успішно застосована дана технологія.

За даними Центру кліматичних і енергетичних рішень, в цілому по всьому світу діє 21 проект з уловлювання вуглецю в промислових масштабах, а ще 22 знаходяться в стадії розробки. Ці проекти зазвичай зберігають вуглець глибоко під землею в виснажених вже нафтових і газових родовищах або в контейнерах біореакторів, заповнених водорослями, які поглинають вуглекислий газ.

Два американських улавлювателя вуглецю, які були запущені в 2017 р. — в Іллінойсі та Техасі, — щорічно можуть уловлювати 1,1 млн і 1,6 млн т вуглекислого газу відповідно. Однак обсяги CO2, який необхідно видалити з атмосфери, вимагають набагато більшої кількості засобів, ніж вважалося раніше.

"Іншими словами, потрібно побудувати 33 тис. великих заводів CCS, які повинні працювати вічно", — пишуть автори дослідження.

Уловлювання вуглецю вже стає загальноприйнятим безпечним і потенційно ефективним елементом геоінженерії. І все частіше про ці та інші заходи, спрямовані на боротьбу зі зміною клімату, кажуть вчені і політики. Так, кандидат в президенти від Демократичної партії Ендрю Ян в 2020 р. запропонував виділити $800 млн на подальші геоінженерні дослідження.

Однак більша частина кліматичних ініціатив все ж більш ризиковані, ніж CCS. Взяти, наприклад, сонячну геоінженерію, яка передбачає розпорошення аерозолів в небі для відображення сонячного світла назад в космос. Критики цієї ідеї підкреслюють, що згідно з більшістю моделей, наслідки не матимуть локальний характер. Тобто якщо одна держава вирішить застосувати такий метод, то наслідки для інших місць на планеті, ймовірно, будуть непередбачувані.

Наприклад, розпорошення аерозолів в південній півкулі може вплинути на температуру океану і швидкість вітру, що призведе до збільшення числа ураганів в північній півкулі.

"Сонячна геоінженерія, на відміну від уловлювання вуглецю, має геополітичні наслідки", — зазначив доцент Університету Ватерлоо Хуан Морено-Крус.

Рандерс, в свою чергу, підкреслив, що в його дослідженні розглядається лише уловлювання вуглецю, але не інші експериментальні типи геоінженерії.

"Я взагалі противник геоінженерії через її непередбачувані побічні ефекти. Але якщо світ і далі зволікатиме з ухваленням масштабних заходів щодо відмови від викопного палива, нам, можливо, доведеться вдатися і до геоінженерії", — сказав Рандерс.

Він вважає, що до своїх головних пріоритетів країни повинні віднести як зусилля по скороченню викидів, так і будівництво безлічі установок CCS.

"Це була б чудова місія для нового зеленого курсу з державним фінансуванням", — додав він.