Сині чоловічки і приєднання до РФ. Як колонізували Марс
Цей матеріал так і хочеться почати перефразованим заявою одного лисого і картавого політика: "Товариші люди! Пилотированный політ на Марс, про необхідність якого так довго говорили земляни, таки скоро станеться!"
Причому відправиться на Червону планету аж ніяк не урядова місія США або Росії (СРСР), як це передбачалося всього декілька десятиліть тому, і навіть не Китаю з Євросоюзом. На четверту планету зібрався цілком собі приватний буржуяка. Вже навіть озвучена дата першого польоту марсіанського корабля: засновник компанії SpaceX Ілон Маск заявив, що він вперше відірветься від планети в першій половині 2019 р., а вже в 2024 р. до Червоної планеті вирушать дві пілотовані місії. Кінцевою метою SpaceX значиться підготовка для розгортання людської колонії на Марсі.
Такий поспіх Ілона Маска викликано не тільки бажанням з'ясувати, чи є життя на Марсі, немає чи життя на Марсі. "Якщо буде Третя світова війна, то нам краще десь зберегти насіння людської цивілізації, щоб потім все створити заново, перескочивши відразу через темні часи", - заявив Маск днями.
Ідея перетворення Марса в своєрідний Ноїв ковчег зовсім не нова і давно опрацьована у фантастичних творах. Втім, як і політ на саму планету.
Цікаво, але "літати" на Марс люди почали набагато пізніше, ніж на Місяць. Першу літературну експедицію на нічне світило заслав ще античний автор Лукіан Самосатський. Його "Правдива історія" (написана близько 170 р. н.е.) вважається першим у світі фантастичним твором космічного напрямку. В зазначеному оповіданні яскраво описуються досить екзотичні форми иномирной життя і навіть зоряні війни "сновид" проти мешканців Сонця, а також прибульців із сузір'я Великої Ведмедиці.
З "місячних місій" епохи Ренесансу варто згадати "Інший світ, або Держави та Імперії Місяця" (1655-й) Сірано де Бержерака. А пізніх - класичні "З гармати на Місяць" Жюля Верна і "Перших людей на Місяці" Герберта Уеллса. Мабуть, самим пророчим твором тут виявилася дитяча книжечка "Незнайко на Місяці" Миколи Носова, де письменник абсолютно точно описав постсоциалистический капіталізм, який спостерігається нині в Україні і Росії.
Довгий час Марс як планета землян не цікавив. Ну хіба що астрологів. Ситуація змінилася після того, як під час великого протистояння 1877 р. італійський астроном Джованні Скіапареллі відкрив на цій планеті структури, названі ним "каналами".
Після того як наявність "каналів" підтвердили і інші спостерігачі, вже ніхто не сумнівався в наявності на планеті розумних марсіан. Правда, пізніше з'ясувалося, що "канали" зовсім і не "канали", але це вже трохи інша історія.
Тим часом вже в 1894 р. було здійснено перший літературна подорож на Червону планету. Постарався американський лікар Густав Поуп. У романі "Подорож на Марс" марсіани показані майже людьми. Хіба що раси у них трішки інші - червоні, жовті і сині. А ще, незважаючи на найвищий розвиток науки і техніки, воювали вони виключно холодною зброєю. Чи Не звідси знамениті мечі джедаїв? До речі, як і в культовому серіалі "Зоряні війни", у романі Поупа представлені містика, екстрасенсорика і трішечки чаклунства.
Незабаром вийшли твори про польоти в протилежному напрямку - з серії "Вже краще ви до нас". Первістком тут став науково-фантастичний роман німецького письменника Курда Лассвица "На двох планетах". Марсіани тут просто "няшкі", а на Землю вони прилетіли виключно з метою принести прогрес. Широкому читачеві двотомний опус Лассвица майже невідомий на відміну від "Війни світів" Уеллса, що вийшла в тому ж 1897-м. Власне, останнє й призвело до повного провалу твори Лассвица, начисто програв більш драматичною і динамічною "Війні".
З марсіанських подорожей "ми до них" варто згадати "Аеліту" Олексія Толстого (1923-й). З точки зору сучасної науки роман абсолютно маревний і на наукову фантастику навіть близько не тягне. Втім, і раніше це твір сприймався виключно як романтична історія кохання з хвацько закрученим, але при цьому "ідеологічно вивіреним" пригодницьким сюжетом. Правда, в світлі останніх подій роман "червоного графа" читається вже як концентроване втілення світогляду росіян. Дуже симптоматичним ось цей епізод:
"- ... Якщо ми перші заявилися сюди, то Марс тепер наш, російський. Це діло треба закріпити.
- Дивак ви, Олексій Іванович.
- А от подивимося, хто з нас дивак. - Гусєв обсмикнув ремінний пояс, повів плечима, очі його хитро прищурились. - Це справа важка, я сам розумію: нас тільки двоє. А от треба, щоб вони папір нам видали про бажання вступити до складу Російської Федеративної Республіки. Спокійно цю папір нам не дадуть, звичайно, але ви самі бачили: на Марсі у них не все в порядку. Очей у мене на це досвідчене.
- Революцію, чи що, хочете влаштувати?
- Як сказати, Мстислав Сергійович, там подивимося.
- Ні, вже, будь ласка, обійдіться без революції, Олексій Іванович.
- Мені що революція, мені папір потрібна, Мстислав Сергійович. З чим ми в Петербург-то повернемося? Павука, чи що, сушеного привеземо? Ні, повернутися і пред'явити: завітайте документик про приєднання Марса. Це не те, що губернію яку-небудь відтяпати у Польщі, - цілком планету. Ось, в Європі тоді взовьются..."
Загалом #Марснаш за тим же сценарієм, що і #Крымнаш...
Вельми показовим у ключі розуміння "російського світу" і майже невідомий сучасному читачеві фантастичний роман-утопія Олександра Богданова, опублікований в петербурзькому видавництві "Товариство художників друку" в 1908 р. і останній раз перевиданий у 1929-м. Згідно Богданову на Марсі був повний комунізм, безкласове суспільство, рівність статей, духовність, скріпи і прочая. При цьому кращі марсіани Марса на повному серйозі обговорювали питання повного знищення жителів сусідньої Землі як бездуховних, жадібних і неперевоспитуемых. Майже як остання заява Путіна: "Навіщо нам такий світ, якщо не буде Росії?"
У світовій же літературі найбільш знаменитим "марсіанським" твором є "Марсіанські хроніки" Рея Бредбері (1950-й). Хоч твір і називається романом, насправді це збірка розрізнених розповівши і новел, об'єднаних однією марсіанської темою і досить тужливим настроєм очікування близької всесвітньої катастрофи.
Це зрозуміло, якщо врахувати час, коли писалися "Хроніки". Час, коли тільки-тільки відгриміла найкровопролитніша з воєн, час, коли в світ прийшла Бомба, а ядерні бомбардування розглядалися як цілком реальний сценарій найближчого майбутнього.
Дві новели "Хронік" присвячені темі війни Марса і на Землі. Мабуть, найсумніша з них - "Розмова сплачений наперед". Коротко Фабула. Марс давно колонізований. Тут і великі міста, і селища, і ферми, і мережа доріг. Але на прабатьківщині спалахує Велика Війна і всіх колоністів відкликають на Землю - воювати. На Марсі залишився тільки один чоловік - Бартон. У боротьбі з самотністю він починає записувати в автоматичних пристроях телефонні послання самому собі, але з умовою, що дзвінок пролунає через десятиліття. Ось і сидить у самоті остання людина на Марсі, а може, й у Всесвіті (за сюжетом життя на Землі, швидше за все, повністю знищена), розмовляючи по телефону з самим собою з минулого.
Сумні, але оптимістичні "Канікули на Марсі", розповідь про родину, вирвалася на одному з останніх космічних кораблів з охопленої війною Землі. Втікачі очікують ще одну сім'ю з дітьми, щоб побудувати нову цивілізацію, кращу, ніж догоряє на покинутій Землі.
На жаль, це і сьогодні звучить актуально: "... Люди заблукали в машинних нетрях, вони, немов діти, надмірно захопилися цікавинками штучками, хитромудрими механізмами, вертольотами, ракетами. Не тим займались; без кінця придумували все нові і нові машини - замість того, щоб вчитися керувати ними. Війни ставали все більш руйнівними і в кінці кінців погубили Землю. Ось що означає мовчання радіо. Ось від чого ми втекли. ...Земля загинула. Пройдуть віки, перш ніж відновляться міжпланетні сполучення, - якщо вони взагалі відновляться. Той спосіб життя довів свою непридатність і сам себе задушив."
Не виключено, що саме знамените оповідання Рея Бредбері "Канікули на Марсі" і надихнув Ілона Маска зайнятися створенням "Марсіанського ковчега". Тим більше що завдяки Росії світ знову балансує на межі самознищення, як і в роки, коли писалися "Марсіанські хроніки".
