Скуті однією метою. Що спільного у Латвії, України і "російського світу"
Раймонд Паулс, Лайма Вайкуле, фестиваль в Юрмалі - такі перші культурні асоціації з Латвією у звичайного українця. Для незалежної Латвії розрив з "русским миром" став таким болючим, як і для України.
"Російська душа" балтійської столиці
"21 липня 1940 р. Латвія, Литва і Естонія проголосили себе радянськими соціалістичними республіками", - так пишуть у російських джерелах. У самій Латвії, правда, вважають за краще говорити про період перебування в Союзі як про радянської окупації. У 1983-му до такого ж думку прийшов Європарламент, а в 1991-му і сама Росія визнала дії 1940 р. анексією суверенних держав. Щоправда, слідом за цим там заявили, що в 1940 р. такі дії міжнародного права не суперечили.
Компактні розміри (сьогодні по всій Латвії живе близько 2 млн осіб) зіграли з Латвією злий жарт. Країна стала чимось на зразок красивою ялинкової іграшки на радянській ялинці. Красиві будиночки, доглянуті вулиці та несхожі на росіян людей латиші створювали ілюзію радянської Європи. Мовляв, у нас он теж не тільки хати з лазні по-чорному, але і краса не гірше, ніж на загниваючому Заході. Самих латишів про те, як їм бути частиною великого Союзу, зрозуміло, не питали. І сьогодні в путівниках можна зустріти опис столиці Латвії Риги як європейського міста з російською душею". І неважливо, що Ризі вже більше 800 років. Хоча "російська душа", в Латвії, звичайно, є - після освіти Латвійської СРСР сюди масово переїжджали росіяни. Доходило до того, що майже половина жителів Риги називала себе росіянами. Сьогодні це найбільша національна меншина в країні - близько третини населення.
Наскільки вдячні латиші окупантам, свідчить поява статусу "негромадян" - переселенців з інших республік і їх дітей. Сьогодні це близько 230 тис. жителів Латвії. Вони не мають виборчих прав, не можуть служити в силових структурах або, наприклад, працювати адвокатами. І хоч отримати громадянство Латвії ніхто не забороняє, багато представників старшого покоління воліють пишатися тим, що вони росіяни, і відстоювати права російськомовного населення. Благо ці ідеї щедро підтримуються з Кремля. У 2012-му в країні навіть провели референдум за надання російській мові статусу державної, але за цю пропозицію проголосували лише чверть виборців країни. У липні 2017 р. російські ЗМІ радісно рапортували, що майже дві третини латишів дивляться російське ТБ. Часто забуваючи уточнити той факт, що вік цих телелюбителей - 45-74 років.
Школа як яблуко розбрату
20 років тому в Латвії прийняли закон про освіту, згідно з яким з 1 вересня 2004 р. все навчання в латвійських школах мало вестися на латиською. У Росії одразу ж заявили, що закон суперечить міжнародному праву. Навесні 2003-го був створений Штаб захисту російських шкіл - протестні акції розгорнулися по всій країні. У підсумку "шкільна реформа" обернулася введенням білінгвального навчання: 60% предметів на латиською і 40% на мові нацменшин.
Примітно, що сайт єдиною в Балтії української середньої школи (розташована в Ризі) надає інформацію тільки латиською. Хоча української символіки на сайті хоч відбавляй, є навіть вітання з Днем соборності 22 січня. На сайті школи відзначено, що завдяки двом мовам навчання її випускники не мають проблем з пошуком роботи.
Незважаючи на протести російськомовних, реформа запрацювала: якщо в 2000-му латиським володіла лише половина школярів, то вже через 10 років на державній мові говорили близько 90% учнів шкіл нацменшин. Про латиською досвіді в Україні згадали після свого мовного конфлікту - за новим законом учні шкіл нацменшин з п'ятого класу будуть навчатися українською. Це рішення вмить опротестувала Угорщина за підтримки Кремля, так і в Україні почали говорити про утиски росіян. Міністр освіти і науки Латвії Карліс Шадурскис дії українського Міносвіти підтримав і зазначив, що це рішення дозволить запобігти дискримінації молоді на ринку праці.
Втім, в самій Латвії "мовне питання" досі не вирішене: наприкінці минулого року росіяни знову почали заявляти, що їх дискримінують. Причиною стала заборона російськомовним школярам обирати мову для здачі іспитів (складати можна тільки латиською), а також ініціатива з 2020 р. перевести всі школи країни на навчання на державному. "Націоналісти знову підняли голову", - так оцінили цю ідею міністра освіти Карліса Шадурскиса "росіяни, латиші". І знову воскресили Штаб захисту російських шкіл. "Карліс, не шадурь, шадурка лопне" - з такими плакатами захисники російської мови вийшли на мітинги в листопаді минулого року. І продовжують донині - в цьому році в країні пройдуть вибори в парламент, так що потрібно заручатися підтримкою електорату. Втім, організатори мітингів нарікають: молодь їх вимоги підтримує неохоче.
Молоді громадяни Латвії дійсно не бачать сенсу вчити російську: Латвія - член ЄС, і перспектива працювати в Європі, а то й за океаном приваблює їх куди більше, ніж робоче місце в Росії. Навчання в державних вузах Латвії ведеться на латиською та англійською. Можна, звичайно, вчитися і російською, але тільки в приватних вузах. Правда, їх перелік досить убогий, так і профіль переважно гуманітарний. Українських студентів запрошують на навчання в Латвії не тільки досить низькими цінами за навчання (близько 900 євро семестр), але і перспективою отримати відразу два дипломи, оскільки багато вузів мають партнерські стосунки з вищими навчальними закладами інших країн ЄС.
До побачення, Юрмала!
Звинувачення у націоналізмі латвійським політикам і громадським діячам чути не вперше. У російській пресі досі згадують, що на заході СРСР, у 1989-му, саме в латвійській Юрмалі на знаменитому пісенному конкурсі розгорівся "сепаратистський скандал": в залі з'явилися історичні прапори країн, які стали радянськими республіками. Латвія ще влітку 89-го ухвалила декларацію про державний суверенітет. Але привид комунізму досі блукає по країні. Причому бродить навіть за музичним стежках.
Звиклі до відпочинку на Ризькому узмор'ї радянські, а потім і російські знаменитості не готові були розпрощатися з Латвією, і в 2002-му в Юрмалі відкрився конкурс "Нова хвиля". Ідею відродити музичний фестиваль висунули Ігор Крутой і Раймонд Паулс, а "музою" фестивалю ось уже другий десяток років є Алла Пугачова. Україна з 2003-го брала участь у "Новій хвилі" і навіть один раз виграла - в 2009 р. Джамала розділила перше місце з індонезійським співаком Санді Сондоро. Втім, конкурс був на "Новій хвилі" не головним: Юрмала ставала місцем зустрічі російського бомонду, пляжі і ресторани заповнювали люди, які говорять російською, життя текло рікою. Влада міста кілька разів піднімали питання про те, що пора б це осередок "російського світу" якось втихомирити, але все вирішила війна в Україні.
У 2014-му, незадовго до початку "Нової хвилі", в списку небажаних для в'їзду до Латвії осіб опинилися Йосип Кобзон, Олег Газманов і Валерія. Причиною стали їхні виступи в підтримку анексії Криму. Латвійська влада визнали, що після цього адепти "руського світу" можуть і в Латвії щось відчебучити. У підсумку 2015-го "Нова хвиля" переїхала Сочі, а російські ЗМІ продовжують публікувати репортажі про те, в яку економічну прірву скотилася Латвія після того, як вигнала російських зірок. За іронією долі з 2007-го фестиваль закривають піснею "До побачення, Юрмала".
Самі латиші в зникненні "Нової хвилі" нічого трагічного не бачать. В країні вистачає музикантів, щоб не сумувати за "губка бантиком" і "чаркам горілки". Наприклад, гурт Brainstorm, яка ось вже другий десяток років не втрачає європейської слави. В країні безліч театрів, літературних фестивалів, а на концерт зірки світового масштабу можна запросити махнути куди-небудь в Європу.
Від воїнів АТО до кіно
Сьогодні в Латвії живе близько 50 тис. українців. Цифра невелика, тому про грандіозні українсько-латвійських культурних проектах говорити не доводиться. Хоча на державному рівні маленька Латвія відразу ж після початку військового конфлікту з Росією підтримала велику Україну. Так, у країні запустили програму по лікуванню учасників АТО, кошти на реабілітацію українських військових збирав і громадський Фонд підтримки України, заснований у 2014 р. В листопаді минулого року в Ризі пройшла виставка "Переможці" - фотоісторії про героїв АТО, що одержали на війні, інвалідність, але не втратили сили духу.
Навесні минулого року в Латвії за підтримки українського Держкіно відбувся перший фестиваль українських фільмів. На ньому презентували шість стрічок, серед яких і свіжі роботи "Червоний" і "Гніздо горлиці". Шостий рік працює "Український народний театр в Ризі". Силами латвійських українців були зібрані кошти на пам'ятник Шевченка - в листопаді 2015-го монумент подарували Ризі. Саме до цього пам'ятника 22 січня прийшли українські дипломати, громада Конгресу українців Латвії і латиські активісти, щоб відсвяткувати в далекій Латвії День соборності України.
Читайте також:
