Собчак і дурості. Російські демократи довели, що "ВКонтакте" заборонили правильно
Українці обурені хамською відеозверненням Ксенії Собчак до українського президента. Повноті. Не варто. Аргументація вже давно не діє на російських поборників української демократії.
Почнемо з того, що ні про яке "закриття" мова не йде. "Яндекс2, Майл.ги, "ВКонтакте" і "Однокласники" потрапили під великий пакет санкцій, що українська держава ввела проти країни-агресора. Що ж стосується "свободи слова", яку забезпечували українцям вищезгадані ресурси, то тут у нас є інша відеозвернення. Алішер Усманов, власник ресурсу "Однокласники", погрожуючи соратнику Ксенії Собчак Олексію Навальному, виголосив прецікаву фразу. "На відміну від тебе, Льоша, я не користуються ве інтернет. Я його розвиваю". Ось так. Розвиває і все-таки помагає в інтересах тієї системи, яка забезпечує його безбідне життя. Приблизно так само як російські речники користовують свободу слова і відкритість демократії для того, щоб просувати в Україні "русский мир", а заодно і інтереси таких, як Алішер Усманов.
Можна було б порадити Ксенії Собчак звернутися до Путіна, Кадирову, Лукашенко, потурбуватися, нарешті, правами, що російська правляча верхівка зневажає не тільки в Росії, але і скрізь, куди дотяглися її криваві рученята. Але краще не витрачати розумні поради на тих, хто не збирається ними скористатися. Краще зосередитися на собі. Так от, звернення російської VIP-опозиціонерки до українського президента з приводу українських свобод, апеляція до Майдану, тобто всього того, що відомий Ксенії Володимир Путін спробував залити кров'ю, дає нам можливості зробити висновки. Для Собчак немає жодної української свободи, ніякого українського права приймати рішення щодо своєї національної безпеки. Немає ніякої російсько-української війни, в якій Україна є жертвою, а значить, може і повинна захищатися всіма доступними їй засобами. Можливо, для прекраснодушной Ксенії немає ніякої України, а є Росія-лайт, думка про "дурниці" якої може дозволити собі висловлювати кожен, у кого не вистачає бажання і відваги захищати свою деградуючих Росію-хард.
Все це було б смішно, якби не було так сумно. У таборі захисників української свободи слова, крім Ксенії Собчак і всяких "неблагонадійних", є й цілком "пристойні люди". У сенсі "перевірені товариші". Олексій Волін, наприклад. Той, який заступник голови Мінкомзв'язку Росії. Того самого Мінкомзв'язку, в структуру якого входить Роскомнагляд, який заборонив для росіян половину всіх вітчизняних і зарубіжних сайтів. Він теж розпинається про "дурниці української влади" і дає поради українському президенту: "Якщо ви займаєтеся блокуванням масового популярного ресурсу, то ви дискредитуєте влада, тому що показуєте, що рішення влади нереалістично... Це рішення призведе до небувалого зростання комп'ютерної грамотності українського населення і до того, що жителі України моментально освоять анонімайзери, VPN-сервіси і колосальна кількість програм, що дозволяють обходити блокування".
Те, що боротьба за українську свободу слова здатна об'єднати російських патентованих опозиціонерів з російськими Малютами Скуратовыми, - це завжди приємно. Роскомнагляд, бульдозер, гнітючий гусей, і Ксенія Собчак - стовпи російських борцунов за права трудящих. Чудово, чи не правда? Тільки заради цієї картини маслом варто було заборонити російські соцмережі. Чекаємо, коли в хід піде "важка артилерія". Коли Алішер Усманов, власник "незалежних інтернет-ресурсів" - звернеться до Петра Порошенка: "Послухай, Петя. Ти соцмережі закриваєш, а я їх користуються ве. Не добре".
