Tequilajazzz повертається до Києва з літнім концертом

4 вересня 1993 року група Tequilajazzz виступила на сцені клубу TaMtAm в Санкт-Петербурзі. Так почалася музична історія, що триває вже 27 років. А в ній десятки подій: і сім альбомів, серед яких — хітовий "Целлулоид", і несподіваний розпуск групи у 2010-му, і єдиний концерт у 2013-му, щоби гучно відсвяткувати 20-річчя, і ще 2 дітища Євгенія Федорова — Zorge і Optimystica Orchestra, і десятки саундтреків до кіно, і довгоочікуване повне повернення до життя у 2017-му.

Їх обожнюють за граничну чесність і сховану за грувом та гучними гітарами інтимність. І з цим не посперечаєшся. Євгеній Федоров називає себе інтровертом, який мріє втекти зі сцени, а пісні Tequilajazzz — нескінченною розмовою одинака з самим собою.

Про що ж він розмовляє? Про переживання маленької людини у величезному світі і тлінність усього сущого. Тоді чому серед пісень групи чимало жвавих і ритмічних, запитаєте ви. Річ у творчому підході, запозиченому в Берта Бакарака й Хела Девіда. Вони трансформували свої розчарування і смуток у веселу форму, щоби позбутися туги.

Про Tequilajazzz уже давно згадують, на автоматі додаючи епітети "великі" (з легкої руки Бориса Гребенщикова) і "культові". А вони все ще не вважають себе авторитетами у світі року. Та і взагалі, як зізнався в одному з інтерв'ю Євгеній Федоров, уся "Текіла", якщо вслухатися, зроблена за лекалами попмузики. Тільки зіграна жорстко та експресивно.

"Те, що ми робимо, це скоріше інді-поп. Ми нікому нічого не винні, цілком independent-формація. Якщо захочемо, будемо взагалі грати музику в стилі диско. Але це все одно буде інді-диско", — зізнається Федоров.

13 червня стовідсотково independent-формація Tequilajazzz зіграє на київському ЮБК. А ми станемо глядачами розмови одинака із самим собою і слухачами легендарної музики.

Подія на Facebook: https://bit.ly/3g6Obqv

Квитки: https://bit.ly/3scS67D