Прощай, українська екзотика. Чим загрожує "Євробачення" його американізація

Американо-корейська журналістка і письменниця Юні Хон, що працює у Франції в колонці для Politico Europe з заголовком "Американці вже зіпсували піцу, День Святого Патрика і Картковий будиночок. Тепер псують "Євробачення", висловила думку, що запуск Конкурсу американської пісні вкрай негативно позначиться на "Євробаченні".

Більшу частину своєї 65-річної історії "Євробачення" завжди було суто європейським заходом. Однак нині ми бачимо рідкісний випадок, коли поп-культура йде на захід через Атлантику — суто європейська феєрія несмаку направляється в Америку.

"Євробачення" має намір влаштувати "Конкурс американської пісні", в якому 50 штатів США будуть змагатися один з одним за статус кращої, ну, або, принаймні, "кращої" пісні. Захід, відкладений через Covid-19, почнеться в сезон свят у США. І у деяких ще є близько пів року, щоб не допустити проведення конкурсу американської пісні.

Насправді є безліч причин захищати "Євробачення" від американців. Десятиліттями пісенний конкурс був одним з дуже небагатьох символів континентальної єдності, що подарувала масова культура (на відміну, скажімо, від грошово-кредитної політики).

"Євробачення", яке вперше проведене в 1956 р., було дітищем Європейської мовної спілки (EBU), що формується, а також яка і сама вийшла з попелища Другої світової війни. Захід презентували як спосіб змусити європейців XX ст. відчути дух національного суперництва без бойових дій, як часто бувало в минулому столітті.

"Євробачення", до слова, на рік старше і самого Європейського економічного співтовариства. Воно більш усталене, ніж євро, і надійніше, ніж внутрішні кордони. Його головний суперник в якості символу європейського консенсусу — це Nutella.

Стабільність "Євробачення" примітна ще й тим, наскільки сильно змінилася Європа за 65 років з моменту його появи. У міру розвитку європейської політики пісенний конкурс демонстрував, що може, і став для більш значущим.

Приєднання Росії і шести інших країн колишнього Східного блоку в 1994 р. стало кроком у бік від "холодної війни". Коли Естонія приймала "Євробачення" в 2002 р., за два роки до вступу в ЄС, чиновники, включаючи президента, виступили зі зворушливими заявами про значення конкурсу та місце їх країни в Європі.

З 2016 р. тодішній прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон визнав за необхідне публічно запевнити стурбованих британців у тому, що Brexit не означатиме Eurovexit. "Я думаю, враховуючи, що Ізраїль і Азербайджан, а також будь-яка країна по сусідству з Європою, схоже, можуть [брати участь у конкурсі], то нам це точно не загрожує", — сказав він. Кемерон мав на увазі те, що сказав, але його знущальний тон показав його фундаментальне нерозуміння не тільки "Євробачення", а й Європи.

Для конкурсу вже давно характерно, що люди дивляться "Євробачення", не сприймаючи його всерйоз, але все ж при цьому люблячи його. Покійний Террі Воган, який протягом багатьох років висвітлював цей конкурс для BBC, розумів це краще, ніж Кемерон, тому рік за роком коментував його п'яним, але серйозно і чесно.

Ось чому американська інтервенція в цю суперевропейську традицію настільки небезпечна. Багато американців не обов'язково вловлюють сенси, що вкладені Воганом, тому пародії настільки часто небезпечні, коли пародіями займаються вже самі американці. А ще для американського пошуку ідей існує свій принцип Гейзенберга: коли Америка звернула увагу на щось у вашій культурі, даний об'єкт вже не буде колишнім.

Показовий приклад: після того, як американська поп-зірка Джастін Тімберлейк дав гостьовий виступ з двома піснями на "Євробаченні-2016", з масою танцювальних рухів і майстерністю Елвіса, ми не просто отримували задоволення протягом незвичайних п'яти хвилин. Він привів до поступової американізації всіх наступних конкурсів.

В еру П.Т. (після Тімберлейка) змагання стало більш гладким — характерний досі хаос звівся до спорадичних, приголомшливих викликів. Італійська пісня 2017 р. Occidentali's Karma, коли на сцені чомусь танцював чоловік у костюмі горили, стала винятком, а не правилом.

І так як "Євробачення" ніколи і не було призначене для очей американців, воно формувало свого роду безпечний простір, щоб висловити своє невдоволення Америкою. Пресконференції на "Євробаченні" — один з нечисленних майданчиків, на яких виконавці можуть спокійно видати антиамериканську мову, тому що впевнені — американці не дивляться.

У 2003 р., у розпал напруженого спору через вторгнення в Ірак, що проводилося під егідою США, представник Польщі на пресконференції щось сказав про "довбану проблему Буша". Я тоді висвітлювала конкурс і задала уточнююче запитання, представившись журналістом-фрілансером, які пишуть про конкурс для The New York Times. Польський співак відразу ж почав повільно задкувати.

І взагалі у "Євробачення" стільки складових, які не зможуть прижитися в культурі по ту сторону Атлантики, що слід навіть скласти короткий список того, що може піти не так з Американським пісенним конкурсом.

1. Правила голосування на "Євробаченні" в США безглузді, оскільки вони забороняють жителям країн голосувати за своїх виконавців. Вони можуть лише голосувати за представників інших держав, щоб густонаселені країни не могли монополізувати конкурс. Американці ж, які фанатично ставляться до своїх штатів, як техасці, наприклад, швидше взагалі не проголосують, ніж проголосують за суперника.

2. "Євробачення" — некомерційна організація. Для американців вона марна. Тим більше що мільйони доларів доходів від реклами йдуть на костюми і шоу. І перемогу здобуває найкраща пісня, а не краще виконання. Але це занадто тонка для американців відміна, поки вони будуть зайняті розрахунком окупності інвестицій.

3. В Америці тільки одна офіційна мова. Одна з переваг "Євробачення" — його мовне розмаїття, і воно вже розмивається: в ері П.Т. тексти англійською стали більш "правильними", а такі фразочки, як "Привіт, це Бог? Че як, чувак?" (Ісландія, пісня Congratulations, 2006 р.) або "Хочеш знову пограти в кібер-секс?" (Сан-Марино, пісня Facebook, Uh, Oh, Oh, 2012 р.) вже всіма забуті.

4. Музична різноманітність — одна з родзинок конкурсу. Американські регіональні музичні традиції, такі як кантрі/вестерн або хіп-хоп, давно стали національними, а це означає, що конкурс буде швидше болотом, ніж демонстрацією різних регіональних традицій. У Європі зі сходу приносять характерні мінорні тональності, в той час як французи гарні в м'якому співі.

5. У гіршому випадку Америка зробить "Євробачення" крутим. Якщо конкурс американської пісні пройде успішно, європейська версія конкурсу ніколи не буде колишньою. Це буде: "Привіт, Дженніфер Лопес, прощай, Вєрка Сердючка (Україна,"Лаша Тумбай", 2007 р.); привіт, професійна хореографія, прощай, людина в колесі хом'яка (знову-таки Україна з піснею "Тік-Ток", 2014 р.).

"Євробачення! для європейців було безпечним і соціально прийнятною можливістю покрінжевати. Але коли починають крінжевати американці на вашій території, всі веселощі закінчуються.