Різні українці, хороші і погані. Чому ми повертаємося в УРСР
Заявка на ділянку
Уряд Росії розглянув поправки до закону "Про громадянство РФ ", що звільняють уродженців України та Білорусі від перевірки знання ними української мови при отриманні громадянства Росії. І, оскільки мова саме про уродженців, а не про етнічних українців і білорусів, то розмова - про територіях. Україну і Білорусь пропонується визнати територіями, де панує російська мова.
Це, звичайно, ще не робить білорусів і українців росіянами, як англійська мова не робить ірландців британцями. Але Великобританія, на відміну від Росії, не ставить за мету відродження Британської Імперії та повернення до її складу Ірландії, а експерти, які виступають на BBC, не стверджують, що ірландці, шотландці й англійці - три братніх гілки єдиного великобританського народу.
Так що до заявці на нашу територію треба поставитися серйозно, тим більше, що збройна захист осіб, які розмовляють російською мовою, - постійний елемент російської зовнішньої політики. Так і поправка до закону з'явилася не сама по собі, а разом з низкою подій в Україні.
Демонтаж України
Загальний тренд цих подій - широкі російські обійми. Так, автобусні квитки до Москви з Києва, Дніпра, Одеси, Запоріжжя, Херсона і Миколаєва раптово стали коштувати всього 200 грн, при звичайній ціні 800-1000, правда, поки за акції. Але ці акції повторюються - отже, хтось їх дотує.
А в Києві раптово з'явився кремлівський пропагандист Борис Корчевников який, ще більш несподівано, не мав заборони на в'їзд в Україну - так це пояснили українські прикордонники. Але, як написав у ФБ Аркадій Бабченко, Корчевников - "продно з найбільш концентрованих говен Мордора. Кореспондент на НТВ, ведучий на "Росії-1", головний редактор православного телеканалу "Спас", "Безсмертний полк", проект "Команда" з Рамзаном Кадировим, член Громадської Палати, кавалер медалі "За заслуги перед Вітчизною" з формулюванням "За високий професіоналізм та об'єктивність у висвітленні подій в Республіці Крим", Нацрада подавала його до списку персон нон-грата, на "Миротворці" з 2014 року, причому з припискою, що йому офіційно заборонений в'їзд в Україну - ну то є повний набір. Ось просто глупство".
Тобто, за даними "Миротворця", Корчевникову був заборонений в'їзд в Україну, а за даними прикордонної служби - немає. Це породжує підозру, що заборона був спочатку введений, а потім знято. І в це віриться - на тлі історії перейменування Адміністрації президента в Офіс президента, щоб увіткнути за спину Зеленському люстрата Богдана, раптового повернення в Україну Андрія Портнова, розблокування частиною провайдерів "ВКонтакте", а подекуди, як кажуть, вже і "Однокласників", з посиланням на технічні труднощі, нарешті, чолобитних, масово подаються на адресу нового президента російською попсою, яка заробила за чесы по Криму заборону на в'їзд, але бажає знову рубати бабло "на Україні". Список цей можна продовжувати досить довго, так що ні про які випадковості мови немає. У нас на очах йде послідовний та енергійний демонтаж тієї України, проект якої склався у 2013-2015 гог., європейської та незалежною від Росії.
Методології
Звичайно, ліквідаторам теж буває непросто - вони то і справа натикаються на осередки опору. Так вийшло, приміром, з формулою Штайнмайера. Тоді в хід ідуть два безвідмовних прийому.
Прийом перший: зустрівши опір, ліквідатори без бою відступають, а Зеленський заспокоює наших пасіонарних, але легковірних громадян, кажучи, що ніколи не здасть інтересів України. Тим часом ліквідатори ведуть демонтаж навколо небезпечної ділянки і формують у свою користь громадську думку.
Ось вам приклад: після подій в Золотом і протестів під гаслами "Ні капітуляції", від яких Зеленський спішно виїхав з Києва на той особливо небезпечна ділянка зони АТО, де можна ходити в порожньому бронежилеті без пластин, а на нейтралці, попереду окопів, гуляють діти з морозивом (все це є на фото з президентських поїздок), глава МЗС Вадим Пристайко заявив, що формула Штайнмайера була придумана і узгоджена "не цим урядом". Мовляв, "ми просто, на відміну від попереднього уряду, виконуємо те, на що Україна вже погодилася". Одночасно Пристайко підкріпив свою заяву і погрозами: мовляв, якщо не буде Штайнмайеру, то "ми забираємо третину нашого бюджету з пенсій, зарплат, медичного страхування, переводимо це мобілізацію, нашу армію і намагаємося захистити себе без мирного процесу".
Безсумнівно, своїм заяву глава МЗС вже заслужив звання "33%", і, хочеться вірити, що ця нагорода його знайде. Але нас цікавить технологія демонтажу України, яку, на прикладі його заяви, можна розібрати буквально за елементами.
Отже, по-перше, попередній уряд не погодив формулу Штайнмайера, з чим Пристайко і можна привітати, як колись Коров'єв-Фагот привітав знайомого всій москві те конферансьє Жоржа Бенгальського. Формула Штайнмайера не входила в Мінські угоди, і не була прийнята ні в первісній редакції, ні в московській - тієї, яку якраз і погодила команда Зеленського. А по-друге, незрозуміло, чому в разі відмови від капітуляції пенсії, зарплати і соцвиплати, які існують сьогодні, тобто вже сформовані в умовах військового часу, довелося б зменшити на третину. Вони вже зменшено за необхідності, по військових витрат, і цього вистачало, щоб п'ять років тримати фронт на Донбасі.
Але ліквідатори дійсно готують обвал соціальних виплат, зменшуючи фінансування армії. Один з останніх кроків - законопроект про скасування з 2020 р. військового збору, що в середньому додасть до зарплат 150-200 гривень, але позбавить армію приблизно 20 млрд грн. Коли ж армію доведуть до краху, нам заявлять що грошей на опір немає і що альтернатива світу, який в Україні тільки на користь - зниження на третину всієї соціалки. І навіть проведуть референдум: ви за мир або за зменшення соцвиплат?
Другий прийом ліквідаторів - зробити здачу України економічно вигідною також і Заходу, отримавши там впливове лобі. Росія не претендує на весь український шматок, навпаки, співробітництво з Заходом, спільні АТ, приплив західних технологій і інвестицій - люта мрія Кремля. І Україну готують на роль майданчика для такого співробітництва. Закон про вільний продаж землі в поєднанні з широкою продажем державних валютних зобов'язань, чому долар падає, а ціни в гривні зростають, і повинні створити для нього міцну основу.
Back in USSR
Процес демонтажу України швидко набирає швидкість. "Через п'ять років руссо-туристо потягнуться до Одеси, - пише Бабченко. - На концерт народного артиста Російської Федерації кавалера ордена "За заслуги перед вітчизною" Михайла Михайловича Жванецького. Концерти. Фестивалі. Авіасполучення. Ви нам поверніть безвиз, а ми вам газ у ГТС запустимо". Тут з Бабченко важко сперечатися - вся ця благодать пре в зростання буквально на очах.
І скільки б не потрясали кулаками опинилися в абсолютній меншості українські патріоти, скільки б не виступали вони гучно на площах по вихідним і в соцмережах в інший час, відіграти назад вже не можна. Більшість виборців, ті самі 73%, виявилися ментальними близнюками росіян, і ми отримали у владі команду, впевнено веде нас під протекторат Москви. Шанси на новий Майдан дорівнюють нулю - ніякий протест не простоїть більше доби без фінансування і оргподдержки, оскільки громадянське суспільство України так і не стало на цьому полі самостійним гравцем, і немає жодної сили, досить впливовою і ресурсної, яка могла б підіграти Майдану, пішовши ва-банк, як це сталося взимку 2013-2014.
У підсумку нас чекає довга і безкрайня російська зима. Ті ж, хто не візьмуть капітуляції/братерства з Росією, будуть оголошені поганими українцями, яким краще замерзнути на задвірках, не псуючи своїм виглядом загальну картину . В історії російсько-українських відносин так не раз вже бувало, і технології виморожування таких поганців відмінно відпрацьовані.
Найгірше, що можна зробити сьогодні - не побачити нашої поразки і чекати Майдану, якого не буде. Щоб вижити і вистояти, потрібно готуватися до боротьби за Україну в нових умовах, близьких до умов УРСР 50-60-х років минулого століття. У них нам і доведеться жити, намагаючись зберегти себе не тільки фізично, але і морально, і не тільки в еміграції, але і в Україні. Чого я і бажаю всім патріотам України, хто мене почув.
