Крок вперед і два назад. Як нардепи рубають медреформу
Верховна рада України 227 голосами в першому читанні прийняла законопроект №6327 про державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів, які реформують порядок фінансування медичної допомоги в Україні. Реформа передбачає, що гроші будуть виділяти не на утримання лікарняних стін і ліжок, а на надання послуг конкретному пацієнту. Крім того, в країні офіційно частину медпослуг перейде в категорію платних. Втім, після цього Рада відхилила законопроекти №6329, 6329-1 про внесення змін до Бюджетного кодексу в частині фінансування сфери охорони здоров'я. Ці законопроекти були технічними, однак без внесення змін у бюджетний кодекс медреформа не запрацює.
Що ми маємо в сухому залишку. Один із законопроектів прийнято в першому читанні. До другого читання в нього повинні внести ряд правок. Зокрема, щодо забезпечення безкоштовною медичною допомогою породіль. Питання тільки, коли саме документ буде підготовлений до другого читання і вдасться провести його через парламент до кінця цієї сесії у нардепів залишилося всього два пленарні тижні. Враховуючи, з якими боями вдалося прийняти цей законопроект ("Оппоблок", наприклад, прямо заявляє, що влада зібралися знищити населення країни), градус неприйняття його в парламенті напевно зросте. Тим більше що за закон, який визначав сам порядок виділення коштів (включаючи його альтернативний варіант), голосів в Раді взагалі не знайшлося. Вельми сумнівно, що до кінця сесії нардепи встигнуть проголосувати по другому разу, причому успішно. Судячи з усього, сьогоднішнє полууспешное голосування - просто спроба зменшити градус громадського тиску (соцмережі досі рясніють моторошними історіями хвороб з хештегом вимагаю_медреформу). Адже по суті, зробивши нібито крок вперед, нардепи одночасно зробили два кроки назад.
Якщо законопроекти про медреформе не будуть прийняті до кінця цієї сесії, то розглядати їх будуть вже восени. А це означає, що доведеться відсунути запланований на початок 2018-го перехід вітчизняної системи охорони здоров'я на нові фінансові та якісні рейки. Без змін у законодавстві не можна створити і Національну службу охорони здоров'я, яка повинна стежити за якістю і вартістю послуг, розподіляти кошти, вести облік лікарських засобів по програмі реімбурсації. Тобто, з одного боку, старт реформі начебто дали, але з іншого — її продовжують всіляко критикувати, причому в більшості випадків - безпідставно.
Читайте також: Гроші за пацієнтом. Головні пункти медреформи
Основна претензія до нової реформи - Моз нібито має намір зробити медицину платною. Саме ця фраза, патетично підкріплена конструкціями на кшталт "ви прирікаєте на смерть пенсіонерів", найчастіше звучала у Раді під час обговорення реформи. При цьому критики реформи чомусь забували додати, що де-факто безкоштовної медицини в країні вже немає давно. За все - від ліків до одноразових рукавичок - доводиться платити самим пацієнтам. Парадоксально, але введення "платній", на думку деяких політсил, медицини якраз спрямоване на ліквідацію поборів в лікарнях і поліклініках. Так і платній цю медицину можна назвати лише частково - первинна медична допомога, швидка та паліативна допомога залишаться безкоштовними. І при дбайливому ставленні до власного здоров'я та регулярних візитів до сімейного лікаря (обраним не за місцем прописки, а виходячи з власних симпатій) громадянину не доведеться викладати з власної кишені нечувані суми за лікування - просто тому, що хвороба куди дешевше попередити. Реформа повинна вирішити і вічне питання з конвертами, які вдячні пацієнти в добровільно-примусовому порядку растыкивают лікарям - якщо лікар не подобається, пацієнт може піти до іншого. Самому ж лікаря доведеться ставитися до пацієнта як до клієнта, а не людині, у якого просто немає іншого вибору. Натомість доктор обіцяють гідну зарплату, причому чим більше пацієнтів, тим більше заплатять. І лікарні ніхто закривати не збирається - це питання віддано на розгляд місцевої влади.
Проте перехід на такі принципи роботи самих лікарів, особливо займають керівні посади в дихаючих на ладан українських медустановах, не радує. Мова йде і про небажання боротися за пацієнта, і про побоювання втратити потоки грошових подяк, і банальне невіра в те, що реформа вдасться, - надто вже часто громіздку систему охорони здоров'я безуспішно намагалися приводити до тями. Тихий саботаж серед медпрацівників, гучне невдоволення серед цілого ряду політиків в підсумку призводять до того, що про необхідність змін говорять всі, але проводити ці зміни ніхто не наважується - надто вже соціально дратівлива тема. Полууспешное голосування за проекти медреформи в парламенті - чергове свідчення того, що політичний піар для багатьох народних обранців куди важливіше планомірної роботи з розгрібання Авгієвих стаєнь, які вже давно перетворилася наша медицина.
