Російський слід. Підсумки BookForum у Львові
У неділю, 23 вересня, у Львові завершився ювілейний, 25-й Форум видавців, який з цього року носить назву BookForum. В рамках форуму, що тривав п'ять днів, можна було відвідати близько тисячі культурних і освітніх заходів.
Втім, саме це різноманіття стало одним з головних критичних зауважень на адресу форуму. І видавці, і відвідувачі скаржаться, що цікаві події часто накладалися один на одного в часі, а оскільки локації заходів були розкидані по місту, то бігати між презентаціями багатьом людям просто не хотілося. До того ж ось уже кілька років поспіль невдоволення викликає головна локація книжкового свята — Львівський палац мистецтв. Щоб потрапити до стендів, відвідувачам доводиться заходити через чорний хід, підніматися на третій поверх, а вже звідти спускатися на перший. Але якщо три-чотири роки тому цей процес супроводжувала ще й тиснява, то в цьому році видавці відзначають: людей було небагато. Офіційних даних про кількість відвідувачів від організаторів ще немає, але книготорговці оптимізмом не блищать. Про те, що відвідуваність форуму падає, і заявили генеральний директор і основний власник харківського видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький, і видавець Анетта Антоненко, яка заснувала Видавництво Анетты Антоненко, і самі відвідувачі форуму, чиїми коментарями рясніють соцмережі і ЗМІ.
Причин падіння інтересу до форуму називають відразу кілька. І вартість книг аж ніяк не головний фактор. Покупці кажуть, що на форумі було замало новинок — основний ривок видавці зробили до київського "Книжкового Арсеналу", який проходить у столиці навесні. До того ж вартість книг на форумі не відрізняється від вартості видань в магазинах, тоді як за вхід на ярмарок потрібно ще і сплатити: абонемент на п'ять днів коштував 500 грн, вхід в перший день — 200 грн, в інші — 50 грн. За ці гроші можна було купити книгу в магазині або замовити в інтернеті — все більше українських видавництв обзаводяться інтернет-магазинами.
Втім, багато експертів ринку говорять про те, що BookForum — це в першу чергу саме форум, а не ярмарок, значить, і основний упор повинен бути зроблений не на продажу книг, а на зустрічі з письменниками і перекладачами, майстер-класи та інші культурні події. Але і тут все не так гладко. Так, наприклад, Анетта Антоненко зазначає, що в цьому році на форумі майже не було іноземних гостей — більшість західних літераторів відмовляються їхати у Львів не тому, що їм нецікавий наш ринок, а з причини того, що на початку осені у всіх починається "новий сезон" з безліччю зобов'язань. Крім того, видавці впевнені, що підвищити відвідуваність форуму можна за рахунок заходів, які будуть цікаві максимально широкому колу відвідувачів. Але тут теж є проблема — української літератури просто не вистачає нових осіб.
Нерадісні підсумки форуму стали для видавців приводом поговорити про розвиток книговидавництва в країні в цілому. У 2017-му на ринку були представлені 1370 видавництв, в цьому році їх кількість скоротилася до 930. Що стосується книг, то в цьому році їх випустили майже на третину менше, ніж торік. Факторів, що впливають і на попит, і на випуск, кілька.
Так, Олександр Красовицький з "Фоліо" відзначає, що падіння випуску викликано засиллям російських книг — за перше півріччя було видано до 20 тис. ліцензій на ввезення книжкової продукції з Росії. Крім того, на ринку безліч контрабандних російських видань. Тим часом у російських видавництв куди більше можливостей купувати авторські права на іноземні бестселери і оперативно видавати їх переклади — українські ж видавництва часто випускають книги, перекладені на російську ще п'ять–десять років тому. Проривом для вітчизняного книговидавництва став 2017-го, коли з-за бюрократичних зволікань ввезення російської друкованої продукції в Україну практично припинився. Але як тільки Україна почала офіційно видавати ліцензії на постачання російських книг, ситуація стала погіршуватися. "Залишаюся переконаним прихильником повного ембарго на ввезення будь-якого інформаційного контенту з країни-агресора", — говорить Олександр Красовицький. На думку Анетты Антоненко, заборонити ввезення книг з Росії варто було хоча б років на три.
Втім, у ембарго є інша сторона — зниження вартості книг може призвести до падіння якості літератури. А на українському ринку і без того дефіцит нових імен. Так, видавці зазначають, що ринку не вистачає видань нон-фікшн, але багато іноземні бестселери вже перекладені на українську, а своїх авторів Україні відчайдушно не вистачає. Та й з перекладної літературою все не так гладко — хороших перекладачів мало, видавництвам доводиться конкурувати за професіоналів, а це означає, що кількість виданих книг дуже обмежено. Між тим на український не переведені ще багато творів класичної літератури, тоді як у тій же Росії існують десятки перекладів одного і того ж тексту. Плюс тиражі, а значить, і гонорари, на українському ринку останнім часом не ростуть — за даними Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів у 2016-му було видано 46 млн примірників книг, у 2017-му — 43 млн. Так що і літераторам, і перекладачам просто немає сенсу займатися літературою — занадто складно прожити на доходи від книг.
На одвічне питання "що робити?" однозначної відповіді у видавців немає. Так, Олександр Красовицький вважає, що держава повинна не тільки допомагати в закупівлі книг, але і створювати умови для розвитку нових авторів, причому не в столиці, а в регіонах. Президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін зазначає, що має намір знову зайнятися лобіюванням повернути галузі пільги на податок на прибуток. Ця норма діяла до лютого 2015-го. Ще одна проблема — нестача точок продажу книжкової продукції. У країні діють лише кілька торгових мереж, магазини яких розташовані переважно у великих містах. Немає і ефективної підтримки наповнення бібліотечних фондів новинками, що допомогло б популяризувати українську книгу в провінції.
Книговидавцям давно не вистачає заходів з популяризації читання. Створений в 2016-му Український інститут книги, покликаний формувати державну політику в книжковій галузі і рекламувати читання, досі так і не запрацював — призначена у липні 2017-го директором інституту Тетяна Терен зі скандалом звільнилася, заявивши, що не може працювати з бюрократичним держапаратом. З жовтня керувати інститутом стане Олександра Коваль, організатор львівського Форуму видавців. Серед головних завдань на посаді Коваль називає зміна законодавства та проведення закупівлі книг для українських бібліотек. Втім, Коваль зазначає: "Великим викликом я бачу також нетерплячість з боку професійної спільноти та широкої аудиторії. Людям здається, що все має змінитися швидко і без їх участі. Але так не буває".
