Вони ще й малюють. Сталін любив чоловічу "оголення", а Буш зобразив себе у ванній
Картину Дональда Трампа продадуть з аукціону Нейта Сандерса 27 липня. Вартість зображення "Трампа Тауера" в Нью-Йорку стартує з $9000. Сам малюнок був написаний ще в 2005 р.
Втім, Трамп, який претендує на роль далеко не самого демократичного президента США, не перший політик-художник в історії.
Італійський письменник Эррико Буонанно у книзі "Синдром Нерона" пише, що за кожним диктатором варто відбувся діяч мистецтва.
Іспанська генералісимус Франсіско Франко кожен день, випивши кави, відправлявся трохи помалювати. Серед його картин були копії робіт відомих художників, автопортрети, портрети родичів. До малювання диктатора спонукав його друг і лікар Вісенте Хіль. Правда, після травми в 1961 р. (інцидент на полюванні зробив руку іспанця малорухомої) Франко живопис кинув.
Назвати його картини шедеврами складно, але, за твердженням його онука Франсиско Франко Мартінеса-Бордью, за якістю вони не поступалися картинам любителів того часу. Бордью зібрав 15 робіт діда і розповів про них у книзі "Природа Франко".
Адольф Гітлер захоплювався живописом з 12 років - він навіть намагався вступити у Віденську Академію мистецтв, але провалився на іспитах. Зате в техучилище став найкращим малювальником. В академію майбутній диктатор не вчинив і вдруге. Зате працював академічним художником - змальовував історичні будівлі Вени і робив рекламні оголошення.
Зараз би він міг стати ще й дизайнером. Гітлер, до речі, непогано заробляв на рекламі, що дало йому можливість зайнятися самоосвітою і... захопитися політикою. Сам диктатор при цьому заявляв, що він не політик, а художник. "Як тільки польський питання буде вирішено, я хочу закінчити життя художником", - говорив Гітлер. Цікаво, що серед робіт фюрера були виявлені начерк Піноккіо, Білосніжки та двох гномів Діснея.
Особливими художніми здібностями, окрім написання романтичних віршів в юності, Йосип Сталін не відрізнявся. Вірші він дуже любив, а письменників тримав на короткому повідку - тих, яких не розстріляв. Однак деяке відношення до живопису Сталін теж мав. Хоча це не зовсім талант художника. Так, в 2006 р. в Москві на виставці малюнків оголеної чоловічої натури з'явилися роботи з "коментарями" Сталіна періоду 1939-1946 рр. - малюнки довгі роки приховували від громадськості. Підписи відображають чорний гумор вождя.
Наприклад, малюнок укладеного підписано так: "Якщо б ти не надумав робити це в поодинці, то зараз був би живий". Під іншим малюнком стояв підпис: "Цей радянський Давид готовий протистояти імперіалізму: ми йому в цьому допоможемо". Картину задумливого людини Сталін підписав ще "веселіше": "Розмірковує ідіот гірше, ніж десяток ворогів". Через довгі роки виявилося, що на своїх ворогів диктатор також малював карикатури. Причому дуже бридкі. Начебто Бухаріна підвішеного за причинне місце.
Вінстон Черчілль був не тільки прем'єр-міністром Британії - його вважають неабияким художником. Причому бажання малювати він відкрив в собі досить пізно - років сорок, зате встиг намалювати 500 картин. Так він позбавлявся від депресії, намагався забути про війну і великій політиці. Черчілль писав портрети, інтер'єри, пейзажі.
Результат своїх праць прем'єр оцінював досить скромно, до похвал ставився підозріло, і виставку своїх картин влаштовувати відмовлявся. Тим не менш мистецтвознавці вважають, що дюжина його робіт могла б змагатися з шедеврами імпресіоністів.
34-й президент США Дуайт Ейзенхауер також почав малювати в дорослому віці, коли побачив, як художник працює над портретом його дружини Меймі. Наступні 20 років політик захоплено малював. Серед робіт в основному пейзажі та патріотичні портрети.
Якоїсь слави завдяки своєму захопленню президент не шукав, зате зізнавався, що малював більше під час свого правління: політика тоді було організовано краще.
Джордж Буш, 43 президент США, малює олією. Інформацію про захоплення Буша живописом злив хакер Guccifer, зламавши електронну пошту сім'ї президента і розмістивши фото робіт в інтернеті. Зараз по мережі гуляє безліч робіт Буша. Починав політик свою творчість з зображення собак, пізніше дружина спонукала його малювати пейзажі. Розвинути навички Бушу допоміг художник Бонні Флад.
За запевненням президента, відгуків на свої картини він не бачив. Особливий інтерес у критиків тим часом викликав автопортрет-диптих у ванній кімнаті.
Спадкоємець британського престолу принц Уельський Чарльз сам виклав свої картини в інтернет. Він малює вже 40 років - за цей час встиг створити 130 картин. Більшість робіт - пейзажі і замальовки британських королівських замків і маєтків.
Мистецтвознавці вважають принца аматором, але це не заважає картинам перебувати в музеях Франції, Греції, Швейцарії, Танзанії, Туреччини. Принц використовує художні прийоми імпресіоністів при обробки поверхні картин (це додає їм особливу світіння).
Російського президента Володимира Путіна складно назвати художником. І тим не менш, написана в стилі дитячого малюнка картина "Візерунок на вікні з памороззю" в 2009 р. була продана за $1,1 млн. Тоді ще прем'єр намалював її під час Різдвяного ярмарку в Петербурзі. Купила картину представниця московської галереї "Наші художники" Наталія Курнікова. Кажуть, її Путін малював не один, а на пару з професійною художницею Надією Анфалової. А відомий малюнок кота ззаду, намальований політиком на шкільній дошці, став приводом для численних мемів і спорів психологів про те, що ж хотів цим сказати диктатор.
В Україні прикладом малює політика можна було б назвати Леоніда Черновецького - він відомий тим, що малював котиків, чортиків, себе-мільйонера та іншу дрібноту з дитячими сюжетами. Але тут міг вступити в силу не стільки художній талант, скільки особливий стан свідомості. До того ж сам колишній столичний мер вважав себе фотохудожником - навіть провів персональну фотовиставку "Рівновага". До речі, російський прем'єр Дмитро Медведєв теж любить фотографію - знімок тобольського Кремля розміром 50х60 у свій час вдалося продати за $800 тисяч.
Фото, музика і кіно
Крім живопису політики захоплюються акторською майстерністю, кіно, поезією і так далі. Беніто Муссоліні грав на скрипці і захоплювався кінематографом (заснував інститут, що знімав фільми про його режим). Північнокорейський лідер Кім Чен Ір, крім Henessey, також захоплювався кіно - в 1979 р. агенти спецслужб заради його примхи викрали південнокорейського режисера Сін Сан Ока та його дружину, відому актрису Чхве Ин Хі. У підсумку вони знімали документальні та пропагандистські фільми в інтересах режиму. Кім Чен Ір особисто контролював зйомки, його ім'я фігурує в титрах.
