Скаржитися на зростання цін заборонять. Як в Росії відновлюють СРСР

Спочатку кілька новин, які з'єднали російське майбутнє з радянським минулим, точно так само, як це роблять випуски модних сьогодні у росіян псевдоісторичних хронік "У ці славні деньки 100500 років тому". Отже, наприкінці грудня голова комісії Громадської палати РФ з розвитку агропромислового комплексу Юлія Оглобліна заявила, що в Росії назріла необхідність введення соціальних продуктових карток та соціального харчування для малозабезпечених. Причина — різке і тривале подорожчання базових продуктів в умовах зниження зарплат і зростання рівня безробіття.

Побідоносна карткова система

Це була, безумовно, ризикована заява, оскільки введення карток потрібно обгрунтувати ідеологічно. У країні, яка першою створила вакцину від коронавірусу і настійно пропонує її всьому світу, яка випускає під загальною маркою держкорпорації "Анало-Говнет" гіперзвукові ракети, атомні торпеди і інші вироби, здатні знищити кого завгодно, де завгодно і коли завгодно, і збирається освоювати Венеру, оскільки колонізація Місяця і Марса — занадто прості завдання, які під силу навіть відсталим американцям, що перебувають у глибокій кризі, — в такій країні просто не могло бути нестачі продуктів. І навіть згадка про малозабезпечених виглядала дуже підозріло, як пережиток минулого, до епохи "Кримнаша". Але досвідчена Оглобліна послалася на слова Путіна про те, що "дефіциту продовольства в країні немає", а також на його доручення уряду "розібратися з цінами". І пояснила, що дефіциту продуктів, як і повідомив Путін, точно немає і засіки Батьківщини повні, а картки потрібно вводити не тому, що в цих засіках чогось не вистачає, а тому, що рішення уряду РФ зафіксувати верхні межі відпускних цін на цукровий пісок і соняшникову олію діє тільки три місяці. Після чого ціни "знову диктуватиме ринок" — шкідливий винахід ворогів Росії.

Завдяки такій вмілій подачі ідея Оглобліної була спочатку підхоплена і схвалена в Держдумі. Член комітету Держдуми з праці, соціальної політики та у справах ветеранів Світлана Бессараб повідомила радіо Sputnik, що виробники і постачальники харчування теж виступають за ідею видачі продуктових карток людям з низькими доходами. Знову ж таки з посиланням на Путіна, який "звернув увагу на подорожчання низки товарів, назвавши це спробою підігнати внутрішні ціни під світові і зазначивши, що ситуація з коронавірусом тут ні до чого".

Словом, ідея з картками, безперечно, всім сподобалася. Напевно, її підтримали б і самі малозабезпечені, якби російська влада, запозичивши український досвід, провели на цю тему референдум. Але незаможні, як уже сказано, для Росії — пережиток минулого. Референдуми ж і інші народні волевиявлення використовуються іноземними агентами для розбещення російського народу. Вони припустимі тільки зрідка, під найсуворішим поліцейським наглядом і за відповідних приводів.

Подорожчання на шляху до процвітання

Тим часом, незважаючи на відсутність дефіциту продовольства і на тлі великих успіхів, ціни поповзли вгору, до того ж відразу на все. Річне зростання цін на споживчі товари в січні 2021 р. становило 7% в порівнянні з січнем 2020 р. Тут важливо розуміти, що 7% — це дуже усереднена цифра. Наприклад, великі діаманти могли взагалі не подорожчати, а дрібні курячі яйця якраз могли. І точно — найбільше продукти подорожчали в найбідніших російських регіонах, там, де витрати на їжу в процентному відношенні найвищі. У Дагестані — на 10,85%, в Саратовській області — на 10,2%, в Адигеї — на 9,7% і далі за списком. Притому знову ж таки це середня цифра, на всі продукти взагалі. Без урахування того, що, наприклад, хліба середній споживач споживає більше, ніж солі.

Далі, наприкінці січня 2021 р. фахівці Рахункової палати Росії зухвало припустили, що в країні може виникнути дефіцит товарів через регулювання цін на базові продукти харчування зі списку, схваленого Путіним на початку січня. Потім, 2 лютого, мінекономрозвитку РФ заявило, що зниження цін очікується в другому кварталі 2021 р. І нарешті, 5 лютого в мінсільгоспі Росії заявили, що підстави для стрибкоподібного підвищення цін на продукти харчування відсутні. Стало зрозуміло, що все подорожчання — ілюзія, обман і підступи ворогів.

Тим часом виробники яєць і м'яса птиці запросили підвищення відпускних цін на 10% через зростання вартості кормів. У мінпромторгу придивилися до ситуації і повідомили, що на початку року спостерігалося зниження цін на свинину і м'ясо птиці через перенасичення ринку, а ціни на курятину на даний момент нижчі, ніж у 2019 р. Російські піддані протерли очі, силкуючись розгледіти зниження цін, і спробували згадати ціни 2019 р., але безуспішно.

Мінсільгосп додатково вивчив ситуацію і повідомив, що подорожчали лише макарони, картопля і огірки. Водночас МВФ поліпшив прогноз щодо зростання ВВП Росії до 3% в 2021 р. до 3,9% в 2022-му. При цьому, згідно з оцінкою МВФ, російська економіка за минулий рік скоротилася на 3,6%. Тобто, зіставляючи цифри, можна сказати, що вона стала меншою, але ефективнішою. Зрозуміло, що такі успіхи викликали невдоволення у ворогів Росії.

А хто, до речі, сьогодні у Росії вороги? Та практично всі, весь світ, за винятком ОРДЛО, ПМР і — з застереженнями — КНДР. Можливо, ще трьох-чотирьох країн різного ступеня визнання, але це вже не точно.

Картки не потрібні, але що ж потрібно?

Зрозуміло, що на тлі таких успіхів (і це ми ще не поговорили про плани Росії з освоєння Венери!) введення карток для малозабезпечених було в підсумку визнане непотрібним. Адже зрозуміло, що незаможні в Росії зникнуть з дня на день — ну і куди потім подіти надруковані картки? І ось, прес-секретар прем'єра РФ Мішустіна Борис Бєляков заявив на початку лютого, що введення продовольчих карток урядом не обговорюється, а нужденних громадян будуть виводити з бідності в довгостроковій перспективі.

Здавалося б, проблема закрита. Але чутки про те, що інфляція в Росії продовжує прискорюватися, незважаючи на те що влада заморожує ціни на всі нові види товарів, які розпускають русофоби і вороги російського народу, продовжували циркулювати. Найстрашнішим було те, що ці брехливі вигадки ворогів Росії повністю підтверджувалися фактами, доступними російським обивателям.

І тоді в ДД РФ запропонували ввести кримінальну відповідальність за поширення завідомо неправдивої інформації про подорожчання соціально значущих товарів. Автор законопроєкту, якийсь Анатолій Виборний, пояснив, що навіть якщо подорожчання наявне, то інформація про нього все одно свідомо помилкова. Оскільки йдеться про ситуацію, коли "штучно створюється панічний попит на базові групи продуктів".

Поширення інформації про подорожчання Виборний запропонував карати штрафами від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років — це для фізичних осіб. Для юридичних осіб штрафи становитимуть від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Цими нормами, які, поза всяким сумнівом, будуть прийняті, доповнять ст. 185.3 "Маніпулювання ринком" КК РФ.

Інакше кажучи, якщо ви, живучи в Росії, повідомите кому-небудь у розмові, що якийсь товар подорожчав, навіть якщо ви самі бачили новий цінник, а ваш співрозмовник напише на вас донос, ви реально ризикуєте сісти на три роки. Тому поспішайте наговоритися, поки законопроєкт Виборного не став законом, адже він, найімовірніше, вже дуже скоро ним стане. Тим більше що ФАС законопроєкт схвалила і гаряче підтримала. ФАС це не команда, віддана сторожовому собаці, а щось набагато гірше — Федеральна антимонопольна служба РФ.

Але і це виглядало напівзаходом. Це мала бути по-справжньому рішуча відповідь. І вона знайшлася! При цьому відповідь була абсолютно логічною. Якщо сповільнити зростання цін, про яке наклепницьки розповідають вороги Росії, ніяк не виходить, потрібно уповільнити поширення цих розмов. І тоді російська влада прийняла рішення уповільнити роботу "Твіттера".

Поки незрозуміло, буде уповільнення довільним чи "Твіттер" почнуть уповільнювати пропорційно зростанню цін, але ініціатива в будь-якому разі цікава. І перспективна, особливо на базі накопиченого радянського досвіду.

Вже зрозуміло і те, що на наступному етапі зростання цін в Росії просто засекретять. Скажете, це неможливо? Ще й як можливо. І головне — це вже було! Існував перелік відомостей, заборонених до опублікування у відкритій пресі, а також в передачах по радіо і телебаченню. І цей перелік час від часу оновлювався.

Зокрема, в 1976 р. під заборону потрапляли відомості про чисельність населення починаючи з 1975 року, чисельність робітників і службовців і динаміку їх працевлаштування та звільнення, про загальну кількість наукових установ, про вибори до Верховної Ради СРСР, про низький політико-моральний стан військовослужбовців, НП, аварії і катастрофи у Збройних силах СРСР, про розміри пенсій офіцерам і розміри армійських втрат починаючи з 1939 р. Були засекречені кількість громадян СРСР, які воювали проти СРСР, відомості про демонтаж обладнання заводів на окупованих СРСР територіях і вивезення його в Радянський Союз, про захворювання, що виникають під час роботи з радіоактивними і отруйними речовинами і про зони можливого катастрофічного затоплення.

Дуже цікаво виглядала заборона на публікацію даних про виявлені в морях і океанах нові окремі підвищення дна з глибинами менш ніж 1000 м, а також матеріали, що уточнюють основні параметри земного еліпсоїда і гравітаційного поля Землі. Під забороною були довгострокові, понад місяць, прогнози погоди, відомості про доходи та витрати союзного бюджету, стан валютних фондів, зведені дані про капіталовкладення СРСР за кордоном, відомості про розробку нових роздрібних цін, відомості про масову загибель зернових, карикатури, фейлетони та інші матеріали, "що містять випади проти глав урядів", відомості про взаємні державні претензії між СРСР та іноземними державами, неблагополучні відомості про товари, призначені для експорту, собівартість обслуговування іноземних туристів в СРСР і співвідношення цієї собівартості з продажною ціною на туристичні путівки, відомості про недоліки радянських винаходів, відомості про асигнування та фактичні витрати грошових коштів органів безпеки. Таємницею була і чисельність неписьменних по області і вище (це, ще раз нагадаю, 1976 р., епоха "кращої у світі радянської освіти"), відомості починаючи з 1974 р. про посіви опійного маку на території СРСР (в 1979 р. питання закрили, перенісши посіви в "братній Афганістан", заради чого серед іншого і була затіяна афганська війна), джерела фінансування заходів з підготовки та проведення Олімпійських ігор, відомості про факт забою заборонених до промислу видів китів і, нарешті, відомості про органи Головліту СРСР, який і складав цей список.

Наведений перелік заборон далеко не повний. Весь список на 180 сторінках (!) доступний за посиланням.

Так ми жили в СРСР. Зрозуміло, що при такій ізоляції від реальності навіть радянський пломбір здавався "найсмачнішим у світі".

Дуже багато заборон з числа процитованих вище вже діють в Росії. А багато які взагалі ніколи і не скасовувалися. Звичайно, всю картину дуже псує інтернет, і навіть уповільнення "Твіттера" цю проблему не вирішить. Тут потрібні радикальні заходи, але знову ж таки північнокорейські товариші не відмовляться, ймовірно, поділитися досвідом створення закритої від світу мережі "Кванмен", присвяченої пропаганді ідей Чучхе.

Небезпечна воронка

Радянське минуле — це вже неминуче російське завтра. Росія втягується в нього, як вода в унітазний злив. При цьому переважна більшість російського населення зовсім не проти повернення в затишний світ передбачуваного завтра, яке не відрізняється від учора. Ностальгічні зітхання про "радянське Золоте століття" лунають сьогодні в Росії все частіше, а пам'ятники Сталіну множаться швидко, як ніколи.

А для пропорційно небагатьох розпещених жителів російських міст-мільйонників, які поки що сумніваються, чи варто їм повертатися в Радянський Союз, директор ФСБ Бортников в інтерв'ю "Российской газете" вже озвучив попередження про те, що "учасники незаконних акцій ризикують стати ціллю атаки терористів". Два-три наочних таких прикладів закриють питання про вуличні протести раз і назавжди. Так само, як вибухи житлових будинків у Москві закрили питання про невдоволення невеликої частини росіян агресією проти Чечні.

Саму Росію, разом з усіма її мешканцями, звичайно ж, не жаль. Все живе і мисляче давно виїхало звідти. Більш того, перетворення нацистського "Третього Риму" не в "Четвертий Рейх", а в подібну КНДР соціальну чорну діру, ізольовану від решти світу, стало б для цього світу благом. Звичайно, отруйники на державній службі їздили б світом безперешкодно, як і раніше. Але обмеження на виїзд для простих росіян, одержимих маренням імперської величі, теж дуже оздоровило б решту світу.

Таким чином, повернення Росії в радянське позавчора можна було б тільки вітати. Проблема, однак, у тому, що відновлення СРСР має на увазі окупацію колишніх союзних республік, з їх поверненням під контроль Москви. Більш того, така повзуча окупація вже йде повним ходом і у нас, і в сусідніх з нами Білорусі та Молдові.

Загальна ситуація, треба сказати, досить безрадісна. Білорусь уже однозначно приречена на захоплення Москвою, і це трапиться в найближчі роки. Молдова багато в чому навіть більш радянська, ніж Білорусь, іякби у неї з Росією був спільний кордон, про "незалежну Республіку Молдову" всі вже давно встигли б забути. Залишається Україна — останній рубіж опору російської експансії і єдина з колишніх радянських республік в західній частині СРСР, яка не втратила шанс уникнути поглинання Росією.

Однак і наші шанси за останні роки дуже зменшилися. В українському суспільстві все голосніше чути голоси любителів радянського пломбіру, які уявили, що "головне — перестати стріляти". В Україні їх менше, ніж в Росії, але досить для спроби повернути нас назад, в Радянський Союз і в обійми Москви.

Тим більше що і Росія не перестає випробовувати нас на міцність: на підході новий спалах війни на Донбасі. І ціни у нас теж повзуть вгору. Хоча для когось це не головне, головне — щоб "нові обличчя" і, взагалі, "гірше не буде".

Їм-то гірше, можливо, і не буде. Можливо, їм так буде навіть краще. А нам?