Врятувати не можна залишити. Куди вирулить реформа швидкої допомоги
Наприкінці травня Кабмін затвердив перший етап реформи екстреної медичної допомоги. Пілотний проект стартує вже в цьому році в п'яти областях (Вінницька, Донецька, Одеська, Полтавська, Тернопільська) і в Києві. На реформу виділили 922 млн грн. Концепцію реформування швидкої представили ще в червні минулого року, і спори з приводу запропонованих змін не вщухають досі.
Реформувати всю систему відразу країні не по кишені: в минулому році прем'єр Володимир Гройсман зазначив, що для запуску реформи екстреної медицини необхідно 11 млрд грн. У підсумку депутати, приймаючи бюджет, розщедрилися на 1 млрд. Але вже з наступного року ситуація повинна змінитися: фінансувати швидку будуть не із загальної субвенції регіону на медицину, а через Національну службу здоров'я — в законі про державні фінансові гарантії передбачено, що екстрена допомога входить в пакет гарантованих державою послуг.
Відповідно до концепції розвитку екстреної медичної допомоги в рамках реформи передбачено цілий ряд кроків. Так, буде створена нова IT-інфраструктура, що дозволить стежити за кожним викликом в режимі реального часу. Завдяки спеціальній електронній системі "Централь 103" час обробки викликів має скоротитися з 3-5 хвилин до одного, машина на виклик буде відправлятися автоматично, а викликати швидку зможуть навіть люди з порушеннями слуху або мови — за оцінками Моз, сьогодні близько мільйона людей в країні позбавлені такої можливості. У міністерстві відзначають, що в перспективі бригади швидких також отримають доступ до історії хвороби пацієнта, щоб ще до приїзду до пацієнта зорієнтуватися, наприклад, немає у нього алергії на якісь лікарські засоби. Крім того, в рамках реформи передбачено оновлення транспорту та обладнання, введення нових протоколів роботи бригад, підвищення зарплат і переобладнання лікарень.
Поки що "швидка допомога" працює за старими принципами, але критики медреформи стверджують, що бригади вже перестали виїжджати за викликами, а незабаром з їх складу виключать лікарів і рятувати українців буде просто нікому. У Моз наголошують: завдання швидкої не лікувати хворого, а забезпечити першу допомогу і швидку доставку в лікарню, де вже кваліфіковані фахівці нададуть йому необхідну допомогу. Але відділення швидкої допомоги, які працюють цілодобово, є далеко не у всіх лікарнях великих міст, не кажучи вже про регіони. У районних лікарнях лікар на чергуванні є, але їм може, скажімо, виявитися офтальмолог, який навряд чи зможе кваліфіковано допомогти пацієнтові з політравмою після ДТП. Вирішити цю проблему мають намір за допомогою створення госпітальних округів — у базовій лікарні облаштують відділення, яке зможе приймати пацієнтів цілодобово і розташовувати усією необхідною апаратурою для діагностики та лікування хворого. Відкривати такі відділення в усіх лікарнях недоцільно — занадто багато ресурсів потрібно. Проте створення госпітальних округів теж наштовхується на опір: мовляв, держава під приводом створення базових лікарень має намір взагалі закрити всі районні медзаклади. Втім, якщо в регіонах відмовляться створювати лікарні, що спеціалізуються на наданні екстреної допомоги, пацієнтів і далі будуть розвозити по різним медустановам — ліквідувати швидку ніхто не має наміру.
Зміна складу бригад швидкої — один з найрезонансніших пунктів реформи. Зараз бригади екстреної медичної допомоги поділяються на лікарські та фельдшерські. У перших працюють лікар, фельдшер, медсестра і водій, по друге — фельдшер, медсестра і водій. У майбутньому ж у бригаді буде екстрений медичний технік (він же водій, який пройшов спеціальні медкурсы) і два парамедика. Критики реформи представляють парамедиків такими недомедиками, людьми, які кілька місяців відучилися на спеціальних курсах і на цьому їх медичне освіта закінчилося. Насправді парамедик — це людина з медичною освітою, який спеціалізується на наданні допомоги при невідкладних станах. За стандартом парамедики повинні знати напам'ять протоколи дій по 32 типами екстрених ситуацій: якщо від них відступити, медик буде нести відповідальність аж до кримінальної. Такі фахівці будуть працювати не тільки в швидкої, але і в поліції, армії, рятувальних службах. Будуть, тому що навчати парамедиків у країні почали зовсім недавно — така спеціалізація в Україні з'явилася лише в минулому році. Кваліфікаційний рівень парамедика — бакалавр, вводити їх у склади бригад швидкої будуть поступово — перші 50 чоловік тільки почали навчатися на спеціальності "Парамедики" в Тернопільському державному медуніверситеті ім. Горбачевського і в Черкаській медакадемії. А поки свою кваліфікацію підвищують фельдшери — торік у Тернополі стартувала перша транзиторна програма з перепідготовки фельдшерів у парамедики.
Відсутність у реформованих бригадах швидких лікарів багато експертів називають свідченням розвалу системи екстреної медичної допомоги. Але в Моз кажуть: сьогодні близько 70% бригад швидкої і так виїжджають на виклики без лікарів — із-за невисоких зарплат вони в швидку не поспішають. Представляючи концепцію реформування швидкої допомоги в минулому році, в.о. голови Моз Уляна Супрун зазначала, що медичним технікам мають намір встановити базову зарплату на рівні 8 тис. грн, а фельдшерам, які пройшли курс підвищення кваліфікації на парамедиків, — на рівні 14 тис. грн.
Ще один момент, за який критикують реформу, — нормативи часу доїзду. Так, у містах швидка повинна приїхати на виклик протягом 10 хвилин, у сільській місцевості — протягом 20. Забезпечити виконання таких нормативів планують за рахунок збільшення кількості бригад — сьогодні в Києві одна швидка виїжджає на 10-20 викликів на день, обслуговуючи велику територію і годинами простоюючи в пробках. Медики нарікають, що насправді безліч викликів — непрофільні. Хтось просто хоче проконсультуватися з лікарем, комусь нудно, а хтось телефонує у швидку, побачивши на вулиці лежить тіло і часто не перевіривши, чи людина дійсно без свідомості або просто спить, неабияк прийнявши на груди. За оцінкою в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, сьогодні близько 70% дзвінків можна кваліфікувати як непрофільні, між тим виїзд однієї бригади в середньому по Україні коштує 580 грн.
Критичні зауваження про те, що швидка перестала приїжджати на виклики, пов'язані з впровадженням ще в 2017-му наказу Моз про нових правилах роботи швидкої допомоги. Тепер швидка їде на виклик, якщо спостерігається непритомність, судоми, раптові розлади дихання, раптовий біль в області серця, блювання кров'ю, гострий біль у черевній порожнині, зовнішня кровотеча, ознаки гострих інфекційних захворювань, гострі психічні розлади. А ось головний біль, нежить, загострення хронічних захворювань — не привід для виїзду швидкої. Зменшити кількість непрофільних викликів у Моз сподіваються за рахунок роботи сімейних лікарів, розраховують, що українці будуть телефонувати за консультацією саме їм, а не викликати бригаду швидкої, щоб поміряти тиск або з'ясувати, як збити температуру.
Українці погано рятують самі себе
Допомогти людині, який потрапив у ДТП або якого розбив інсульт, можуть не тільки медики. Першу долікарську допомогу по українським законам повинні вміти надавати поліцейські, співробітники Держнс, провідники на транспорті. Їх завдання — зробити все можливе, щоб людина дожив до приїзду бригади швидкої або доставки у лікарню. Але експерти кажуть: в ідеалі володіти навичками надання домедичної допомоги мають всі громадяни.
Сьогодні ж мало хто знає, як вести себе, якщо раптом випадковий перехожий впаде в непритомність або на власну дитину перекинеться каструля з окропом. Так, наприклад, людині з епілептичним припадком неодмінно намагаються засунути щось в рот, а опіки часто намагаються обробляти маслом, чого робити категорично не можна. За статистикою щорічно від зовнішніх пошкоджень помирає близько 40 тис. осіб, третина з них — діти. Близько 40% цих людей можна було б врятувати у разі надання своєчасної і правильної домедичної допомоги.
Інтерес до навчання навичкам надання домедичної допомоги значно зріс після початку російської військової агресії — багато українці задумалися над тим, як поводити себе в екстремальних ситуаціях. Експерти впевнені, що навчання домедичної допомоги повинно бути включено в шкільні програми, як це зроблено в багатьох країнах світу.
