Сумнівна річниця. Чим запам'ятався перший рік Марини Кудерчук на посаді глави Держкіно

Щоб підбити підсумки роботи Марини Кудерчук, варто розпочати з початку. Доволі скандального, зауважу.

Нагадаю: коли попередній глава агентства Пилип Іллєнко, при якому українське кіно стрімко розвивалося, подав у відставку, Міністерство культури оголосило конкурс. В останній тур, яким була співбесіда в Національному агентстві державної служби (НАДС), вийшла цілком гідна кандидатка: співзасновниця Української кіноакадемії, членкиня Європейської кіноакадемії та Українського оскарівського комітету, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. Проте в НАДС її кандидатуру відхилили, а на акцію протесту київських інтелігентів і артистів проти такого рішення нагнали озброєної поліції, Нацгвардії та автозаків, як на третій Майдан.

Протестували недарма. На повторному конкурсі було 5 кандидатів: четверо – досвідчені професіонали кіноіндустрії, одна — колишня агрочиновниця й податкова інспекторка Марина Кудерчук, весь стосунок якої до кіноіндустрії полягав у керівництві комунальним кінотеатром у Запоріжжі протягом менше, ніж двох років. Проте у неї був надпис "Підтримую президента" на аватарці у Фейсбуці, прем'єра одного з фільмів "Студії Квартал 95" в 2019-му в очолюваному Кудерчук кінотеатрі та близькість до нинішнього міністра культури Олександра Ткаченка. Саме Кудерчук і стала новою главою Держкіно.

Рік потому, на честь першої річниці роботи в агентстві, Кудерчук дала розгорнуте інтерв'ю про підсумки своєї роботи. Перші ж фрази чиновниці — "Кіно знімати необхідно", "Фільми мають бути різні…", "Всі напрямки мають бути представлені…" викликають сардонічну посмішку - не тільки через їхню нульову інформаційну цінність на кшталт "небо має бути блакитним", а й з інших причин.

Старт керування Кудерчук ознаменувався відчутним урізанням фінансування кіноіндустрії: переглянули результати 11 пітчингу, проведеного ще "іллєнківським" Держкіно і зі 101 проєкту (деякі з них вже встигли почати знімати) залишили тільки 46. Згодом криза посилилася. Заради створення стабілізаційного фонду для боротьби з наслідками епідемії коронавірусу Кабмін радикально зменшив фінансування всіх напрямків діяльності Мінкультури (і збільшив бюджети силових структур). У Держкіно забрали 750 млн грн., лишивши жалюгідні крихти на все – від серіалів до авторського кіно, від документалістики до копродукцій.

Якою ж була реакція людини, покликаної відстоювати інтереси кіно? Кудерчук заявила публічний протест, задіяла неофіційні зв'язки, сходила за допомогою до президента Зеленського?

Єдине, на що спромоглася Марина Миколаївна – запис на своїй сторінці у Фейсбуці: "Впевнена, кожний свідомий українець готовий пожертвувати багато чим заради здоровʼя близьких, друзів і колег в період світового протистояння коронавірусу. Ми всі вже жертвуємо. Впевнена, з розумінням поставляться до ситуації, коли ми будемо змушені тимчасово відмовитися від виробництва фільму заради будівництва лікарні або допомоги хворим і особливо лікарям. Але ми всі повинні чітко розуміти, де можемо економити, а що чіпати категорично не можна".

Наразі цей коментар видалений.

Час спливав. Треба було налагоджувати зв'язки з кіноспільнотою. 2 червня 2020 року НСКУ проводила розширене засідання секретаріату, на яке було запрошено для знайомства новопризначену голову Держкіно. Кудерчук утрималася від виступу, тож слово було передано членам Спілки. Ганна Чміль, яка виступала першою, попросила пані Кудерчук не допускати зменшення фінансування Довженко-Центру, що нещодавно заявив про свою платонеспроможність, та підтримувати кіноіндустрію. Голова Держкіно спочатку відкрито ігнорувала виступ, а потім зауважила, що діє в рамках закону та попросила не довіряти інформації з соцмереж, після чого встала й покинула залу без пояснення причини. Наслідком стало звернення НСКУ з вимогою відставки Кудерчук, на яке влада традиційно не звернула уваги.

У вищезгаданому інтерв'ю на запитання: "На чому зараз варто фокусуватися продюсерам, аби отримати підтримку від держави?" Кудерчук відповіла: "Пишіть хороші сценарії, створюйте концепцію, грамотний кошторис — і все буде добре!"

І тут одразу згадуються результати 14-го пітчингу, що пройшов минулої осені. Організаційна складність полягала в тому, що окремі конкурси для документальних, анімаційних, ігрових фільмів і серіалів обʼєднали в один — через нестачу коштів. Тому цей пітчинг виявився найтривалішим за весь час проведення — презентації тривали два тижні.

Відбір проходив у три тури. Спочатку презентації оцінювали 13 експертних комісій — за кількістю категорій: "Неігрові національні фільми", "Ігрові повнометражні фільми художньої та культурної значущості (авторські), національні", "Ігрові повнометражні національні (для широкої глядацької аудиторії)" тощо. На основі оцінок експертів формувалися рейтинги в кожній категорії. Проєкти, що набирали 35 і більше балів, виходили в другий тур, де продюсер(к)и і кінематографіст(к)и знову повинні були захищати свої ідеї, а експерти — знову голосувати. І, нарешті, список переможців затвердила Рада з державної підтримки кінематографії. Галас, власне, здійнявся після оприлюднення її рішень. Тому що остаточний вердикт радикально не збігся з оцінками експертів: частина проєктів, що перемогли за балами в своїх категоріях, залишилася без фінансування, зате державними грошима ощасливили тих, хто був навіть не в першій десятці. За якими критеріями – невідомо, але є припущення – за близькістю тих чи тих продюсерів та режисерів до крупних телеканалів та до теперішніх можновладців, частина з яких має свої інтереси в кіно.

Окрім того, Кудерчук в інтерв'ю запевнила, що "Держкіно без перерв та скасувань проводить конкурсні відбори кінопроєктів і надає за ними державну підтримку: зараз триває приймання документів на 15-й конкурс — вже за новим Порядком проведення конкурсного відбору", але ж остаточне слово щодо цієї підтримки – за Радою з державної підтримки кінематографії. А з цією важливою структурою пов'язаний ще один скандал – зовсім свіжий. 

У березні прийшла пора обрати новий склад Ради у зв'язку з завершенням каденції попереднього складу.

Ця процедура пройшла би, може, і непоміченою, якби голосуванню Конкурсної комісії з відбору членів Ради не передував відкритий лист-заперечення щодо представлених кандидатів, адресований міністру культури та інформаційної політики Олександрові Ткаченку. Заперечення підписали організації, котрі є не останніми гравцями в кіноіндустрії: ГО "Українська гільдія режисерів", ГО "Творче обʼєднання "Вавілон 13", ГО "СУК" (Сучасне українське кіно), ГО "Гільдія неігрового кіна" (без печатки), ГО "Докудейз", тодішній гендиректор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко та ряд членів і членкинь ГО "Спілка кінокритиків України".

Порядок утворення Ради з державної підтримки кінематографії передбачає, серед іншого, такі вимоги до організацій, які висувають претендентів: статутні документи підтверджують провадження діяльності у сфері кінематографії та телебачення; діяльність є активною протягом трьох останніх років, Конкурсна комісія, яка обирає Раду, теж має набиратися за певними правилами, найважливіші серед яких — у кандидата відсутній конфлікт інтересів відповідно до Закону "Про запобігання корупції", а ще — кандидат повинен мати досвід роботи не менше трьох років у сфері кінематографії.

І з усіма цими правилами виникли явні суперечності. Наприклад, Дмитра Бабкіна висунула ГО "Асоціація стрімерів України "Стрім.Ньюз", статут якої не передбачає діяльності у сфері кінематографії та телебачення, і такої діяльності вона і не проводила. Відомий ведучий телеканалу "1+1" Юрій Горбунов висувався від Асоціації "Правовласників та постачальників контенту", що теж не проводила відповідної вимогам закону діяльності останні 3 роки. Схожі проблеми з висуненням мали би виникнути й у інших кандидатів: Вікторії Зюнькіної від ГО "Союз кінотеатрів України", Артема Колюбаєва від ГО "Спільна перемога", Світлани Коробіної від ГО "Міжнародна асоціація розвитку і підтримки української культури", Олени Любченко від ГО "Об'єднання захисників надбань та відродження українського кіномистецтва", Олексія Макухіна від ГО "Український кіноінститут", Олександра Недбаєва від ГО "Міжнародна асоціація розвитку і підтримки української культури", Миколи Чиханцова від ГО "Айдами", Поліни Толмачової від Асоціації "Українська кіноасоціація", Олексія Тритенка від ГО "Кінофестиваль "Корона Карпат"", Олени Шкробот від Асоціації "Правовласників та постачальників контенту".

Що ж до конкурсної комісії, то в семи її членів був очевидний конфлікт інтересів – вони працювали в одних організаціях з претендентами в Раду, серед яких вищеназвані Олександр Недбаєв, Світлана Коробіна, Олена Шкробот, Юрій Горбунов, Артем Колюбаєв, Поліна Толмачова.

Звісно, протест було проігноровано. Насправді ще раніше автору цих рядків вдалося отримати інформацію з надійного джерела, що результати відбору були визначені заздалегідь і голосування Комісії – порожня формальність. Комісія під головуванням Кудерчук провела засідання і проголосувала за "своїх" людей. Вочевидь, контроль над фінансуванням кіно вирішили взяти в свої руки телеканали і дотичні до них структури – і це, швидше за все, не могло би відбутися без сприяння міністра культури Олександра Ткаченка, який явно зберіг власні серйозні інтереси в телебізнесі.

Наслідки всієї цієї спецоперації побачимо вже незабаром – коли будуть оголошені результати 15 пітчинга. Одразу стане ясно, хто отримав преференції в розподілі тих нещасних кінобюджетних решток.

І наостанок – одно особливо колоритна деталь. Кудерчук в інтерв'ю багато каже, як вона любить кіно. Торік на фестивалі "Молодість", коли відбувався довгоочікуваний показ блискучого, відзначеного масою міжнародних призів фільму Ірини Цілик "Земля блакитна, ніби апельсин" пані голова Держкіно часто дивилась не на екран, а у свій телефон.