Порожній номер. Навіщо Україна погодилася грати в молдавську рулетку

Питання про те, будуть чи не будуть з 1 вересня пропускати в Україну автомобілі з придністровськими номерами, розбурхує невизнане Придністров'я, решту Молдови і прилеглі області України. Що ж відбувається?

Передісторія

З 1 вересня 2018 р., після майже річних погоджень з придністровською владою, Молдова почала видачу на території невизнаної ПМР т. зв. "нейтральних" номерів. Вартість операції становила спочатку близько $30 (зараз, здається, дорожче).

Суть її була в тому, що, не знімаючи машину з придністровського обліку і не ставлячи на молдавський, придністровські автовласники отримували якісь "нейтральні" номери — не молдавські, не придністровські, а треті. Відмінність їх від придністровських складалося у відсутності придністровського прапорця і в тому, що букви на них були точно латинськими. На придністровських номерах літери виключно нейтральні, їх можна тлумачити і як латинські, і як кириличні.

Такі треті номери вводилися і в молдавську, і в придністровську бази обліку, але на молдавському обліку машина все одно не значилася.

Як бонус тим, хто розлучався з тридцятьма доларами, були обіцяні поїздки по всій Європі. Що виглядало дивно, оскільки і на придністровських номерах по Європі можна було їздити. Деякі складнощі виникали тільки на кордоні з Румунією, яка, нібито, взагалі не пропускала автомобілі з придністровською реєстрацією. Але на практиці, якщо ви могли підтримати на румунській мові хоча б просту розмову з прикордонниками, мали страховку на машину, не були обвішані георгіївськими стрічками, не кричали голосно "Ми вам, румунам, зараз покажемо кузькіну мать!" і "Вперед, на Бухарест!", якщо не лузали насіння, плюючи скрізь, і не везли з собою ведмедя в постолах і кокошнику, що грає на балалайці при проходженні митниці, — словом, не мали типових ознак російської діаспори, то подолання кордону з Румунією і на придністровських номерах було можливо. У самому крайньому випадку, якщо без провезення ведмедя з балалайкою було не обійтися, в'їхати до Румунії можна було через Україну. Це, правда, означало пристойний гак у сторону від міста Яси, куди, в основному, і їздили мешканці Молдови, включаючи Придністров'я, затаритися побутовою технікою за низькими цінами, але утримувати російського ведмедя взагалі недешеве задоволення. В інших європейських країнах придністровські номери, при наявності страховки, прав, тверезого водія і відсутності машини в базі угону не викликали проблем.

Але, оскільки, не всі придністровці були досить просунуті в подорожах по Європі, афера з номерами спрацювала, і народ поніс гроші. Тут же з'ясувалося, що Молдова не заготовила достатню кількість номерів, а два пункти їх видачі, в Тирасполі і в Рибниці, не здатні швидко проводити необхідний ритуал перенумерації. І черга розтяглася спочатку на місяці, а потім і на роки.

Немає сенсу говорити, що цей захід ніяк не торкнувся керівництва ПМР, яке володіє великим автопарком на молдавських, російських і українських номерах, а також комплектами паспортів багатьох країн, включаючи країни ЄС.

До того ж у власників "нейтралізованих" автомобілів стали виникати проблеми в ПМР: страховка, техогляд, загальний фон відносин з автоінспекцією. Потім між Кишиневом і Тирасполем пробігла чергова чорна кішка, потім трапилася пандемія, і робота пунктів видачі нейтральних номерів стала то припинятися, то відновлюватися. Винести ці пункти в Молдову не було можливості, оскільки видача нейтральних номерів носила характер договорняка між Тирасполем і Кишиневом. Нові номери вносилися в придністровську базу, а старі — здавалися придністровцям.

У цілому вся затія виявилася нежиттєздатною і стала потихеньку загинатися.

З точки зору закону

А чи були законні підстави для пересування по всій Європі на придністровських номерах?

Були і є. Вони засновані на двох документах: Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 р., розміщеної на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права, яку підписали і Україна (в 2002 р.), і Молдова, і, до речі, Румунія — якщо вже ми говорили про проїзд у Румунію на придністровських номерах, а також аналогічної за змістом Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р., яку підписали всі країни СНД, включаючи Україну і Молдову що "спостерігали".

В останній, зокрема, сказано: "Документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів". Аналогічне положення закріплене і в першому документі.

І якщо Молдова дозволяє рух транспорту на придністровських номерах по своїй території, визнаючи тим самим також придністровські техпаспорти і водійські права, то все виходить цілком законно.

Правда, в 2007 р. Молдова запустила в Україні дурочку у вигляді ноти №11140 міністерства закордонних справ і європейської інтеграції (МЗСЄІ), згідно з якою документи про реєстрацію транспортних засобів, що оформлені в Придністровському регіоні Республіки Молдова, не мають юридичної сили, але тимчасово допущені до використання виключно на території Республіки Молдова.

Така нота, яка припускає подвійне тлумачення, була свідомою провокацією Кишинева — спробою придушити Придністров'є руками України, залишаючись при цьому в стороні. Але українська сторона витлумачила тоді все правильно, строго по букві закону, оскільки нота МЗСЄІ стоїть за пріоритетом нижче двох міжнародно-правових актів. А ці документи не передбачають ніяких винятків і третіх варіантів, а просто визнають все, що визнає країна, джерелом походження якої вони є. Придністров'я ж, згідно з міжнародними нормами, — частина Молдови. Що там мутить-крутить Молдова у відносинах зі своїми сепаратистами — її внутрішня справа. А для решти світу документи з Молдови оцінюються по двійковій логіці: "так-ні". Визнає їх Молдова — значить, так. А як вона їх визнає — постійно, тимчасово, з задоволенням або без нього — не має значення, з цим нехай Молдова розбирається сама.

І Україна продовжила законно пропускати на свою територію автомобілі з придністровськими номерами. Законні ж ініціативи щодо скасування цієї практики можуть виходити тільки від Молдови, і тільки в формі невизнання Молдовою придністровських прав, номерів і техпаспортів на своїй території. Тому що "Лекс", знаєте, він не дура. А, навпаки, dura Lex, sed Lex.

Молдавські наперсники

Тут треба зазначити, що з 2007 по 2021 рр. у Молдові змінилося кілька генерацій влади. У 2007 р. біля керма були комуністи на чолі з Вороніним. Зараз — "проєвропейська" команда Маї Санду, що змінила соціалістів Додона. Між Вороніним і Додоном було ще кілька команд. Але відносини Молдови з Придністров'ям за увесь цей час анітрохи не змінилися. Вони стояли і стоять на міцній основі загального бізнесу. При кожній зміні влади в Кишиневі нова молдавська влада охоче займає місця в старих схемах відкатів з Тирасполя, що відпрацьовані і запущені ще за Вороніна.

Тертя виникають тільки з приводу поділу доходів від придністровської сірої зони, в якій можна творити будь-які прибуткові непотрібство — але і в цьому випадку керівництво ПМР ніколи не піддавалося прямому тиску. Всі конфлікти вирішувалися на підкилимних переговорах, у той час як в Кишиневі, зображуючи бурхливу "боротьбу за реінтеграцію", відтягалися на рядових придністровців. Історія з номерами не стала винятком.

До 2020 р. видача номерів остаточно заглухла. І тоді Молдова на деякий час перестала випускати машини з придністровськими номерами в Україну (ті, хто регулярно їздив до Румунії, отримали номери в числі перших, але їх, порівняно з тими, хто постійно їздить в Україну з ПМР, трохи). Ще раз: Молдова перестала випускати на початку 2020 р. придністровські автомобілі, ніяк не оформлюючи це законним чином. А потім скасувала свою заборону. А Україна, керуючись законом, в'їзд на придністровських номерах ніколи не закривала.

Утім, абсурдність молдавського напівпризнання ПМР все одно відгукується в Україні. Так, для розмитнення машини з Придністровського регіону Молдови, законно ввезеної в Україну, українська митниця вимагає довідку про зняття її з обліку в Молдові. Вимагає, визнаючи, що машина на придністровських номерах на обліку в Молдові не стоїть, а довідка про зняття з придністровського обліку не має законної сили, оскільки її не визнає Молдова. Тут навіть Кафка, на пару з Гашеком, знали толк у бюрократичному ідіотизмі, із заздрістю дивляться з того світу на креативних українських митників.

Отже, заборона на виїзд і в'їзд автомобілів на придністровських номерах регулюється виключно Молдовою і тільки одним законним способом: визнанням або невизнанням придністровських номерів і техпаспортів всередині Молдови. Є допоміжний спосіб, що не цілком законний, але при бажанні його можна і узаконити: не пропускати такі автомобілі через молдовський кордон на українську сторону. Але, якщо молдавські прикордонники і митники автомобіль з придністровськими номерами все-таки пропустили, у їхніх українських колег немає законних підстав перешкоджати йому на в'їзді в Україну. Оскільки підстави для його пропуску закріплені міжнародним законодавством, навіть внутрішній український закон про недопуск в Україну автомобілів з номерами ПМР прийняти складно. Інше питання, що на закон можна просто покласти те, чим в "95 кварталі" зазвичай грають на роялі.

Тепер увага, стежимо за руками. Молдова, після серії послідовних відстрочок, прийняла рішення закрити виїзд автомобілів з номерами ПМР з 1 вересня поточного року. Потім у Кишиневі побував Дмитро Козак, якому Мая Санду пообіцяла "не вдаватися до блокади Придністров'я" і "вирішувати проблему тільки законними способами".

Дещо раніше між Молдовою і Україною виникла неприємна сварка в зв'язку з викраденням судді Чауса з Молдови в Україну.

Потім, уже після візиту Козака, два президента, Володимир Зеленський і Мая Санду, двічі поспілкувалися з інтервалом у три дні, в Києві і Кишиневі, в зв'язку з святкуванням двох Днів незалежності.

А далі почалися дива. Раптово з'ясувалося, що це не Молдова, а Україна хоче заборонити в'їзд автомобілів на придністровських номерах. А Молдова, навпаки, просила Україну відстрочити заборону до 1 вересня, а тепер просить про нову відстрочку — до 10 січня 2022 р.

Точніше, в ноті №UKR/220.1/1 196 посольства Молдови в Україні від 25.08.2021 р., яка доповнює вербальну ноту №UKR/220.1/119 від 28.01.2021 р. нічого про українську ініціативу ані слова. Нота лише містить прохання про перенесення узгоджених термінів. Хоча, повторюю, за законом вся ініціатива знаходиться в руках Молдови, і їй в принципі немає навіть потреби узгоджувати заборона з Україною. Але добре — є прикордонні зв'язки, заборона вдарить по багатьом людям, узгодили дату, щоб максимально широко поінформувати всіх, кого вона торкнеться. Потім цю дату перенесли, про що ввічливо повідомили МЗС України для нового інформування та погодження. Хай так. Але навіть у цьому випадку в України немає законних підстав відмовляти Молдові в такому проханні. І на сайті Одеської митниці з'явилося повідомлення про те, що ніяких обмежень з першого вересня українська сторона вводити не буде. І це було нормально.

А потім пост видалили і повідомили, що він був розміщений помилково. І підтвердили українську заборону.

І негайно з'явилися коментарі про те, що така заборона, що б'є по пересічним мешканцям Придністров'я, і не зачіпає сепаратистське керівництво — ідіотська, що абсолютно вірно. Але цей ідіотизм стали вішати на Україну, а Молдова виявилася ні до чого: мовляв, ми ж просили, так ось Київ уперся.

І виникає питання: а Київ точно уперся? Або в наявності дезінформація? Тому що офіційних реакцій поки немає. І те, що цих реакцій немає, наводить на думку, що Україна вирішила підіграти Молдові не надто це афішуючи.

Але ніяких законних підстав для цього в України, повторюю, немає. Можливе пояснення такому оманству - це бажання ОП замазати скандал з Чаусом, відкупившись від Молдови за одну незаконну витівку — іншою, ще більш незаконною.

Чому ще більш незаконною? Та тому, що вона торкнеться вже десятки тисяч людей. Включаючи, до речі, і громадян України, які постійно живуть у ПМР (їх там близько 50 тис.), а не одного тільки суддю-втікача. У випадку з Чаусом навіть про створення прецеденту Україною говорити смішно: викрадення людей у Молдові — рутинна практика, їх там не крадуть тільки безрукий та лінивий.

Є десятки випадків, коли спецслужби ПМР, нерідко за сприяння деяких осіб, одягнених у форму молдавської поліції і з документами молдавських поліцейських, вивозили людей у Придністров'є, де вони зникали в місцевих в'язницях.

Звичайно, вплутавшись у викрадення Чауса, українська сторона поставила себе на один рівень з бандитським режимом у Тирасполі. Бажання замазати це дурний прокол цілком зрозуміло. А прокол вийшов вкрай дурним. Але розміняти його ще більш грубі дії, покриваючи брудні ігри Кишинева і Тирасполя, — значить лише погіршити і без того неприємну для України ситуацію.

Тим часом ігри між Кишиневом, Москвою і Тирасполем, що зав'язані на загальний кримінальний бізнес у Придністров'ї, — вкрай брудні. Бажання Маї Санду змусити Київ виконати за Кишинів неприємну роботу зрозуміло, але навіщо Україні вплутуватися в це, порушуючи відразу дві міжнародні конвенції? Сам факт їх порушення вдарить по престижу країни.

Тут треба сказати, що і вся історія з молдавськими "нейтральними" номерами в цілому — вкрай сумнівна. Зараз перереєструвати в Молдові машину з придністровських номерів на молдавські можна тільки в теорії, але нереально на практиці, оскільки це обставлено безліччю заборон і обмежень. Здавалося б — ось рішення: дати своїм громадянам, які змушено живуть в ПМР, поза зоною контролю законної влади Молдови, з мінімумом формальностей і витрат перейти з придністровських номерів на молдавські, якщо їх машина не проходить по базах угону. Замість цього чиновники в Молдові винайшли чергову схему розводу заради власного збагачення. Причому, виймаючи гроші з кишень мешканців Придністров'я, Кишинів анітрохи не притисняє цим верхівку ПМР.

Навіщо Україні брати участь у таких іграх? Крім прямих іміджевих втрат в очах власних громадян, що живуть у ПМР, і їх рідні на українській стороні кордону, це дасть зайві козирі російським пропагандистам. А ситуація в Одеській області і без того складна, там сильний російський вплив. Заборона на пересування придністровських автомобілів, що виходить від України, тільки посилить позиції потенційних сепаратистів. Чи не занадто дорогою виявиться ціна виведення з-під удару ініціаторів викрадення Чауса?