Скріпи — в катакомби! УПЦ МП змусять таврувати сепаратистів

Не встигли вщухнути дебати навколо заборон російських інтернет-ресурсів та штрафів за "георгіївські стрічки", як на світ божий вилізла ще одна крамола - депутати Верховної ради збираються переглянути принципи, за якими сьогодні в Україні діє Українська православна церква Московського патріарха.

У четвер нардепи повинні розглянути два законопроекти, які вже викликали бурю обурення в православних колах. Зокрема, мова йде про "особливий статус" УПЦ (МП), контроль за кадровими призначеннями в керівництві української дочки РПЦ, а також про можливості парафіян переходити в іншу конфесію зі своїм храмом.
Законопроект №4511, авторами якого виступили 11 нардепів від БПП, "народного фронту" і "Самопомочі", був направлений в Раду ще в квітні минулого року. Мова в ньому йде про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться "в державі, визнаному Верховною Радою України державою-агресором". Нагадаємо, на даний момент єдина країна, визнана Радою агресором, - Російська Федерація.

Розмови про те, що з УПЦ МП треба щось робити, ходять вже не перший рік. Адже в умовах російської військової агресії в церквах УПЦ МП відверто агітують за Путіна і просувають ідеї "російського світу". При цьому саме церква залишається інститутом, якому українці довіряють найбільше: згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, оприлюдненому 2 лютого цього року, церкві довіряють 56,7% опитаних.

В країні вже кілька років підкреслюють: пропаганда в церквах куди ефективніше, ніж кремлівський Кисельов з його "радіоактивним попелом".

Гасла, які закладають у голови парафіян священики, набагато дієвіше зусиль влади. Батюшка-то ось він, поруч, поганого не порадить. Учасники АТО до цих пір із здриганням згадують, як деякі священики УПЦ МП з початком війни відмовлялися відспівувати загиблих українських бійців. А в архівах новинних агентств можна знайти повідомлення про те, як зброю сепаратистам роздавали мало не в самих церквах.

Необхідністю захистити національні інтереси країни і продиктована поява законопроекту про "особливий статус" церкви країни-агресора. Як заявив один з авторів законопроекту нардеп Дмитро Тимчук: "Все, чого ми хочемо від цієї церкви, - взяти на себе зобов'язання не здійснювати антиукраїнську діяльність в Україні".

Законопроект №4511 передбачає підписання додаткових договорів між державою і релігійними організаціями конфесії, керівництво якої розташоване на території країни-агресора. Зокрема, мова йде про те, що кандидати на вищі церковні посади і запрошення іноземних релігійних діячів повинно бути погоджено з державними органами. У разі якщо релігійна організація співпрацює з терористами, держава залишає за собою право припинити діяльність такої громади. У договорі повинні бути прописані зобов'язання релігійної організації поважати суверенітет, територіальну цілісність і закони України, а також поважати інші релігійні організації, що діють в країні.

Другий законопроект, з приводу якого ламають списи православні, - №4128 авторства народного депутата від "Народного фронту" Віктора Єленського. У ньому йдеться про спрощення процедури внесення змін або перереєстрації статутів релігійних громад. Фактично мова йде про те, що долю приходу повинні вирішувати самі віруючі, а не церковне керівництво. Побудували люди храм, служив у ньому священик УПЦ МП, а потім парафіяни зібралися і вирішили перейти в УПЦ КП. Законопроект одразу почали критикувати через рейдерську складової: мовляв, наженуть титушек в хусточках, і ті проголосують за перехід в іншу конфесію, а справжніх парафіян з носом залишать. Між тим, у законі чітко прописано, що голос мають тільки ті люди, які беруть участь у релігійному житті громади. Справа в тому, що на сьогодні процес переходу з однієї конфесії в іншу законодавчо унормовано не був. А пропозиції Єленського викликали критику в УПЦ МП в першу чергу із-за того, що йдеться не просто про відтік віруючих - парафіяни забирають з собою і релігійне майно.

Примітно, що ні в одному з двох законопроектів немає жодної згадки про Росію і УПЦ МП, проте саме представники Російської православної церкви почали активну кампанію з протидії прийняттю цих законів.

В хід пішов і збір підписів, і анонсування масових акцій протесту, а патріарх Кирило навіть вибухнув гнівним листом, в якому заявив, що "настільки обмежує релігійне законодавство не діяло в Україні навіть в період комуністичного режиму, а на території Європи щось схоже існувало хіба що у часи нацистського правління в Німеччині". Примітно, що лист із закликом не допустити "дискримінаційну правову практику щодо більшості православного населення країни" патріарх Кирило відправив не тільки президенту України Петру Порошенку, але і лідерів Німеччини і Франції, керівництва ООН і Папі Римському Франциску. Можна було б сказати ущипливо, що "відповідайте нам, а то, якщо ви не відгукнетеся, ми напишемо в "Спортлото".

Що стосується "більшості православного населення країни", то тут Кирилу явно підсунули не ті цифри. За даними липневого опитування компанії TNS MMI, близько 60% віруючих українців відносили себе до УПЦ КП, тоді як приналежність до УПЦ МП декларувало близько 24% опитаних.

Але тут куди цікавіше інший момент. Говорячи про те, що Європі не знайомі такі жахливі обмеження діяльності релігійних організацій, патріарх Кирило скромно замовчує, що президент Французької республіки - єдиний в Європі глава світської держави, який досі, нехай і формально, призначає єпископів в Ельзасі і Лотарингії. А керівники релігійних організацій у цьому регіоні (включаючи іудеїв), отримують зарплату з бюджету Франції.

Кирило побоюється, що прийняття відповідних законопроектів "здатне викликати хвилю насильства і нових захоплень храмів, загострити громадянський конфлікт в країні, перевівши його в релігійну площину". У цій заяві чудово все, особливо пасаж про "громадянський конфлікт в Україні". Адже якщо про це заявляє глава церкви, то і найменший священик зобов'язаний повторювати те ж саме парафіянам.

Само собою, в першу чергу прийняття "релігійних" законопроектів стосується грошових потоків і впливу на уми українців. Досі російська православна церква була одним з головних інструментів насаджування "російського світу" усередині України. При цьому, формально виступаючи за єдність країни, вона без зайвого розголосу віддала всі приходи в Криму ведення безпосередньо РПЦ.

У листопаді минулого року, під час урочистих заходів в Храмі Христа Спасителя з приводу свого 70-річчя, патріарх Кирило заявив, що РПЦ ніколи не погодиться на незалежність Української церкви від Московського патріархату. Так що священикам, які бажають і далі проповідувати про "руський світ", пора збиратися в катакомби.