Нова школа в цифрах і датах. Якими будуть випускники 2030 року
У вересні цього року першачки підуть у Нову українську школу. Її створення передбачено законом про освіту, прийнятому парламентом у вересні минулого року. Ініціативи Міносвіти досі викликають запеклі суперечки як серед експертів, так і серед батьків. "ДС" систематизувала зміни, які чекають шкільна освіта вже в найближчі роки.
Скільки вчитися
З цього навчального року українська школа переходить на 12-річну систему навчання. Це означає, що діти, які підуть в перший клас 1 вересня 2018 р., закінчать школу у 2030-м. В школу будуть приймати з шести років, так що випускатися з неї будуть у віці 18 років.
Україна вже переходила на 12-річну систему навчання в 1999-м. Однак стараннями міністра освіти Дмитра Табачника в 2010-му було вирішено повернутися до 11-річки. Тоді одним з аргументів відкоту до старої системи було те, що на навчання витрачається надто багато часу, враховуючи 12 років у школі і п'ять років у вузі. Втім, і зараз багато критики реформи обурюються такими термінами навчання і прогнозують, що школярки отримуватимуть атестати вже вагітними.
Між тим у Міносвіти зазначають, що в 11 років навчання неможливо вмістити весь перелік знань, необхідний сучасній людині. Тим більше що завдяки ще одному році в країні запустять повноцінну профільну школу. У МОН підкреслюють: система дворічної старшої школи сьогодні діє лише в Україні, Росії та Білорусі. Тоді як в Європі і США термін навчання в старшій школі становить три, а то й чотири роки.
Разом з тим у Міносвіти наголошують, що загальна тривалість навчання (разом з навчанням у вузі) не зміниться: завдяки профільному шкільній освіті терміни навчання на бакалавраті зменшать з чотирьох до трьох років.
В цілому система буде виглядати так: чотири роки початкового навчання, п'ять років базової середньої школи і три роки профільного середньої освіти. В системі старшої профільної школи будуть діяти ліцеї академічного та професійного спрямування. У перших учні зможуть підготуватися до вступу у вуз, у других - паралельно з середньою освітою зможуть отримати професію.
Після кожного рівня освіти (початкова, базова, профільна школа) учнів чекає держатестація у вигляді ЗНО. Причому у випадку з молодшої школи її будуть проводити виключно для моніторингу якості освіти.
Вчимося вдома
За новим законом дитині не обов'язково ходити в школу, щоб отримати атестат. Доступні відразу кілька форм навчання. Це дистанційне навчання (через інтернет), экстернатное (самостійне оволодіння матеріалом), сімейне навчання (освітній процес забезпечують батьки) і педагогічний патронаж (якщо дитина за станом здоров'я не може відвідувати школу, за нею закріплюють педагога, який буде навчати учня на дому). Оцінювати якість навчання і дозволяти переклад в наступний клас будуть представники МОН.
Укрупнення шкіл
Один з найрезонансніших пунктів реформи - створення опорних шкіл та перепрофілювання навчальних закладів у сільській місцевості, в яких навчається невелика кількість дітей. Механізм схожий з медреформою: держава вважає, що немає сенсу утримувати школи, в яких навчається кілька десятків учнів, адже набагато ефективніше спрямувати гроші на розвиток однієї школи, а забезпечити дітям можливість дістатися до місця навчання. По суті, опорна школа повинна стати отаким хабом, де діти будуть не тільки проходити обов'язкову програму, але і зможуть займатися після уроків (мова і про групи продовженого дня, і про гуртках).
Вирішувати, які школи робити опорними, а які перетворювати у філії, на базі яких буде працювати початкова школа (у опорної школи може бути три філії), повинна місцева влада. Тобто цей процес буде залежати, в тому числі, і від батьків, оскільки реформа децентралізації передбачає активну участь жителів територіальних громад у розподілі коштів на освіту та медицину.
У МОН відзначають, що в багатьох випадках доцільніше відремонтувати дорогу і возити дітей в опорну школу, ніж витрачати гроші на утримання сільської школи без хорошої матеріальної бази і з нестачею як кваліфікованих вчителів, так і учнів. Згідно з новим законом про освіту кількість учнів у класах визначається демографічною ситуацією, проте їх не може бути менше п'яти. На сьогодні в Україні діє 476 опорних шкіл, 156 з них знаходяться в об'єднаних територіальних громадах.
Мова навчання
Одним з найбільш конфліктних питань в освітній реформі - навчання українській та українською у школах нацменшин. "Мовна стаття" закону про освіту досі є предметом політичних спекуляцій на міжнародному рівні. Між тим в Україні не забороняють навчатися рідною для представників нацменшин мовою - мова про те, щоб випускник такої школи мав рівні можливості працевлаштування з випускником звичайної школи. Тобто міг вільно писати і говорити по-українськи. Для цього в дитсадках і початковій школі діти будуть вчити предмети рідною мовою, у 5-9-му класах будуть вводитися предмети українською мовою викладання. Представники корінних народів - крім українців це ще кримські татари - зможуть вивчати предмети рідною мовою у середній і старшій школі.
За законом мови нацменшин - білоруська, болгарська, угорська, гагаузьку, грецьку, єврейську, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька.
Чому навчатимуть
В основу реформи її ініціатори ставлять оволодіння учнем певним набором компетентностей. Компетентності - це впорядковані знання та вміння застосовувати їх у житті. Серед них - вільне володіння державною мовою і можливість спілкуватися хоча б однією іноземною, математична компетентність та компетентність у сфері науки і технологій, інноваційність, фінансова грамотність і навіть громадянські та соціальні компетентності.
Простіше кажучи, нова школа повинна змусити дитину не визубрити предмет, а зрозуміти, що і як взаємодіє, як отримані знання можна застосувати на практиці. Як зазначено в концепції Нової української школи, сьогодні учням розповідають, що таке риба та водорості, однак вони не розуміють, як функціонує акваріум. Дітей, наприклад, будуть вчити працювати в групах, користуватися пошуковими системами.
Для того, щоб сформувати в учня цілісну картину світу і не відбити охоту вчитися, програму початкової школи розвантажать. Крім того, вчителі самі зможуть формувати навчальну програму - сьогодні всі навчальні плани спускають з міністерства, а варіативна частина становить мізер.
За новими правилами школи самі зможуть розробляти навчальні плани - МОН лише контролюватиме, наскільки вони відповідають стандартам. Залишиться і класно-урочна система навчання, однак школа і вчитель зможуть самі вибирати форму уроку - займатися в класі або, наприклад, провести урок у формі уявлення або відправитися на екскурсію. Держава буде лише оцінювати результати навчання, а от у якій формі воно буде проходити, вирішує сам учитель.
Спрощення програми вже викликало хвилю обурення як серед батьків, так і серед педагогів. В багнети сприйняли, зокрема, ідею інтегрувати в один курс хімію і біологію - ходили навіть чутки, що цих предметів більше не буде. Між тим Міносвіти дійсно пропонує викладати інтегрований курс "Природничі науки", проте тільки в профільній школі для гуманітарних класів та шкіл. І то лише в тому випадку, якщо школи самі вирішать вибрати такий курс. Поки що в МОН розглядають чотири проекти такого курсу - апробувати програму мають намір вже в новому навчальному році.
Крім того, реформа передбачає можливість створення індивідуального навчального плану для дитини. Приміром, якщо батьки самі вирішують навчати школяра якогось предмету. Такий план, який повинен затвердити педрада школи, визначає послідовність, форму і темп засвоєння дитиною навчальної програми.
До речі, в МОН підкреслюють, що релігійним цінностям дитини можна вчити тільки в приватному навчальному закладі. За законом державні та комунальні освітні установи повинні бути відокремлені від церкви та інших релігійних організацій. А вчителям і керівництву шкіл заборонено залучати дітей до релігійної діяльності.
Інклюзивна освіта
Закон про освіту гарантує право на отримання освіти особами з особливими потребами. Причому йдеться не тільки про дітей з інвалідністю згідно з документом мова йде про осіб, які потребують постійної або тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення права на освіту. Поки що МОН розробляє чіткий перелік осіб з такими потребами, проте вже відомо, що в нього можуть увійти діти-біженці діти, які отримують спеціалізовану освіту і можуть в прискореному темпі оволодіти змістом навчальних предметів.
По суті кожна школа в країні повинна бути інклюзивної. В це поняття вкладається як створення необхідної інфраструктури, так і навчання педагогів, а також знищення суспільних стереотипів щодо інклюзивної освіти. Адже, наприклад, діти з інвалідністю не завжди потребують спеціальних умов для навчання. За законом в одному класі може бути не більше трьох дітей з особливими потребами, а в деяких випадках (діти з глухотою, сліпотою, на інвалідних візках) - не більше двох. У класах, де є діти з особливими потребами, крім вчителя буде працювати асистент.
Для відкриття у школі інклюзивного класу батькам необхідно звернутися із заявою до директора школи - він погоджує відкриття класу з місцевою владою.
Закон також вводить поняття освітнього омбудсмена, який має розглядати скарги на випадки порушення права на освіту.
Таким чином, до 2022 р. в країні не повинно залишитися шкіл-інтернатів для дітей з особливими освітніми потребами - вони будуть навчатися у звичайних школах, що значно полегшить соціалізацію таких учнів.
Навчання для вчителя
Реформа освіти передбачає зміну підходів до навчання не лише школярів, але й всіх українців, незважаючи на вік. У законі закладено три форми здобуття освіти: формальна освіта (офіційне), неформальне (гуртки, тренінги, курси) та інформальна (самоосвіта).
Педагогів теж зобов'язали вчитися - на підвищення кваліфікації вчитель повинен витрачати не менше 150 годин кожні п'ять років. Причому якщо раніше робити це можна було лише в інститутах післядипломної освіти, то тепер педагог сам вільний вибирати, куди і на які курси піти. Якщо ці курси платні, то заплатити за навчання вчителя повинна держава або місцеві органи влади. Крім того, раз на 10 років вчитель має право брати творча відпустка тривалістю до року.
Щоб стимулювати педагогів отримувати нові знання, їх вирішили мотивувати гривнею. Успішно пройшовши зовнішню незалежну сертифікацію, вчителі зможуть отримати до 20% надбавки до зарплати. Причому добровільна сертифікація передбачає не тільки оцінку рівня знань вчителя - оцінювати будуть і вміння спілкуватися з дітьми, і використання сучасних підходів до навчання.
У рамках реформи всіх вчителів, які з 2018-го почнуть працювати в рамках концепції Нової української школи з першокласниками, вже зобов'язали пройти онлайн-курси - це близько 20 тис. педагогів. В наступному році такі курси пройдуть інші вчителі, початківці працювати з першокласниками.
Закон також чітко фіксує мінімальну зарплату вчителя - вона не може бути нижче чотирьох прожиткових мінімумів (на лютий 2018-го - 6800 грн). У 2017 р. зарплати педагогам підвищили на 50%, у минулому - на 25%. В 2019-му зарплати вчителів планують підняти ще на 25%.
Директор за конкурсом
Одне з нововведень - обмеження роботи на посаді директора школи. Керівників навчальних закладів будуть вибрати допомогою конкурсу на шість років, проте вони зможуть працювати в одній школі максимум дві каденції. Після цього їм доведеться або спробувати стати керівником в іншому навчальному закладі, або змінити посаду.
Призначати педсостав шкіл будуть самі директора.
Контроль та облік
Реформа запроваджує поняття платних послуг в школах. Їх перелік затверджує Кабмін. На практиці це означає, що школа може пропонувати послуги, які не входять у державний стандарт освіти. Наприклад, уроки танців або робототехніки. Такі послуги і раніше пропонували в школах, проте тепер процес формалізували.
Підручники, до речі, будуть безкоштовними, а от шкільні обіди безкоштовно зможуть отримувати лише пільгові категорії дітей. Втім, забезпечити харчуванням дітей можуть місцеві органи влади за рахунок своїх коштів.
Навчальним закладам тепер доведеться звітувати за всі гроші, які вони отримують, незважаючи на їх джерело, - фінансова звітність повинна бути у вільному доступі. У той же час закон передбачає можливість робити цілеспрямовані благодійні внески на користь певної школи. Сьогодні такі внески можна зробити лише на рахунок районного управління освіти, яке розпоряджається коштами на власний розсуд.
У той же час держава більше не буде постійно перевіряти школи - в законі передбачена одна перевірка один раз на 10 років, яка носить назву "інституційний аудит".
Зникнуть райвно - місцеві органи влади більше не зможуть контролювати освітній процес, їх завданням залишиться створення середовища для навчання. Що ж стосується якості освітніх послуг, то їм займеться Агентство забезпечення якості утворення, створене на базі державної інспекції навчальних закладів. Вона, зокрема, отримає повноваження звертатися до суду в тому випадку, якщо місцева влада не буде створювати нормальні умови для навчання дітей. Приміром, якщо класи в школі переповнені.
Функції контролю будуть і у батьківських комітетів, які реформують батьківські поради. Однак якими повноваженнями буде мати цей орган, поки невідомо - в МОН поки лише готують відповідний законопроект. Відомо лише, що представники комітету неодмінно будуть входити до складу конкурсної комісії, яка буде вибирати керівника школи.
"Гроші за учнем"
Як і у випадку з медреформою, в Міносвіти задумалися про те, щоб дати можливість дітям учитися не тільки в державних, але і приватних школах. Так, кожен рік з держбюджету на навчання одного учня виділяється фіксована сума. Станом на минулий рік вона становила близько 10 тис. грн на рік (для дітей з особливими потребами - 25 тис. грн). Ці гроші держава може направляти у приватний навчальний заклад, що має ліцензію на проведення освітньої діяльності.
Однак механізми використання і контролю цих коштів у міністерстві поки ще готують. Хоча і обіцяють, що гроші за учнями почнуть ходити вже до 2019-го.
