Симфонічна пастка. Як хабара можуть врятувати українську академічну музику
Головними культурними скандалами в Україні останнім часом стали заборони на в'їзд російських співаків або виконавців, що живлять любов до російського Криму, та введення квот на україномовний продукт на радіо. Між тим, практично всі новини, які обговорюють мас-медіа й соцмережі, пов'язані з популярною музикою. Академічна музика в Україні досі залишається на своєрідних задвірках, тоді як у всьому світі саме вона часто є індикатором культурного розвитку суспільства. Про наших музикантів куди більше знають за кордоном, ніж у рідній країні. Там вони збирають повні зали і незмінно зривають овації, в Україні ж чекають, поки підтримувати академічну музику буде так само престижно, як скуповувати квартири і збирати колекції золотих годинників. І поки народні обранці і судді з прокурорами вражають уяву простих українців кількістю нажитого непосильною працею майна, Національний симфонічний оркестр України, виступав на одній сцені зі Стінгом, Монсеррат Кабальє, Хосе Каррерасом, не може знайти кошти, щоб відправитися в турне по Америці — найбільш масштабні гастролі в історії української академічної музики.
"ДС" поговорила з гендиректором Національного симфонічного оркестру України Олександром Горностаєм про те, чому за океаном українських музикантів хочуть бачити частіше, ніж в Україні, і що зробити для того, щоб українська академічна музика отримала в рідній країні належні умови для розвитку.
— Олександре Васильовичу, ваш оркестр запросили в тур по Америці, включає 44 концерту. Чим будете дивувати заокеанських слухачів?
А. Р. Ми дійсно збираємося з концертами до Америки і Канади на запрошення відомої промоутерської компанії Columbia ArtistManagement. З нею співпрацюють провідні симфонічні колективи світу. Перший наш концерт повинен відбутися 18 січня, а заключний — 26 березня. Я б назвав ці гастролі історичними на такий довгий період ще жоден оркестр в нашій країні не їздив.
Готуємо п'ять програм, які з української музики входять твори Євгена Станковича, Мирослава Скорика. Крім того, будуть твори Петра Чайковського, Джузеппе Верді, Роберта Шумана, Сергія Прокоф'єва, Дмитра Шостаковича. Проїхати по Америці виключно з українськими програмами складно — на концерти приходять не тільки наші колишні співвітчизники, тому ми розраховуємо репертуар на більш масового глядача.
— Ваш оркестр неодноразово виступав на одній сцені з легендами начебто Монсеррат Кабальє, Хосе Каррерас, Мішель Легран. З ким ще в найближчому майбутньому плануєте співпрацю?
А. Р. Ми постійно ведемо переговори з артистами. Ви, до речі, ще не згадали таких чудових музикантів, як Стінг, Scorpions, Ванесса Мей. А ще ми повністю записали музику до балету "Великий Гетсбі". До речі, саме під нашу фонограму "Великого Гетсбі" виступали артисти в петербурзькому Маріїнському театрі. А все із-за того, що вони самі не встигли вивчити матеріал. Тобто балет виступав не під живий оркестр, а під нашу фонограму! На рахунок планів, то в наступному році ми плануємо співпрацю з відомим скрипалем Ґідоном Кремером. Інші напрацювання поки розкрити не можу.
— Повертаючись до американських гастролей. Чому вони сьогодні під загрозою зриву?
А. Р. Зазвичай Columbia ArtistManagement запрошує оркестри за однієї умови: компанія оплачує всі витрати, крім витрат на дорогу, — ці витрати бере на себе держава, або спонсори. Columbia ArtistManagement витратить на цей тур приблизно $1 млн 200 тис. — у цю суму входить проживання і артистів, і переїзди по країні, і витрати на рекламу. Концертні зали, які беруть на себе забезпечення концертів, витратять на нас близько $1 млн 400 тис. тобто всього близько $2 млн 600 тис. йде на організацію наших 44 концертів. Все це оплачує американська сторона. Від нас вимагають оплатити переліт і перевезення інструментів. Це приблизно $90 тис. В процентному співвідношенні, як ви самі бачите, це дуже мала частина, але навіть це для нас — майже космос.
Коли ми почали переговори з приводу цих гастролей, на дворі був 2014-й. Тоді в країні вирувала Революція гідності, почалася війна. Ми погодилися на умови промоутерів, оскільки вірили: за два роки в країні зміниться ставлення до фінансування академічної музики — будуть створені умови, при яких національні оркестри зможуть жити, а не виживати. Але, на жаль, кардинальних змін не сталося.
— А як вирішують подібні проблеми в інших країнах?
А. Р. Наприклад, авіакомпанія AustrianAirlines є спонсором знаменитого Віденського філармонічного оркестру. У них навіть існує окремий літак "Боїнг 747", який спеціально розмалювали зображеннями музичних інструментів. В тій же Росії кожен оркестр має свого спонсора — будь то банк, чи нафтова компанія. Проблем з покриттям витрат на дорогу у колективів немає — все на себе беруть спонсори.
Ми ж протягом півтора років шукаємо, хто б профінансував нашу поїздку за океан. Зверталися до багатьох компаніях, але, приміром, "Міжнародні авіалінії України" нашу заявку розглядають досі. На сьогодні з'явилася маленька надія і зрушення в позитивну сторону вже почалися, але ми не розраховуємо тільки на одного партнера і продовжуємо шукати спонсорів.
— Чи Думали ви, на чому можна заощадити, щоб поїздка таки відбулася?
А. Р. Тур відбудеться у будь-якому випадку, але мені б дуже не хотілося скорочувати кількість музикантів, а зменшувати добові я не маю права. У нашому колективі 90 осіб. Ми можемо скоротити кількість музикантів, щоб вписатися в бюджет, але американські глядачі побачать нашу скорочену версію і подумають: "Так у нас такий оркестр у кожному штаті є!".
Чим більше людей, тим краще якість звучання. А ми як-ніяк, Національний оркестр України, і представляємо всю країну за кордоном. Не хочемо, щоб нас там називали бідними, побачивши в неповному складі. Ми ж говоримо про імідж України! Російські оркестри приїжджають на гастролі величезними колективами — у них йде підтримка на державному рівні.
— А до органів влади за допомогою не зверталися? Ви ж національний колектив, кому як не вам, держава повинна допомагати?
А. Р. У Міністерства культури, під яким ми працюємо все життя, немає грошей навіть забезпечити необхідні виплати по зарплаті для нашої галузі. Не думаю, що це вина Євгена Нищука — він прийшов, коли бюджет був затверджений. Тому просити щось у міністерства навіть язик не повертається — ми розуміємо, що таких грошей у них просто немає. Інша справа — зробити окремий захід під час нашого перебування в Америці. Наприклад, я пропонував Міністерству закордонних справ і Міністерству культури зробити музично-творчу політичну програму за участю нашого оркестру, приміром, концерт, приурочений до третьої річниці розстрілів Небесної сотні на Майдані. Крім того, в лютому Україна буде головувати в Раді Безпеки ООН. І це теж хороший інфопривід. Якщо говорити коротко, то бюрократичну тяганину ми поки ніяк не можемо обійти. Я почав цим займатися ще в квітні, а на дворі вже листопад.
— Чи можна якось вирішити цю проблему системно?
А. Р. У нас, на жаль, поки немає відповідних законів. Але я вірю, що рано чи пізно наша країна врегулює відносини між музичними колективами і меценатами. На Заході, якщо якась компанія підтримує проекти і заходи, пов'язані з розвитком культури, мистецтва, її звільняють від сплати деяких податків. От якби у нас люди, які задекларували багато грошей, допомогли нашому оркестру хоч якимось способом, ми були б щасливі! Або інший варіант. Давайте пофантазуємо. Ось зловив наш генеральний прокурор Юрій Луценко якогось чергового хабарника з мільйонними статками — віддайте нам хоч частину. І проконтролюйте кожну копійку. Все одно ці гроші незрозуміло куди потім зникають, а так все питання вирішилися б одним махом. Сумно, але сьогодні мало людей, які готові дістати з власної кишені навіть нещасну тисячу, особливо на розвиток мистецтва.
— Академічна музика — досить елітарний продукт.
А. Р. Ми — сфера, яка існує завдяки дотаціям, спонсорству. Вплинути на популяризацію академічної музики в нашій країні можуть законів про меценатство та пропаганда серед населення. Наскільки мені відомо, чверть бюджету Філадельфійського оркестру йде саме на пропаганду класичної музики — виступи малих колективів у школах, виховання із самого дитинства любов до класики.
