"Смертельна зона". Якою показує Україну перший фільм Netflix з українською озвучкою

Обшарпанці із зони бойових дій хапають гуманітарку з вантажівки на тлі руїн. Це українці. Вірніше те, як їх бачить режисер картини "Смертельна зона" (Outside the Wire) — швед Мікаель Хофстрьом. Дія відбувається в Україні в 2036 році, де триває війна між червоними і опором, але за великим рахунком — між Росією і США.

Навколо горять машини і лежать вбиті солдати, натовп українців лінчує палицями бойовика і кидає камінням у роботів, на тлі там і тут з'являються екрани з рекламою сендвічів на тлі американського прапора або несподівано в кадрі виникають самовари. У центрі всієї дії два темношкірих американця, учасники миротворчої місії США — пілот дрона лейтенант Томас Харп і офіцер-андроїд Лео. Протягом усього фільму герої кружляють навколо тем війни, гуманізму, геополітики і доцільності людських жертв.

"Смертельна зона" — перший художній фільм, що вийшов на платформі Netflix з українською озвучкою. Раніше фільми тут виходили тільки з українськими субтитрами, але в цьому році стрімінговий сервіс підписав договір з кількома українськими студіями дубляжу, серед яких і Postmodern Postproduction, яка озвучила цей фільм. Ви напевно дивилися "Джокера", "Тенет", "Богемську рапсодію", щось з Марвел або одні з останніх "Зоряних воєн" в їх озвучці.

"Смертельну зону" з українськими голосами передплатники Netflix вже можуть подивитися на платформі. Хоча фільм доступний в мережі трохи більше тижня, його рейтинг на IMDB вже залишає бажати кращого. Незважаючи на невтішні відгуки критиків, українцям фільм дивитися цікаво, але не через сюжет, а скоріше з цікавості.

Війна на дистанції

Фільм починається зі сцени масової бійні. Netflix, будучи орієнтованим на широкого глядача, як правило, довго з цим глядачем не церемониться. Тому на знайомство з героєм і введення в курс справи часу немає.

Нас відразу кидають в гущу подій. Дія відбувається в Східній Європі, де Томас Харп управляє бойовим дроном з невеликої кімнатки в штаті Невада, США. Поки американські військові намагаються забрати своїх з поля бою, герой приймає рішення скинути бомбу, не чекаючи схвалення колег, убивши при цьому двох американських солдатів, але рятуючи 38 осіб. У штабі оцінюють це негативно.

Режисер одразу ставить перед глядачем питання — чи можна пожертвувати кількома життями, щоб врятувати більшість? Головний герой на початку фільму вважає, що так, тому як покарання його відправляють в Україну, прямо в зону бойових дій, щоб він відчув на собі як це — розмінюватися життями реальних людей, вважаючи їх всього лише статистичною похибкою.

В Україні на військовій базі США він зустрічає американського офіцера на ім'я Лео, у якого є таємниця — він андроїд. В цілому фільм позиціонує себе як науково-фантастичний, тому тема штучного інтелекту тут і там прослизає між рядків. Роботів одночасно і бояться, і захоплюються ними. Тут і робособаки, і механічні солдати, і просто людиноподібні рядові з камерами замість голови, яких труять товариші по службі за роботичність ("і ці роботи замінять нас?").

Після зустрічі солдати відправляються на непідконтрольні території, щоб доставити опору вакцину від холери, спалах якої розгорівся на фронті. Впоравшись із завданням, солдати намагаються зупинити головного антигероя фільму Віктора Коваля, генерала "червоних", які уособлюють російських бойовиків. Він намагається заволодіти ядерними кодами, щоб мати контроль над ракетами, що залишилися з часів холодної війни в таємних шахтах по периметру країни.

У підсумку всі врятовані, лиходії вбиті, а головний герой більше не готовий розмінюватися життями людей. Але залишається багато відкритих питань.

Чому герої роблять те, що роблять? Навіщо у фільмі так багато військової дідівщини? Чому б не познайомити з героями ближче, прописати їх мотивацію і історію? Тим більше що фільм триває майже дві години — на це цілком вистачило б часу. Чи рухається насправді сюжет і чому екшн викликає так мало емоцій у глядача, хоча на нього відведена велика частина екранного часу?

Антивоєнний маніфест і геополітичні поради

У фільмі звучить кілька ключових думок, які стосуються геополітики, гуманізму і України. "Вони добрі люди, вчаться довіряти", "Всі вони жертви", — кажуть герої про українців. Наші співвітчизники — розмінна карта на геополітичному ігровому столі Росії і США, які ведуть свої війни дистанційно, натискаючи на кнопки на пульті, як робив головний герой, перебуваючи в Америці і ніколи не бачивши, як вбивають людей по-справжньому.

Режисер виступає рішуче проти війни, а його фільм — антивоєнний маніфест. У картині звучить думка про те, що дійсно миру хочуть тільки жителі території, на якій ведеться війна. Іншим війна вигідна.

"США повинні зрозуміти, що війни повинні закінчиться", "Росія хоче повернути минулі території, а США дестабілізувати Росію, підгодовуючи конфлікти в цих регіонах", — так пояснює режисер події в Україні 2036 року. Натякаючи нам на те, що звичка деяких держав вирішувати свої справи за рахунок незміцнілих незалежних країн і людей, що живуть там, — найбільше в світі зло. Недарма один з головних героїв у фінальній сцені намагається направити ядерну бомбу на США, звинувачуючи своє командування в нелюдській бездушності і особливій цинічності.

Головний же антагоніст Віктор Коваль виявляється не таким вже й злом порівняно з усією системою військових злочинів. До слова, антагоніст, блискуче, хоч і епізодично зіграний Пилу Асбеком, знайомий нам по ролі головного морського негідника Еурона Грейджоя в "Грі Престолів".

Одного ж з головних героїв грає відомий за роллю Сокола в фільмах студії Марвел Ентоні Макі. Також ви могли бачити його в 8 милі в ролі опонента Емінема в реп-батлі.

А що ж Росія, запитаєте ви? Або найбільшим злом є американці? Російська влада, як і бойовики, показані фанатиками, дикунами і вельми каламутною стороною конфлікту. Головна мотивація Росії — захопити території, які нібито їй належать, і користуються вони в основному хитрістю (наприклад, Москва вирішує залишити ядерні ракети, незважаючи на кінець холодної війни). А значить, війна триває і ніколи насправді не припинялась.

Чому Netflix екранізував саме "Смертельну зону"

Після неймовірної популярності серіалу "Чорнобиль", що вийшов на HBO в 2019 році, пострадянська естетика почала викликати у глядачів з усього світу особливий інтерес. Можливо, саме тому Netflix зробив ставку у фільмі на інтер'єри, деталі побуту і ландшафти, схожі на ті самі, з "Чорнобиля".

У цьому сенсі фільм про війну в Україні виглядає особливо колоритно як для американського глядача, так і для українця: дитячі малюнки для військових, куртки-олімпійки, здоровенні натільні хрести і фрески із зображенням радянської колгоспниці у фінальній битві фільму не залишають байдужими нікого.

Однак варто відзначити і серйозний підхід творців фільму до декорацій і дрібниць: у фільмі можна побачити стіни з написами "Крим — це Україна" і "Слава Україні", вивіски, таблички, кадри з новин 1991 року і почути оригінальну (не озвучену!) українську мову — все це відтворено деталізовано і уважно.

Ще однією подією, яка прикувала увагу всього світу до України, була спроба імпічменту американському президенту Дональду Трампу через розмову з Володимиром Зеленським — у фільмі багато говорять про втручання США у військові справи України.

Українцям же, у яких тепер з'явилася можливість подивитися фільм на рідній мові, пропонують не тільки подивитися на себе очима шведського режисера, а й задуматися про свою роль в геополітичній боротьбі. Хоч і виглядає цей образ України досить-таки дивно.

Перший фільм українською мовою від Netflix — це, безсумнівно, подія для України. Сьогодні це не просто стрімінгова платформа, а кінокомпанія, що задає тренди світового кінематографа, що має сотні мільйонів переглядів. Можливість дивитися фільми українською мовою — це не просто приємний бонус, а й підтвердження того, що локалізувати фільми для України — комерційно вигідно. І якщо навіть Netflix не став вкладати гроші в те, що "і так зрозуміють", значить, українським телеканалам, які виробляють серіали на загальнозрозумілому, теж варто про це замислитися.