Скіфське золото. В Амстердамі ще довго будуть вирішувати, чий Крим
5 жовтня в Окружному суді Амстердама почнуться слухання по поверненню 565 музейних предметів, які до анексії АРК перебували в колекціях кримських музеїв. В Голландію скіфське золото (хоча мова іде в більшій мірі про керамічних і дерев'яних виробах потрапило ще в 2013 р. в рамках експозиції "Крим. Золотий острів в Чорному морі". Вона проходила з 7 лютого по 31 березня в музеї Алларда Пірсона. "Виставка відкриває новий погляд на скіфів, готів і гунів, яких впродовж століть вважали фактично варварами", — так описували виставку під час відкриття. Експонати з Музею історичних коштовностей Києво-Печерської лаври повернулися на батьківщину у вересні 2014-го, після закінчення виставки. А що стосується предметів з чотирьох кримських музейних колекцій, то голландці засумнівалися, кому їх повертати, — Україні або власне Криму, який за час проведення виставки був анексований РФ. Росія в суперечці офіційно не бере участь, але дуже активно діє приховано.
Українська сторона наполягає на тому, що кримські музеї — частину державного музейного фонду, а оскільки Крим тимчасово анексований, то повернути колекцію слід в Київ. Кримські ж музеї підкреслюють, що в контракті з музеєм Алларда Пірсона чітко зазначено: після завершення виставки експонати повинні бути передані їм. Нібито колекція є частиною культурної спадщини Криму і ні в якому іншому місці зберігатися не має. Саме Центральний музей Тавриди, Керченський історико-культурний заповідник, Бахчисарайський історико-культурний заповідник та Національний заповідник "Херсонес Таврійський" звернулися до суду з вимогою повернути цінності.
В юридичній площині конфлікт на перший погляд проста. МЗС Нідерландів давало гарантії повернення експонатів країні Україні, а не в Автономній Республіці Крим. Цінності належать державного музейного фонду, а значить, повинні бути повернуті Україні. Оскільки кримські музеї знаходяться на анексованої території, то їх експозиції передають на зберігання в Київ до повернення півострова Україні.
Але крім юридичній площині є і політичні нюанси. Колекцію скіфського золота, що налічує понад 2000 предметів, голландці оцінили в 10 млн євро. Мистецтвознавці наголошують, що насправді вона безцінна. Втім, у випадку з кримськими експонатами справа навіть не стільки у вартості золота, як його сакрального значення для "Крымнаша" — Росії потрібні приводи пишатися багатовіковою історією Криму, підміняючи цим брак коштів для утримання регіону. Недарма ж Володимир Путін в ході візиту на півострів приголомшив істориків тим, що назвав Крим святим місцем для російських православних і порівняв його з Храмовою горою в Єрусалимі. Ніхто, правда, не знає, скільки паломників відвідали Херсонес з метою схилити коліна перед колискою християнства. Але це, власне, і неважливо. Важливий міф, яким можна пишатися за браком інших приводів для гордості. (Не хвалитися ж, насправді, перебоями з електрикою і сізіфовою керченською мостом.)
Саме тому суперечка навколо скіфського золота — юридичний лише на перший погляд. Українська делегація, яка зібралася на суд, вже заявила, що їй ставлять палиці в колеса. Міністр культури Євген Нищук не виключає участі в процесі і російських спецслужб. Українським експертам, до речі, не дають шенгенські візи для поїздки в Амстердам, тоді як представники кримських музеїв вже підтвердили свою участь у засіданні. Простіше кажучи, музейні працівники за українськими паспортами отримали голландські візи, щоб у підсумку вивезти колекцію коштовностей у аннексированный Крим. А вже де вони опиняться після того — один Путін знає. Скіфське золото відмінно буде виглядати поряд з шапкою Мономаха в Збройових палатах Кремля.
Ще у вересні 2014 р. спеціальний представник президента Росії з міжнародної культурної співпраці Михайло Швидкой заявив: "Оскільки на даний момент музеї Криму є частиною російської культури, міністерство культури РФ і міністерство закордонних справ, звичайно, всіляко сприяють тому, щоб речі повернулися назад". Міністр культури Володимир Мединський в лютому цього року зазначив, що якщо колекцію скіфського золота з Амстердама передадуть не Криму, а Україні, це порушить міжнародний принцип неподільності музейного фонду та створить "жахливий прецедент": "Якщо ти вивіз щось з Лувру, то ти повинен повернути його в Лувр, інакше почнеться переділ власності, як у часи Наполеона". Пікантності ситуації додає те, що кримські музеї укладали договори з музеєм в Амстердамі безпосередньо, але при цьому в документах зазначено, що колекції — національне надбання. Тобто питання традиційне: "Чий Крим?".
Міжнародне право не містить вказівок, як діяти в подібних випадках, врегульовано лише порядок повернення цінностей, викрадених з музеїв або захоплених під час військових дій. Втім, і це не рятує від багаторічних судових позовів: Єгипет з 1930 р. вимагає повернути йому бюст Нефертіті, який виставлений в берлінському музеї Пергамон, а Греція з 1982 р. намагається відібрати у британців "мармур Елджін" — 12 фрагментів фронтонів Парфенона і кариатиду з портика храму Ерехтейона, вивезених послом Великої Британії графом Элджином і куплених Британським музеєм.
Судячи з усього, процес скіфського золота буде нешвидким. І російська сторона вкладе величезні кошти, щоб, формально залишаючись у тіні, активно формувати у світової спільноти чітку думку: коштовності повинні бути повернуті на історичну батьківщину, в Крим. А те, що Крим російський — ну, так це теж історія. А проти неї, як відомо, не попреш. Враховуючи українські успіхи у веденні информвойн з Росією, розраховувати на позитивне рішення по скіфського золота як-то не доводиться.
