Про прах Олександра Олеся і чому нам пощастило, що його викопали
Таке рішення, несподіване для багатьох, ухвалив син чеського українця Михайлішина (ця людина багато років оплачувала могилу). Сін Михайлішина хотів поховати прах свого батька в могилі Олеся, бо купити нове місце йому задорого.
Це коротке канва того, що відбулося. І зразу хочу сказати, як на мене, тут немає ні вини Президента, ні віні міністра культури, ні вини голови МЗС і, за великим рахунком, тут немає навіть вінні посла. Хоча для профілактики, хтось мав би отримати по шапці. Але це не суть важливо зараз.
Вся ця історія підняла на поверхню два аспекти. Перший найпростіший: 20 тисяч гривень на десять років, щоб утримувати могилу і кілька десятків тисяч доларів Михайлішину, щоб тієї мав можливість гідно поховати батька - можна вирішити за лічені хвилини. І я на ньому навіть не хочу зупинятися.
Другий аспект - політичний. Нам потрібно повернутися до ідеї створення пантеону видатних українців на Лук'янівському чи Байкового цвинтарі (на Лук'янівському вже зарезервовано територію на 400 місць). На перший погляд це прекрасна ідея, але ця ідея викличе шквал криків, провокацій і спекуляцій. Поховання Олеся, звичайно ж всіма буде підтримано, а від перенесення праху Мазепи, Бандери, Петлюри? Сотні штатних і позаштатних політологів почнуть говорити про ті, а навіщо нам зараз політичні скандали з Ізраїлем, Польщею чи ще там з кимось. І частково, в короткостроковій перспективи смороду будуть мати рацію. Але якщо ми зробимо це один раз і переживемо аж два-три тижню криків, ми нарешті закриємо цю дірку в лінії нашої оборони. Чому дірку? Бо історія це наша зброя і той самий Мазепа, Петлюра чи Бандера мають ще раз, вже після смерті, зміцнити нашу націю.
Мало хто зараз усвідомлює, як багато для витворення нації мало перепоховання Шевченка в 19 столітті, і як багато значило перепоховання Василя Стуса в 20 столітті.
Я розумію, що окрім наведеної вище проблеми є ще одна - а кого відбирати в пантеон? Повірте - це не найбільша з усіх проблем. Приклад всіх пантеонів світу показує, що там бувають і контраверсійні особистості, і невігласи, і просто нікчеми. Альо смороду губляться на фоні інших. Нічого страшного, якщо на Лук'янівському цвинтарі, поруч будуть лежати видатний письменник і політичний покидьок Віктор Домонтович та видатний поет і батько не менш видатного українського націоналіста Олександр Олесь.
Історія Британії так чи інакше починається з могил Вестмінстера, Польщі з королівських гробниць Вавеля і т. д. Того, багато в чому ми всі маємо подякувати громадянину Чехії, який вирішив викопати рештки Олеся. Якби він цього не зробив - ми б не змогли перепоховати його там де він і має бути похованим у Києві.
Головне зараз не злякатися самих собі і по-тихому перевезти прах Олеся на його батьківщину в Білопілля.
І наостанок: якщо Ви ще читаєте поезію - почитайте Олеся. Це прекрасна лірика початку 20-го століття. І ще послухайте його пісню "Сміються, плачуть солов'ї" у виконанні м.Гнатюка.
