Спасибі російським. Як імперські замашки українізують наш книжковий ринок
З початком російської військової агресії українці стали масово бойкотувати російські книжки, так що підприємливі видавці знайшли можливості використовувати патріотичний заряд — на ринку з'явилося безліч книжок українських авторів, виданих вітчизняними видавництвами.
До структурування ринку і зростанню числа новинок призвела і блокування імпорту книг з Російської Федерації. Так, з 1 січня 2017 р. набрали чинності зміни до законів про обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту. Уряд ще в квітні затвердила Порядок видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на ввезення книжок з країни-агресора, однак комісія, яка повинна займатися ліцензуванням, так і не запрацювала. В результаті російський імпорт встав намертво, зате для українських видавництв оголилися цілі ніші — починаючи з нон-фікшн і закінчуючи класикою художньої літератури.
Навколо теми доцільності запровадження ліцензування книжкового імпорту з РФ було зламано безліч списів ще в кінці минулого року, коли приймався закон, і на початку цього, коли він набув чинності.
За палкої дискусії про те, чи проживуть українці без романів Донцової і перекладної літератури, загубилася інша проблема: в очах іноземних агентів наш видавничий ринок залишається придатком Росії.
Надрукувати в Україні російський переклад західного бестселера схожий на фантастику. Незважаючи на те, що до 70% літератури на ринку тепер становлять видання державною мовою, потреба в текстах на "великому і могутньому" зберігається. Це важко заперечити. Але зробити російський переклад наші видавництва не можуть — з часів розвалу СРСР росіяни купують права на російську мову на території всього СНД. Здавалося, з початком відмови від імпорту російських книжок і різким спадом книжкової індустрії РФ в 2016-му настав час поборотися за зміну правил гри. Але втрата українського ринку не стала для Росії болючою. "Якщо рахувати в грошовому еквіваленті, то в радянський час на Україну припадало до 40% книг з Росії. Всі нульові до 2008 року — 14-13%. Останні два-три роки — не більше 1,5–2%. Тому втрата експорту в Україну для них не стала помітною", — пояснює директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький.
У той же час у ключових гравців на кшталт "Ексмо" або "Азбука-Аттікус" вже є "дочки" в Україні. "З-за того, що видавничий бізнес в РФ зараз в занепаді, росіяни не будуть самі виходити на наш ринок і відкривати щось нове. Адже це означає витрачати гроші на нестабільному ринку. Партнерів шукати теж не вихід — багато глибоко порвали стосунки. Думаю, поступово наростатиме потік локальних тиражів російських компаній, але в межах 500 найменувань на рік. Та й то через три, не раніше", — прогнозує Красовицький.
Примітно, що у світовій практиці ситуації на зразок залежності одного ринку від іншого, як це сталося з українським і російським ринками, виняток. Іспаномовний видавничий бізнес — це 17 різних ринків. Якщо автор іспанець, то велика ймовірність, що всі його тиражі будуть надруковані в Іспанії або друкуватися "филиально" на місці. Якщо ж книга перекладна, то в переважній числі випадків кожна країна буде окремим ринком. Англійський ринок з американським навіть не брати — всі розмежовано. Французький зі швейцарським брати, з бельгійським — вже немає. Невеликі поставки з Франції є, але бельгійські видавці намагаються максимально захищати свій ринок. Навіть колишні югославські республіки — у чотирьох з них одна мова — жорстко все поділили. Права купуються кожною країною на свою територію, хоча хорвати сильно страждають від контрабанди з Сербії. Винятком з цього правила є німецькомовна література. Учасникам ринку Німеччини, Швейцарії та Австрії вдалося домовитися про єдину правової зоні — на обкладинці книг просто вказується окремо ціна для кожної з країн.
Відмінність української ситуації у тому, що російська мова не має в нашій країні офіційного статусу. Так що пред'явити іноземним видавництвам нам нічого. Інша справа, що зарубіжним правовласникам в принципі нецікаво співпрацювати з українцями безпосередньо. "Із закордонними видавництвами спілкуються в основному росіяни. У них стабільні багаторічні контакти, якими іноземці не готові ризикувати заради маленького українського ринку. А зробити сильну фінансову пропозицію наші видавництва поки не готові", — пояснює засновник "Самміт-книга" Ігор Степурін.
У той же час росіяни не горять бажанням піти назустріч українським колегам — це питання не стільки фінансових інтересів, скільки імперського менталітету російських видавців.
"Коли ми спілкуємося Франкфурті, вони щиро не розуміють, навіщо щось міняти. Хочете окремо — будь ласка, купуйте українську мову", — зауважують у "Фоліо". Так що парадоксальним чином імперський настрій росіян робить для українізації нашого книжкового бізнесу більше, ніж думає.
