Назад у майбутнє. Що зуміли передбачити письменники-фантасти

Пророків частенько наділяють якимись містичними, метафізичними силами. Вони, мовляв, і дають їм можливість зазирнути в майбутнє. Проте, так само часто їх "пророцтва" не збуваються. Або вони настільки туманні, що дозволяють на повний голос кричати про неймовірні здібності всякого роду ванг.

Інша справа письменники-фантасти і футуристи, яких нерідко теж зводять у ранг пророків. Хоча самі по собі вони не мають нічого спільного з шарлатанами з минулого, що кулеметом вистрілює пророцтва, спираючись лише на забобони або власне неясне розуміння соціальних процесів.

На відміну від них "пророцтва" письменників-футуристів конкретніші. І частіше збуваються. З тієї простої причини, що вони дуже глибоко копають, спираються на надзвичайно розвинену, треновану уяву, а також широту сприйняття світу.

Ось рецепт "пророцтва", що в підсумку збуваються. У минулому дуже багато письменників змогли заглянути за горизонт, структурувавши в своїй голові майбутнє людства.

І, напевно, рекордсменом за кількістю передбачених ним змін і нововведень, що здійснились, є французький письменник Жюль Габріель Верн (1828-1905 рр.), який прекрасно розбирався в технологіях свого часу.

Кажуть, що автор черпав натхнення в моделях, які він бачив на всесвітній виставці 1867 р. у Парижі, а також у наукових знаннях про електрику і зарядці батарей.

Наприклад, для свого роману "20 тисяч льє під водою" він, за деякими даними, черпав натхнення у всесвітній науковій виставці, що пройшла в Парижі в 1867 р., а також спирався на мізерні ще на той час знання про електрику і батареях.

І все ж зміг передбачити створення підводних човнів на електродвигунах. Субмарини ж з'явилися через 90 років. Нехай вони і менш розкішні, ніж "Наутілус", але все ж неймовірно схожі на творіння Верна.

А в 1865 р. він написав "Із Землі на Місяць", в якому описав і місячні модулі, і ракети, і космічні апарати з сонячними вітрилами, і приводнення апаратів у морях на Землі після перельоту.

Цікаво і те, що в творі Верна астронавти рушали з Флориди, як і їхні сучасники. Навіть реальний космічний апарат "Аполлон-11", який доставив Армстронга, Олдрина і Колінза на Місяць, за визнанням NASA, дуже схожий на вернівську "Колумбію".

А описане ним сонячне вітрило було створено насправді. У 2010 р. Японське агентство аерокосмічних досліджень запустило в космос апарат з таким вітрилом — IKAROS.

Що ще. У "Робурі-завойовнику" (1886 р.) є вертоліт, у "Замку в Карпатах" (1889 р.) — свого роду голограма (цей ринок тільки-тільки почав з'являтися); "У 2889 році" — описан фонотелефон, що дозволяє передавати зображення на відстані, тобто передбачив такий інструмент як відеоконференція.

У 1863 р Жюль Верн написав роман "Париж у XX столітті". Однак він був виданий лише в 1994 р., оскільки тоді видавець визнав його занадто похмурим. Справа в тому, що Верн дуже точно описав суспільство майбутнього — менш соціалізоване, але більш технологічно розвинене.

Поряд із соціальними змінами письменник "придумав" ліфт, факс, швидкісні поїзди на магнітах і рухомі силою стисненого повітря (привіт, Hyperloop); а також авто з двигунами внутрішнього згоряння, хмарочоси, електроосвітлення, примітивні комп'ютери і щось, що нагадує інтернет.

У своєму романі Верн обіцяв світу доступну широким масам вищу освіту, зростання фемінізму і розширення передмість.

Нехай Жюль Верн — безперечний лідер по прозорливості, але його колеги-письменники з його епохи (або близько того), теж не осоромилися.

Взяти хоча б Джонатана Свіфта, якого ми всі любимо за його соціальну сатиру про Гуллівера, написану ще в 1726 р.

Під час однеї зі своїх подорожей Гуллівер опинився на острові Лапута, що кишить вченими. Так ось вчені з подачі Свіфта виявили на орбіті Марса два супутники. Що підтвердилося через 150 років: у 1877 р. були відкриті Фобос і Деймос.

А автор книжки "Франкенштейн, або Сучасний Прометей" Мері Шеллі (1797-1851), по суті, описала майбутній прорив в медицині — трансплантацію органів. І це в 1818 р., коли вчені лише робили боязкі спроби освоїти новий напрямок — реанімацію за допомогою електрики.

У 1888 р. було передбачено масове використання людьми кредитних карт. Автор ідеї — Едвард Белламі, автор роману "Погляд назад, 2000-1887". Герой його книги Джуліан Уест заснув на 113 років і, прокинувшись у 2000 р., серед іншого побачив, що всі люди використовують для покупки товарів "кредитні" картки.

Банкомати в науково-фантастичній літературі з'явилися дещо пізніше, а саме в 1951 р. — в романі ще одного "пророка" Рея Бредбері "Пішохід". І там же ми можемо знайти безпілотні автомобілі.

У романі "451 градус за Фаренгейтом" їм описано технофільність суспільство, де книги поза законом і знищуються в масовому порядку. Замість них у героїв Бредбері є телевізори з плоским екраном, портативні аудіо, разюче схожі на сучасні бездротові навушники.

Бредбері до всього спрогнозував ще і Facebook. У нього це певною мірою цифрова стіна, де між собою можуть спілкуватися друзі.

Ще один стовп Золотого століття наукової фантастики — це, безумовно, Роберт Гайнлайн. Письменник був неймовірно плідний і сповнений цікавих філософських (щодо тієї ж міжгалактичної політики) і технологічних ідей. Для деяких час ще не настав, а деякі вже живуть повним життям.

Як, наприклад, механічні маніпулятори, що керовані дистанційно, з книги "Уолдо" (1942 р.) про винахідника з обмеженими фізичними можливостями на ім'я Уолдо Ф. Джонс, який в допомогу собі створив механічну руку "Синхронний дублюючий пантограф Уолдо Ф. Джонса".

Реальні такі маніпулятори, які використовуються в атомній промисловості, називаються Waldos.

У романі "Чужинець у чужій країні" (1961 р.) також знайшлося місце водяному ліжку, які були створені 10 років тому.

Також Гайнлайн передрікав прорив у будівництві, що зможе вирішити проблему з браком житла. Сьогодні, як відомо, все активніше житло створюється за допомогою 3D-друку. А ще письменник був упевнений, що телефони майбутнього будуть настільки малі, що зможуть поміститися в жіночу сумочку; а також зможуть записувати повідомлення, відповідати на прості запити і передавати зображення.

Той, завдяки якому Золоте століття наукової фантастики і почалося, — Гʼюго Гернсбек теж залишив свій слід в історії. Не тільки як людина, в честь якої названа науково-фантастична премія Hugo Book Awards, а й як той, хто зміг передбачити використання сонячної енергії.

Нова технологія, а разом з нею телевізори, магнітофони, космічні подорожі, фільми зі звуком, що описані в його романі 1911 р. — "Ральф 124 С 41+" про світ у 2660 р. Зауважимо, що перші калькулятори на сонячних батареях з'явилися лише через 60 років .

Приблизно в той же час, а точніше — через три роки після виходу роману Гернсбека свою книгу видав Герберт Веллс — "Визволений світ".

У ній Веллс передбачив створення супербомби — атомної. І, як деякі вважають, він же подав ідею доктору Лео Сціларду створити таку бомбу.

Хоча насправді атомна бомба Веллса була не дуже схожа на реальну. У нього це була "ручна уранова граната", яка вибухала не відразу, а в залежності від розміру — через день-два, тиждень або місяць.

Жорстокий спосіб ведення війни, що цілком підходить по духу до суспільства, описаного Джорджем Орвеллом в його знаменитому романі "1984" (написаний у 1949 р.).

Суспільство це футуристичне. І абсолютно підневільне. Орвелл розширив не тільки такі концепції, як повсюдна цензура і пропаганда, але передрік масове стеження уряду за всіма.

В іншій антиутопії, "Про чудовий новий світ" (1931 р.) пера Олдоса Гакслі, практично всі брали Сому — наркотик, що блокував сприйняття часу, заспокоював і дарував радість і безтурботність.

Перші антидепресанти були створені лише кілька десятків років тому, коли в 1951 р. був виявлений зв'язок між депресією і хімічними речовинами в мозку.

Але повернемося до "технопророцтвам". У цьому плані від Жюля Верна не відстає автор "трьох законів робототехніки" — Айзек Азімов.

Щоб не розбирати кожен твір окремо (а написав Азімов чимало), просто розповімо про те, яким він бачив світ майбутнього. А це, наприклад, автономні — смарт-кухні, які зможуть варити каву, підсмажити хліб або омлет. Кавоварками такими ми користуємося вже давно, а з недавніх пір побутову техніку можна програмувати через інтернет або блютус. Уже розроблені 3D-принтери, здатні "друкувати" шоколад, макарони і піцу.

Азімов передбачив машини з автопілотом, а також стрімкий розвиток зв'язку, в тому числі відео та гаджетів на зразок електронних книг.

До речі, про їжу. У світі, що описав Кліффорд Сімак у романі "Що може бути простіше часу" (1977 р.), вміють виробляти штучне м'ясо.

Правда у Сімака м'ясо вирощується як рослина, а в реальному житті його вирощують в лабораторії. Над цим сьогодні працюють чимало компаній, у тому числі каліфорнійська Memphis Meats, що зуміла виростити м'ясо курки і качки в лабораторних умовах. Таке м'ясо компанія хоче продавати на ринку вже в 2021 р.

Опис планшетів же можна знайти в книзі Артура Кларка "2001: Космічна одіссея" (1968 р.).

Крім свого роду iPada, Кларк приділив чимало уваги таким серйозним темам, як ядерна війна і загроза від штучного інтелекту, представленого в книзі суперкомп'ютером HAL 9000. ШІ розвивається сьогодні божевільними темпами, як і страх перед ним з боку обивателя.

У 1968 р. також був написаний антиутопічний роман Джона Браннера "Стенд на Занзібарі" щодо перенаселених Сполучених Штатів, жителі яких дивилися супутникове телебачення і їздили на електромобілях, користувалися лазерними принтерами і курили декриміналізовану марихуану.

Американський письменник Мартін Кейдін у 1972 р. видав роман "Кіборг" про колишнього астронавта Стіва Остіні, який зазнав авіакатастрофи, ставши пілотом.

Герой Кейдіна позбувся трьох кінцівок і осліп на одне око, але натомість вчені подарували йому нові ноги, око з камерою і біонічну руку. Реальні біонічні протези почали використовуватися набагато раніше, ніж вважав Кейдін — у 2010-2011 рр., а не 2041.

Канадець Вільям Гібсон у своєму романі "Нейромант" (1984 р.) передбачив існування величезного кіберпростору і хакерів.

Інтернет в його часи вже існував, але був ще слабо розвинений (якщо порівнювати з сьогоднішнім днем). Гібсон ж зміг побачити якраз мережу сьогоднішнього дня з терабайтами і терабайтами інформації, на яку знайшлися свої мисливці, — хакери.

Його роман, до всього, зібрав не тільки масу премій, а й надихнув сестер Вачовскі на створення фільмів "Матриця".

Гібсон — один з армії письменників-фантастів, які або передбачили появу тих чи інших технологій і концепцій, або, по суті, взяли участь в їх створенні, надихнувши вчених.

І, як бачимо, дуже часто в загляданнях за горизонт вони випереджають можливості реального світу на десятки, а то і сотні років. Так що багато з книжок Гайнлайна або Азімова ще може бути створено в майбутньому.