Прострочений вибір. Чому українські батьки вступають у вузи замість дітей
МОН опублікувало список прохідних балів абітурієнтів за спеціальностями. Порівняно з минулим роком список "топ-10" майже не змінився, незважаючи на запевнення міністра освіти і науки в тому, що структура держзамовлення зазнала істотні зміни на користь "прикладних" спеціальностей, затребуваних на ринку праці та в країні в цілому.
Як і в минулому році, першу позицію в рейтингу займає спеціальність "Стоматологія" з прохідним балом в 193,5. Друга позиція у "Міжнародного права" - 193,35. Далі розташувалися "Міжнародні відносини" (192 бали), "Менеджмент соціокультурної діяльності (188,5), "Міжнародні економічні відносини" (187), "Журналістика" (186,25), "Політологія" (186,05), "Історія та археологія" (184,5), "Фармація, промислова фармація" (184,4) та "Культурологія" (184,3).
Можна з ноткою жалю сказати: "майже нічого несподіваного". У першу чергу це стосується всього "міжнародного" - це у нас нарозхват ще з часів радянського дефіциту на "закордонне". До речі, деякі з іноземних мов цілком могли б увійти в рейтинг. На китайську мову, наприклад, прохідний бал становив майже 194 бали - на одну десяту вище, ніж стоматологія.
Вибір "кращих з кращих" важко вважати цікавим. У ньому на диво мало свіжого повітря. Навіть журналістика, вперше увійшла в топ-10 - в цьому році скасували творчий конкурс і на цю спеціальність вступали лише за результатами ЗНО - не дуже освіжає ситуацію. Набір "модних" спеціальностей залишається стабільно пострадянським - "Культурологію" з археологією пропоную вважати винятком.
Чому в цьому виборі молодих людей з року в рік так мало свіжого повітря? Зрозуміло, відповідь готова, і він простий: це вибір не стільки дітей, скільки їх батьків. Людей, сформованих і обпалених 90-ми, коли юристи, економісти і особливо всілякі "міжнародники" (не кажучи вже про стоматологах) становили ту не дуже велику групу, яка "ніколи не бідувала". Це дуже практичний вибір - до ломоти практичний. І такої ж до ломоти прострочений. У нас не тільки школа готує учнів до вчорашнього дня, у нас і в сім'ї уявлення про професійному успіху передаються з покоління в покоління.
Висота прохідного балу, звичайно, штука відносна. Вона залежить не тільки від рівня абітурієнтів, але і від кількості бюджетних місць, виділених у цьому році внз. На більшість спеціальностей-лідерів місць виділили небагато. Це легко пояснити: культурологія, менеджмент соціокультурної діяльності, історія та археологія і навіть міжнародні відносини не особливо затребувані на ринку праці. Що ж до економістів з юристами, то їх просто ставок гати. Тому тим, хто все-таки вибрав ці напрямки, довелося брати участь в дуже жорсткому відборі, обумовленому невеликою кількістю місць. Однак те, що прохідні бали виявилися настільки високі, говорить і про те, що бажаючих було чимало.
В результаті тільки найдостойніші пройшли на ті самі затребувані спеціальності, переважно, в соціогуманітарній сфері. У цьому немає нічого дивного: умовних гуманітаріїв з шкіл випускається як і раніше дуже багато - значно більше, ніж умовних технарів. І дисбаланс держзамовлення, відверто "нахиленої" у бік технічних і природничих спеціальностей, ситуацію не рятує і ніяк не впливає на орієнтацію як школи, так і "головного іспиту". Українська мова та література - обов'язковий предмет для всіх, хто хоче продовжити навчання у вузі. Другий по популярності обов'язковий предмет, який потрібно здавати більше ніж на половину спеціальностей, - математика. Наступну позицію ділять історія України біологія (потрібно для 26 і 27 спеціальностей з 82-х). І останній у рейтингу "найбільш затребуваних предметів на ЗНО" - іноземна мова (для семи спеціальностей). З п'яти предметів три - гуманітарні. Здавати географію, як і фізику, в обов'язковому порядку доведеться тільки для трьох спеціальностей, хімію - для двох. Так що можна говорити про загальну "гуманітарної" орієнтованості та ЗНО, і школи.
Незважаючи на широкий вибір технічних спеціальностей, випускники з найвищими балами зграями злітаються на "престижні" (вірніше, вважалися престижними в часи маминої-батькової молодості) спеціальності. І мають всі шанси зіткнутися лицем до лиця з кризою завищених очікувань або зовсім безробіттям. Дипломатичну кар'єру роблять одиниці. Серед українських політиків першого ешелону зовсім небагато дипломованих політологів (як і серед "експертів"). Про затребуваність на ринку культурологів з археологами можна співати куплети. Очікування від журналістики (навіть разом з піаром) нічим не виправдані - спеціалістів на ринку так багато, що їх доходи просто не можуть бути високими. Серед стоматологів ходять розмови, що і їх область переживає "кризу надвиробництва". Тому можна лише пошкодувати, що "найкращі" - ті, хто витримав жорсткий конкурс - направили свої сили не в найбільш перспективні області. Не виключено, що вони будуть змушені змінити спеціальність в процесі або після закінчення навчання, чи ж не зможуть влаштуватися на роботу після закінчення вузу.
Але головне, звичайно, не це - молоді зорієнтуються, викрутяться, переучатся. Вони ж "найкращі" - не пропадуть. Проблема в тому, що вчорашні школярі, вступаючи до вузу, не дуже уявляють собі, чого вони хочуть і чим будуть займатися, "коли виростуть". Їх вибір професії не видає ні пориву до творення, ні мрії змінювати світ. Нічого з того, що відрізняє юних і компенсує незнання життєвих реалій. Чого виразно не вистачає в цьому в їх виборі - по-справжньому високих амбіцій і фантазії.
Можливо, найголовніший "прокол" виховання і шкільного і сімейного - не в тому, що дітей недостатньо вчили математики і фізики з біологією. Не в тому навіть, що вони дозволяють маніпулювати своїм вибором. А в тому, що їх горизонти так вузькі, а мрії так несмілі.
Немає впевненості і в тому, наскільки вдалою можна вважати спробу МОН "вирівняти" бюджет з вимогами ринку праці. Збільшення кількості бюджетних місць на спеціальності, які потрібні країні і виробництва, логічний крок. Але результат виявився прямо протилежний "соціогуманітарних лідерам": якщо туди пройшли кращі з кращих з-за дуже високої конкурсу, то деякі інженерні спеціальності довелося брати буквально кого попало. Лідером "антирейтингу" можна вважати майбутніх інженерів деревообробної галузі - прохідний бал становить 105,8. Роздутий держзамовлення на спеціальність "Будівництво та цивільна інженерія" привів до прохідного балу у 105,9. Деякі сфери машинобудування і транспорту також недалеко пішли, не дотягнувши до 110 балів. Із-за чого виникає думка про те, що кількістю бюджетних місць у вузах проблему інженерних кадрів не вирішити. Потрібні ще якісь заходи, які привернули б до цих спеціальностей випускників з вищою підготовкою. Поки що на деякі "промислові" спеціальності набирають всіх підряд - лише б "освоїти" виділені державою місця.
Особливо часто думка про необхідність введення нижнього порогу для вступу до вузу відвідує, коли переглядаєш прохідні бали майбутніх учителів - як середньої, так і професійної шкіл. До речі про "гуманітарному перекосі": найвищі бали показали майбутні вчителі-філологи (142), вчителі-історики (163) і несподівано вчителя фізкультури (146). Також порівняно високим (150) виявився прохідний бал майбутніх фахівців з дошкільного виховання. А ось майбутні вчителі фізики, інформатики, географії не "дотягнули" навіть до 110 балів.
Вся картина вступної кампанії цього року буквально кричить про вузькість світогляду в цілому і профорієнтації зокрема. Збиті приціли в уявленнях одночасно і про те, що престижно, і про те, що вигідно, і про те, що перспективно, і навіть про те, що цікаво. Важко сказати, в чому у нас більший дефіцит - у здатності тверезо і реально оцінити ситуацію на ринку праці або в свого роду ідеалізм, який, здавалося б, від природи повинен бути притаманний юним, але виявився чомусь пригнічений і майже не проявляє себе масово у виборі професії.
