Дорога від ядерної бомби до Гомера. Чи зможе Нолан гідно екранізувати "Одіссею"

Байопік про фізика-ядерника Роберта Оппенгеймера з Кілліаном Мерфі в головній ролі вийшов у прокат у липні 2023-го – у підсумку картина зібрала касу майже в мільярд доларів і стала тріумфатором як "Золотого глобуса", так і "Оскара" (сам Нолан тоді отримав). На додачу, 54-річний Нолан минулого року був посвячений у лицарі – природно, за його заслуги в кінематографі.

Здавалося б, саме час зробити паузу – зрештою, Нолан регулярно знімає фільми вже майже тридцять років, не дозволяючи собі тривалих перерв між новими проєктами (на відміну, скажімо, Квентіна Тарантіно). Але ні – вперше у своїй кар'єрі взявся за екранізацію літературної класики, причому настільки безперечною, якою є "Одіссея" Гомера.

Що може зробити визнаний кінометр двадцять першого століття з поемою із дванадцяти тисяч (з невеликим) віршів, ймовірно написаною давньогрецьким сліпим поетом у VIII столітті до нашої ери? Звісно ж, перетворити її епічний фентезійний екшн, а враховуючи те, як вміло Нолан використовує найсучасніші технології – кіношна "Одіссея" цілком може стати новим еталоном жанру. До того ж, історія про повернення додому Одіссея після подвигів у Трої, що розтягнулася на довгі десять років, була і буде вражаючим прикладом нелінійного сюжету – сам Нолан якраз є великим майстром нелінійної розповіді в сучасному кіно. Так що "Одіссея" як літературна основа для сценарію — однаково несподіваний і передбачуваний вибір режисера.

Про те, що сер Крістофер задумав поки що неназваний новий проєкт, стало відомо минулої осені – і лише останніми днями 2024-го зайшла розмова про твір Гомера. Кілька місяців найактивнішим чином проходив кастинг, і поступово ставало ясно, що у своєму новому фільмі Нолан збере по-справжньому зірковий склад – настільки, що могло здатися, що розповсюджувачі чуток видають бажане за дійсне.

Зірковий склад майбутньої "Одіссеї"

Одне ми знаємо, напевно. Одіссея, який повертається до Пенелопи та сина на острів Ітака і змушений мати справу з циклопом Поліфемом, сиренами та іншими, грає Метт Деймон. 54-річний Деймон вже працював з Ноланом – на знімальному майданчику "Інтерстеллара" та "Опенгеймера", хай і не в центральних ролях, хоча на той час вже зіграв не одну головну роль у масі гучних проектів.

Далі починається інтрига, оскільки досі остаточно не зрозуміло, чиї образи в майбутньому проєкті втілюють Енн Хетеуей (мабуть, Пенелопу), Зендея, зірка "Чорної пантери" Лупіта Ніонго, Шарліз Терон, нинішній "Людина-павук" Том Холланд и Роберт Паттінсон. Нещодавно стало відомо про те, що до команди Нолана приєднався Райан Херст (що прославився в "Синах анархії") — не факт, що в найближчому майбутньому не обійдеться без ще кількох сюрпризів.

Отже, зйомки вже розпочалися в Марокко – у тих самих місцях, де Рідлі Скотт нещодавно знімав свого "Гладіатора II". Днями група перемістилася на Сицилію – найближчим часом плануються зйомки у Греції та Великій Британії. Чи міг уявити подібний розмах (і бюджет у чверть мільярда доларів) молодий Нолан 1998-го, коли вийшов його дебют "Переслідування" — навіть у найсміливіших мріях? Навряд.

З чого починався Крістофер Нолан

Крістофер ще в 11 років був абсолютно впевнений у тому, що зніматиме кіно, коли трохи підросте. Його улюбленими фільмами з дитинства були картини Рідлі Скотта, "Космічна одіссея 2001 року" Стенлі Кубріка та перші "Зоряні війни" Джорджа Лукаса — які Крістофер вперше подивився у сім років, у рік виходу фільму у прокат. Тоді він почав знімати аматорські ролики на камеру з 8-міліметровою кіноплівкою, яку йому подарував батько – той працював у рекламному бізнесі. Юний Нолан вирішив не здобувати кіноосвіту, натомість він закінчив Університетський коледж Лондона, в якому вивчав англійську літературу.

Закінчивши коледж, Нолан зняв кілька короткометражок, після чого спробував знайти кошти на те, щоб зняти повнометражний фільм під назвою "Ларрі Махоні", але безрезультатно. Пізніше майбутній сер Крістофер неодноразово поринав у гіркі спогади, наполягаючи на тому, що в дев'яності не отримав жодної підтримки від британської кіноіндустрії. Але поряд з ним була його вірна подруга (і в найближчому майбутньому — дружина, а потім ще й продюсер усіх картин) Емма Томас, роль якої в житті Нолана, мабуть, важко переоцінити. Томас не дозволяла Крістоферу вішати ніс — в результаті Нолану все-таки вдалося зняти те саме дебютне "Переслідування" всього з більш ніж скромними трьома тисячами фунтів бюджету.

Особливий фільм у кар'єрі Нолана

Крістофер був не тільки режисером картини – він сам написав сценарій, тримав у руках камеру та займався монтажем. Більшість членів знімальної групи були друзями та приятелями Нолана – а оскільки всі вони мали постійну роботу, на яку молоді люди справно ходили по буднях, зйомки "Переслідування" (одна година десять хвилин екранного часу) проходили винятково на вихідних, протягом року. При цьому Нолан, маючи в кишені три тисячі фунтів, економив як міг – він нескінченно довго репетирував з акторами, щоб потім, увімкнувши камеру та запустивши дорогоцінну плівку, зняти сцену за один-два дублі.

Чи було в тій дивній, знятій на чорно-білу плівку історії щось від наступних блокбастерів Нолана — інакше кажучи, чи є щось спільне у "Переслідування" і, скажімо, фільмів знаменитої "трилогії Темного лицаря", "перезавантаження" франшизи про Бетмена, яка остаточно?

Звичайно, розшукувати "заднім числом" насіння майбутньої геніальності – досить невдячне заняття, але все-таки "Переслідування" 1998-го року справді є особливим фільмом у кар'єрі режисера. У якомусь сенсі – це найдивовижніша картина Крістофера Нолана.

Сценарій "Переслідування" був написаний після того, як одного разу в лондонську квартиру Крістофера залізли злодії – там не було чого особливо красти, але злочинці вже просто з принципу забрали якісь речі, не надто їм потрібні. У той же час Нолан, який часто прогулювався містом пішки, зазначив для себе, що є чимало спільного між проникненням у чуже житло з метою крадіжки та переслідуванням когось у вуличному натовпі – і те, й інше є простим порушенням соціальних кордонів. Так народився цей на перший погляд безглуздий сюжет – молода безробітна людина, яка вважає себе письменником, у пошуках натхнення бродить по п'ятах за випадковими перехожими, намагаючись дізнатися якнайбільше про них самих, залишаючись при цьому непоміченою.

Одного разу у хлопцеві не вдається перетворитися на невидимку – хоча він уже був великим професіоналом у сфері дозвільного вуличного відстеження, дотримуючись власних правил (наприклад – не переслідувати жінок у темних провулках). Ще один молодик, одягнений у пристойний костюм, помічає стеження – і знайомиться з головним героєм. Виявляється, героя звуть Білл, його нового знайомого в костюмі — Кобб, і відтепер вони займатимуться разом речами, які важко пояснити.

Пристрастю Кобба є влазити в будинки (як правило це невеликі квартири), зі знанням справи обстежити чиюсь "фортецю" — і або привласнювати собі щось не настільки очевидно цінне, але при цьому явно дороге господарям (наприклад, коробку зі старими фотографіями або стопку компакт-дисків, або вносити хаос в квартири). Все це робиться з метою того, щоб обікрадені раптом розуміли — що в них було і що вони втратили. Історія стає все заплутанішою — враховуючи пристрасть Нолана, що вже тоді проявилася, до експериментів зі структурою фільму і нелінійністю розповіді.

Цілком нуарний фільм "Переслідування" місцями нагадував роботи Хічкока та британські "кухонні драми" початку шістдесятих, але залишався при цьому "річчю в собі". Кримінальна нота в цій картині не мала нічого спільного з тим, який потужний гангстерський акорд брав наприклад, Гай Річі, який зняв свої дебютні "Карти, гроші, два стволи" того ж 1998-го. Нолан, якщо й розважав публіку – то пропонував їй складну головоломку, суть і вирішення якої могло взагалі досить опосередковано торкатися того, що відбувається на екрані.

Не найвідоміші актори, які зіграли в картині — Джеремі Теобальд, Алекс Хоу та Люсі Рассел – ще майнуть потім у Нолана в епізодах у нульових, але це буде вже зовсім інший час для режисера, час великих імен і великих фільмів. Вже наступна картина режисера, чудовий психологічний трилер "Memento" (2000-й рік) міг похвалитися бюджетом аж у 9 мільйонів доларів — а також участю Гая Пірса і зірки "Матриці" Керрі-Енн Мосс. У той час тільки Нолан міг зняти настільки химерне кіно, маючи за душею таку "нечувану" для індустрії суму.

Прорив режисера

Але справжній прорив для режисера – і найвпевненіший крок уперед у його кар'єрі – стався 2002-го, коли Нолан зняв "Безсоння", свій перший фільм для великої голлівудської студії, рімейк однойменного норвезького фільму. Головні ролі у цьому детективному трилері зіграли зірки першого ешелону – Аль Пачіно та Робін Вільямс, і для масового глядача саме "Бессониця" стала першим близьким знайомством із режисером Крістофером Ноланом.

Чесно кажучи, на час цілком "мейнстримового" "Безсоння" Нолан явно був готовий йти на компроміси — у фільмі було зовсім мало того, що дозволяє вважати кіно "авторським". Але, як не дивно, ще раз своя власна каліграфія у Нолана — тепер із зовсім іншим нахилом, але своя — з'явилася тоді, коли в його життя прийшов Бетмен і цього разу вже по-справжньому великі, без лапок, гроші.

"Бетмен: Початок" (бюджет – 150 мільйонів доларів), в якому Нолан довів, що до супергероя з коміксів цілком можна ставитися серйозно, наступні "Темний лицар" і "Темний лицар: Відродження легенди", а також не мають стосунку до Бетмена приголомшливі "Престиж", "Початок" і "Інтерстеллар" — ось обриси нинішнього образу та легенди Крістофера Нолана. Того самого режисера-візіонера, який робить "шляхетні" блокбастери. Так, кожен витрачений цент із багатомільйонного бюджету фільмів Нолана в двадцять першому столітті був помітний на екрані – і зараз, після виходу "Опенгеймера" і напередодні майбутньої "Одіссеї", ми спостерігаємо пік його кар'єри, який справді перебуває на надхмарних висотах.

Минулі "Одіссеї" у кіно

Тим часом, якщо не брати до уваги телевізійну продукцію та епоху німого кіно, до нинішнього проєкту Нолана було зовсім не багато кіноспроб безпосередньо взятися за безсмертну спадщину Гомера.

Безумовно, "Одіссея" Маріо Камеріні 1954-го року з легендою Голлівуду Кірком Дугласом у головній ролі заслуговує на увагу – але скоріше як типовий представник своєї кіноепохи, коли екранізації такого роду були покликані викликати у глядача відчуття карнавалу та свята. Дуглас-старший грав роль Одіссея з захопленням і пристрасним натиском – але все-таки щодо монументальності образу гомерівському герою у виконанні Кірка Дугласа було далеко до його ж Спартака, якого актор виявив світу шістьма роками пізніше.

Ну а торік чудові Рейф Файнс і Жюльєтт Бінош зіграли головні ролі Одіссея та Пенелопи у "Поверненні Одіссея" Уберто Пазоліні – картина, як випливає з назви, розповідала про останні події поеми, коли літній і втомлений Одіссей нарешті повертається.

Сирени, підступні богині та циклопи залишилися за кадром – натомість глядач мав справу з тугою та почуттям провини героя Фейнса (і найважчим поглядом у кар'єрі актора), а також із фірмовою одержимістю Бінош, яка тут виявляється дуже доречною. Фільм навряд чи був розрахований на гучний миттєвий успіх та обожнювання глядача (якого, до того ж, за великим рахунком позбавили видовищ) – але це картина, яка має всі шанси "дозріти" і набрати вагу з часом. Майбутній фільм Нолана буде видовищним обов'язково, а в ідеалі – стане не тільки подією, а й явищем. При цьому надії на те, що статус блокбастера не занапастить "Одіссею", не можна назвати примарними.