Психолог Валентин Кім про те, чи нормально ненавидіти під час війни і як конвертувати лють у користь

Липневе опитування Демініціатив показало, що майже половина країни відчуває гнів (46%). Однак попри норму таких емоцій, вони виснажують. Адже постійне життя у гніві та ненависті шкодять передусім самій людині. "ДС" поговорила із психологом Валентином Кімом про те, що з цим робити і як конвертувати ненависть до ворога у користь для себе.

Чому відчувати ненависть — нормально?

Українське суспільство нині не знаходиться у стані норми, тому питання про те, що одні емоції відчувати прийнятно, тоді як інші — ні, в принципі не може стояти, пояснює Валентин Кім. "Те, що ми зараз відчуваємо, — це далеко не норма попри те, що українці дуже часто на питання "Як ти?" відповідають "Я в нормі". Хоча насправді норми не існує, те, що з нами відбувається, — це загалом ненормально, тому і нормальних станів у нас зараз не існує", — каже він.

Але гнів та лють, які відчувають українці — це цілком природній стан для нашої ситуації. Річ у тім, що такі емоції неекологічно відчувати такий тривалий час. Жодних ресурсів психіки не вистачить на те, щоб жити у такому стані місяці за місяцями. Тому психологічне розвантаження та відпочинок є необхідними будь-кому, незалежно від того, де перебуває людина — в окопі, в містах які обстрілюють, чи за кордоном.

Чи допомагає ненависть пережити війну?

Ще весняне опитування "Рейтингу" показало, що українці демонструють доволі високий рівень життєстійкості (3.9 з 5). Найвищим він був у людей, які живуть з почуттями радості, гніву та гордості. І хоча гнів також присутній у списку, Валентин Кім наголошує, що подібні емоції дуже корисні "лише на короткій дистанції".

Він зазначає, що станом на осінь вже присутні також відчуття виснаження та втоми, але ненависть до ворога — одна з ключових емоцій, які українці зараз відчувають. І вона дійсно забирає ресурси. "Вона допомагає мобілізувати сили, зосереджуватися, концентруватися, досягати якогось результату, але — лише нетривалий час", — каже психолог. Якщо людина відчуває ненависть достатньо довго — вона виснажується.

Ненависть потрібна, щоб мобілізуватися. Але набагато важливіші зараз спокій і впевненість: це більш "ресурсні" стани, які допоможуть пережити емоційні гойдалки на тривалій дистанції, підкреслює фахівець.

Що таке процес розщеплення і до чого тут він?

Розщеплення — захисний механізм психіки, описаний ще Зигмундом Фрейдом. Він описує стан, коли людина водночас і враховує, і ігнорує реальність. У стані розщеплення людина втрачає здатність йти на компроміси, сприймає світ дихотомічно: або чорним, або білим. І саме цей стан зараз дуже притаманний українцям, каже Валентин Кім. 

Річ у тім, що нація зараз намагається гуртуватися і саме розщеплення стає тією адаптивною стратегією, яка допомагає це робити. За нею, наприклад, героїзуються усі українці, а до всіх росіян відчувається ненависть. Водночас тут вступає у гру й таке поняття, як каскад агресії. Коли людина не може направити свою агресію на ворога, який руйнує її життя, — вона вимушена перенаправляти її на оточення. Саме тому і збільшується кількість конфліктів, з’являються прояви реакції розщеплення вже на українців: наприклад, героїзація тих, хто залишився у країні або місті, і ненависть до тих, хто поїхав.

"І можна сказати, що зараз вся українська нація знаходиться у розщепленому стані. Нам притаманна ця реакція розщеплення дуже великою мірою. Не можна сказати, яка реакція (стратегія адаптації) притаманна всім, тому що такі дослідження не проводилися, але те, що дуже часто проявляється і що спостерігаю я, — це така реакція", — зазначає психолог.

Які ще реакції присутні під час війни?

Багато різноманітних проявів реакції на війну можна спостерігати у соцмережах. Так, частина людей може демонструвати протилежну ненависті реакцію: концентрація уваги суспільства на власних позитивних сторонах та привабливості. Це ситуація, коли людина намагається сховатися від подій як емоційно, так і фізично — за кордоном. Коли вона там не заради власної безпеки, а заради того, аби бути "далі від негативу". "Це регресія, коли людина скочується до дитячих станів. Вона не помічає того, що відбувається, і намагається зосередити увагу інших на своїх привабливих сторонах; не здаватися негативною, а здаватися симпатичною, привабливою. І це теж стратегія виживання. Достатньо потужна і ефективна", — каже Валентин Кім.

Водночас багато українців та українок за кордоном навпаки можуть демонструвати підвищену ненависть до ворога: навіть сильнішу за людей, які знаходяться в Україні і спостерігають за його діями "зсередини". Валентин Кім пояснює це тим, що у людей, які знаходяться в Україні, більше можливостей для того, аби чинити спротив у реальному вимірі. А люди, які поїхали за кордон, вимушені лише спостерігати. І саме це й примушує їх таким чином реагувати.

"Коли ти знаходишся всередині України, ти відчуваєш себе об’єктом: "Я один маленький, Україна — велика". І коли йде ракетний обстріл, ти не відчуваєш, що ракетний обстріл йде саме по тобі. Коли ти знаходишся поза Україною, ти відчуваєш агресію проти України як агресію проти всіх людей, які знаходяться на цю мить в Україні. Тобто відбувається ототожнення людей і України в цілому. Тобто якщо у жінки чоловік знаходиться у Києві, а обстріл іде по Запоріжжю або по Харкову, вона все одно сприймає це як обстріл по її чоловіку, адже її чоловік в Україні, і це для неї єдине поняття. Він знаходиться в Україні, значить, страждає від обстрілів", — каже психолог. Саме це змушує відчувати людину більшу злість і спричиняє саме таку реакцію.

Росіянам же натомість притаманна реакція проєкції, коли вони дзеркалять на інших людей свій стан і звички, пояснюючи поведінку інших людей тим, як поводяться вони самі. "Наприклад, вони кажуть, що "українці самі себе обстрілюють" чи "українці самі зруйнували Маріуполь" — це якраз реакція проєкції. Те, що вони руйнують власні міста, підривають власні будинки, як це було незадовго до того, як Путін прийшов до влади і незадовго до того, як почалася Друга чеченська війна (маються на увазі вибухи у житлових будинках у Москві, Буйнакську і Волгодонську у вересні 1999 року, за якими, імовірно, стоїть ФСБ, — "ДС"). Те, що вони звинувачують у фашизмі інші народи, хоча самі є сформованою фашистською нацією, це якраз і є проєкція. Вони наші вчинки намагаються пояснити тим, як самі вони сприймають цей світ", — каже Валентин Кім.

Чи потрібно стримувати ненависть?

Ненависть необхідно стримувати, адже такі емоції руйнують людину. Вона не може знаходитися у нормальному та ефективному стані тривалий час, якщо відчуває ненависть.

Особливо це стосується людей, які не звикли до таких емоцій ще у мирному житті, а зараз — різко відчувають приливи сильних негативних станів. Валентин Кім зазначає, що виснажують будь-які сильні емоції, навіть позитивні.

"Є таке поняття — еустрес. Це — стрес від позитивних очікувань. І це теж дуже виснажлива емоція, тому що вона порушує рівновагу. Так само і з ненавистю, і люди, яким такі сильні емоції були непритаманні, — теж страждають від цього", — пояснює він.

Як позбутися ненависті?

Валентин Кім каже, що будь-які "корисні поради" щодо подолання ненависті, за великим рахунком, не працюють, і можуть бути ефективними хіба після їх відпрацьовування з фахівцями — психологом, психотерапевтом або коучем. Особливо це стосується українців, адже нація нині відчуває настільки потужний стрес і настільки велику травму, що звернення до психотерапевтів може бути єдиним варіантом для багатьох людей.

Водночас в умовах війни не усіх може бути можливість звернутися за професійною допомогою. Якщо її немає, Валентин Кім радить дотримуватися принципів психогігієни, а саме:

1. Обмежити доступ до негативної інформації. Дуже багато українців зараз слідкує за подіями у багатьох телеграм-каналах: там публікуються різні матеріали, задача яких викликати сильні емоції. Тож, аби почуватися краще, необхідно обмежити споживання інформації і негативний вплив. Для того, щоб витримати "тривалі дистанції", слід намагатися поглинати менше негативних новин і більше позитивних. "Позитивні новини — це події, які трапляються в "іншому світі", до якого Україна зараз, на жаль, не належить. Треба споживати новини "великого світу", дивитися, що цікавого відбувається, які є спортивні, наукові, культурні досягнення. Примусово, стимулюючи себе, споживати позитивну і нейтральну щодо вас інформацію. Для того, щоб трошки пом’якшити цю картину", — радить психолог.
2. Піклуватися про свій фізичний стан. Нині українці знаходяться у стані, коли у них зруйноване відчуття безпеки, і його необхідно відновити. Зокрема це їжа, тепло, сон, світло, з яким країна зараз відчуває великі проблеми: "Це теж впливає на психіку. Це заходи, які допоможуть відчути потенційну безпеку. Якщо звернутися до піраміди Маслоу, найнижчі рівні наших потреб треба задовольнити. Це допоможе нам відчути безпеку на фізичному рівні і допоможе вплинути на покращення нашого стану".
3. Не заперечувати власні емоції. Треба усвідомлювати, що зараз ви проживаєте складні часи та складні емоції; відчувати лють і страх — нормально, і їх не треба заперечувати.
4. Спілкуватися. Людина — соціальна істота, яка отримує велику користь для своєї психіки саме від соціуму. За можливості, слід частіше знаходитися у колі людей, друзів. "Я помітив, що зараз масово люди виходять на вулиці, величезні натовпи натикаються один на одного, бо людям необхідно відчувати себе серед своїх", — ділиться спостереженнями Валентин Кім.

Відчуття ненависті дуже важко позбутися зовсім, і навряд багато хто ставитиме перед собою таку ціль, адже майже неможливо зовсім не відчувати ненависть до ворога під час війни. Однак коли емоція починає виснажувати, її можна використати на користь для себе та суспільства.

Як конвертувати ненависть у користь?

Валентин Кім радить використовувати метод сублімації — перенаправлення негативної енергії у корисне русло. Це допомога, турбота про інших, намагання перетворити негативну енергію на корисні вчинки або справи.

Також це може бути фізичне навантаження: коли людина відчуває лють і ненависть, вона дійсно може досягти кращих результатів. Головне не забувати робити це під наглядом тренера, аби тренуватися безпечно і не нашкодити собі. Однак коли людина завантажує себе сильніше, ніж зазвичай, її емоційність спадає, адже емоції використовуються як паливо для фізичної енергії.

Сублімація працює і на рівні волонтерства. З психологічної точки зору, волонтерство — це і є сублімація, бо людина розуміє, що вона, за якихось обставин не знаходиться безпосередньо на передовій, але все одно вона багато чого може зробити і робить. І це допомагає їй впоратися з тим емоційним тиском, який вона відчуває. Також в Україні багато громадських об’єднань, організацій, спілок, благодійних фондів, а отже — можливостей долучитися до корисної справи.

Психолог зазначає, що українці нині перебувають у тому стані, коли для них важливо не лише відчувати якісь емоції, а й почуватися "правильною людиною". Саме заради цього вони активно долучаються до громадянських проєктів, процесів, допомагають іншим людям. І це позитивна тенденція не лише для країни, а й для кожної особистості. Адже вона — достатньо корисна і для психічного здоров’я людей, які переживають великий стрес і спектр емоцій через війну.