Танцюрист гопака. Знадобиться Україні міністр у справах індійського кіно

Новина про те, що міністр закордонних справ Павло Клімкін під час візиту в Індію обговорив можливість спільного кіновиробництва на території України, викликала в соцмережах хвилю сарказму. Мовляв, тепер у нас з'явиться свій "Танцюрист гопака", а смагляві індуси будуть виводити своє фірмове "ача-ача" на тлі огрядних поросят і мальв.

Але насправді скепсис краще відкинути в бік: по доходах індійський кінематограф поступається лише Голлівуду. Приміром, за 2015-й кіноіндустрія Індії заробила понад $20 млрд. Щорічно в країні знімають більше тисячі картин - це куди більше, ніж в тому ж Голлівуді. Причому всупереч розхожій думці Боллівуд - далеко не єдиний центр індійської кіноіндустрії. Крім Боллівуду, який випускає картини на мові хінді, в Індії також діють Колливуд (фільми на тамільською мовою) і Толливуд (фільми на мові телугу). Останній навіть потрапив у Книгу рекордів Гіннесса: одна з кіностудій - Ramoji Film City - займає територію в 700 га, тут розташовані понад 500 знімальних майданчиків і 50 знімальних павільйонів. Всього ж кіно в Індії виробляють майже два десятки різних кінематографічних центрів, а самі картини все частіше знімають за межами країни - в США, Австралії, Шотландії, Південній Африці. Може бути, у список цих країн потрапить і Україна.

Ще не так давно наша країна була величезною майданчиком для виробництва серіалів, більшість з яких знімалися в копродукції з Росією. Дивишся по телевізору на якийсь умовний Приморськ і чітко бачиш Одесу, або вгадуєш в "московському пейзажі" київські вулички. Після початку російської військової агресії киносотрудничество з північним сусідом припинилося, і серіали знімати перестали, і з телеефіру плода такої кооперації в більшості своїй прибрали. Так, в Україні знімають картини в копродукції з іншими країнами (Італія, Німеччина тощо), але їх кількість мізерно мало. Заповнити цю нішу можуть як раз індуси.

Що на практиці означає спільне виробництво? Це облаштування локацій, техніка, костюми, проживання та харчування знімальної групи і ще безліч статей витрат. Адже ніхто не буде тягнути через півконтиненту операторські крани і тонни шароварів - техніку спокійно можна орендувати (наша компанія "Фільмотехнік", наприклад, володіє двома технічними "Оскарами"), а шаровари зшити на місці. Все це - чудова можливість підзаробити.

За прикладами далеко ходити не треба. Після того як у Новій Зеландії почали знімати трилогію "Володар кілець", в країні заговорили про "фродо-економіці". У проведенні зйомок брали участь 23 тис. осіб, туристи масово їхали в село гобітів, а місцева косметика і тканини, з яких шили одяг героїв, розліталися немов гарячі пиріжки. Нова Зеландія заробила на зйомках близько $200 млн, дохід від туристичних поїздок по новозеландському "Средиземью" обчислюється куди більш великими сумами. Влада країни передбачали туристичний бум: напередодні виходу першого фільму трилогії в уряді з'явилася посаду "міністра з питань "Володаря кільця". Як заявив тоді новоспечений міністр, 51-річний Піт Ходжсон, мало хто знає, що "Зоряні війни" знімалися в Марокко, але всі будуть знати, що "Володаря кілець" знімали в Новій Зеландії. На те, щоб перетворити країну в Середзем'я, було навіть виділено кілька мільйонів доларів з бюджету - влада країни прекрасно розуміли, що зможуть заробити на інтересі до фільму куди більш значні суми.

Скільки зможе заробити Україна на індійських фільмах, поки сказати складно. Незважаючи на величезну популярність, індійський кінематограф не може змагатися з Голлівудом бюджетами. Так і з української сторони співпрацю може йти зі скрипом. Мова і про бюрократичних процедурах, і про особливості національного ведення бізнесу, і навіть про тієї самої горезвісної ментальності. Приміром, якщо село хоббітів перетворилася на місце паломництва мільйонів людей, то збудований для зйомок фільму "Червоний" сталінський табір у Криворізькій області місцеві жителі просто розтягнули і розгромили. "Кривий Ріг будували ув'язнені. Тільки німецькі. Вони жили в таких таборах. Можна цілком зробити музей тоталітарного періоду. Як це роблять в інших пострадянських країнах", - зазначав в інтерв'ю криворізьким журналістам художник-постановник фільму Юрій Ларіонов навесні 2016-го. Але через рік після закінчення зйомок від концтабору не залишилося нічого, крім руїн.

Зняті в Україні індійські фільми навряд чи приведуть до того, що в Україну хлинуть туристи-індуси. Між тим картини індійського виробництва йдуть на екранах більш 90 країн світу. І упускати можливість заявити про себе як про країну з багатим туристичним потенціалом ще й з кіношної боку було б досить нерозумно. Зрештою, ніж "ача-ача" гірше ментовський розборок по-російськи?