Спроба повного ребрендингу. Де насправді була Малоросія

Привіт, боєць історичного фронту! Ти відчув, як непередбачувана наше життя? Існуємо ми тепер в абсолютно нових реаліях: у Малоросії замість України, і столиця у нас в Донецьку. Сенсація, як це часто буває, підкралася непомітно і багатьох захопила зненацька. Ось і мене теж, хоча вже скільки історій і фейків пройдено... Дзвонять ось:

- Откомментируйте, будь ласка, Захарченко з його... (погано чути) ...росією...
Я у відповідь (стомлено-оптимістично): - Та я вже три роки про цю Новоросію розповідаю!
- Ви спізнилися, у Захарченко тепер - Малоросія! А про неї ви щось можете сказати?
- Що, все зовсім змінилося? (шок)
- Так!

Довелося заглибитись у новий малоросійський проект, який несподівано прищепився на чахле древо Новоросії в дусі експериментів академіка Лисенка з селекцією "пшениці сталінської гіллястою".

Новий пагін закладений (щеплений) претензійно: тут вже ніякого сепаратизму в жанрі чогось відокремити від України, а наскок на всю Україну зі спробою зробити їй повний ребрендинг. В асортименті належать до Україні історичних назв було видобуто друге і останнє, в якому є частка "...росія". Це вже як останній кидок на "россиезацию" України.

Мене, ясна річ, відвідували думки про спонтанність цього акту, вчиненого р-ном Захарченко в рамках особистих глобальних ініціатив. Цю лінійку перейменувань можна було б продовжити по відношенню до будь-яким іншим державам і територіям, вплив на яких вождів ДНР настільки ж масштабно, як і на Україну: на Європу, США чи Китай. Перейменувати їх в дусі "Все буде Донбас". Але всі, на жаль, не так просто. Як тільки я дізнався, що пропонований прапор Малоросії заснований на справжньому прапор Богдана Хмельницького, що зберігається в Музеї Армії в Стокгольмі, то стало зрозуміло, що це знову наші кремлівські друзі, а не донецькі гопники. Не "експерти Захарченко", що за визначенням викликає напади сміху, а люди з непоганою історичною базою.

Якщо вже замість "українського проекту" з галицької синьо-жовтої комбінацією береться "малоросійський" з практично незнайомим широкої громадськості прапором червоно-помаранчевих тонів зі специфічною християнською символікою, то тут розігрується ціла історична комбінація з Богданом-воссоединителем-Русі і супутнім комплектом міфів. Малоросійських.

Тобто, як все частіше трапляється, не радянських, а старих царських імперських. Нове лібрето проти України виходить з того, що Україна і Малоросія - це одне і те ж, але "Україна" - це, мабуть, фашистський назва, а "Малоросія" - правильне, перекручене потім петлюрівцями, бандерівцями і наївними доброзичливими більшовиками.

Тому має сенс згадати, що вважалося "Малоросією" у царські часи, згідно тодішньої "Енциклопедії Брокгауза і Ефрона": "... частина Європейської Росії, вкрай невизначена за обсягом (див. Україна). Назва Мала Росія виникло з того часу, коли царі Московські стали іменуватися самодержцями Великі і Малі і Білі Росії. За Андрусівським договором до Московської держави була приєднана територія нинішніх Чернігівської і Полтавської губерній. І в даний час під М. в офіційних сферах розуміють іноді тільки ці дві губернії; так, коли від полтавської міської думи в кінці XIX ст. в хв. внутр. справ надійшло клопотання про дозвіл підписки на спорудження пам'ятника засновникові нової української або малоросійської літератури Котляревському, то підписка ця була дозволена тільки в межах двох названих губерній. Але "черкаський" (за старовинним терміну московських наказів) або південно-російський народ, як корінне населення давньої Росії Київського періоду її політичного життя, в даний час займає набагато більш широку область ніж Чернігівська і Полтавська губернії".

І тут ось основна проблема вимальовується: малоросів дуже багато, проживають в десятці губерній (що енциклопедія далі педантично викладає), але от сама "Малоросія" чому-то маленька. І не охоплює всіх територій, де живуть малороси. Саме тому "Україна" покрила "Малоросію", "як бик вівцю", якщо вжити вислів Михайла Жванецького про Красноярський край і Швейцарію. Тому я тут додам довідочку, звідки сама назва.

"Малоросією" в минулому ніколи не називалася ні вся територія сучасної України, ні всі землі, населені українцями або їх предками. "Малоросія" - назва більш пізніше, ніж "Україна".

Назва "Малоросія" сходить до "Малої Русі", під якої в XIV-XV ст. малися на увазі Галицька та Київська митрополії, а в XV-XVI ст. іноді землі Русі, що перебувають у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського. У першій половині XVII ст. ця назва відрізняло Київську митрополію від Московського патріархату.

З середини XVII ст. назва "Малоросія" ("Мала Росія") застосовується до держави, созданому Богданом Хмельницьким у Наддніпрянській Україні (також відоме як "Військо Запорозьке", або "Гетьманщина"). На чолі Війська Запорізького перебував гетьман. Йому підпорядковувалося не тільки козацьке військо, але й місцева адміністрація, утворена козацькою старшиною. Територіально Гетьманщина ділилася на полки, а ті, у свою чергу, на сотні. Відповідно, були полкові та сотенні міста.

Після Андрусівського перемир'я 1667 р. Військо Запорозьке було офіційно поділено по Дніпру між Московським царством і Річчю Посполитою. Автономний статус і назву "Малоросія" збереглися за лівобережною частиною, що відійшла Росії. Поступово Російська імперія звела нанівець автономію Гетьманщини: у 1764-му змушений скласти повноваження останній гетьман Кирило Розумовський, а в 1781-му ліквідовано полковий територіальний устрій. Козацька старшина інтегрована в дворянський стан, отримавши можливість кар'єрної реалізації у масштабах імперії.

На місці Гетьманщини була утворена Малоросійська губернія (1764-1781), яку в підсумку розділили на Новгород-Сіверське, Чернігівське й Київське намісництва, а потім знову відтворили в 1796-м. Потім в 1802-му Малоросійську губернію остаточно розділили на Чернігівську і Полтавську губернії. У 1802-1856 рр .. існувало також Малоросійське генерал-губернаторство (з 1836 р. включало, крім двох згаданих, також Харківську губернію).

У XIX - на початку XX ст. "Малоросію" трактували по-різному: і як назва, що наближає Україну до Росії, і як відрізняє від неї. З одного боку, це поняття лягало в канву імперських уявлень про "триєдиної Русі" і "триєдиного російською народі" (складається з великоросів, малоросів і білорусів). З іншого боку, серед освічених малоросійських кіл існував регіональний патріотизм, підживлений спогадами про минуле автономному статусі та козацької вольниці. З цих ностальгічних переживань брала початок український національний рух.

Притому що в царські часи за українцями міцно закріпилася назва "малороси", сама "Малоросія" як історичний регіон не поширювалася на південні і західні українські землі. Вона так і залишилася в межах Лівобережжя. Для позначення всього ареалу розселення малоросів знадобилося інше поняття, яким і стала Україна.
В українському національному русі до початку ХХ ст. сформувався негативний стереотип, щодо назви "Малоросія", оскільки воно стало асоціюватися з провінційним комплексом меншовартості - "малороссийством".

Тепер у нас буде можливість поспостерігати, як знову спробують гратися словом "Малоросія" і як будуть натягувати його на все українське простір, чого не вийшло з імперським варіантом трьохсотрічної давності. Але цьому варто присвятити низку подальших розповідей. Спасибі р-ну Захарченко за інформаційний привід. Однак боєць історичного фронту повинен взяти на замітку: єдине слово для усунення назви України, яке ще не застосовували в рамках великого політичного проекту, - це Русь. Нам залишилося почекати, поки Малоросія піде слідом за Новоросією, але ось Русь-то якраз і варто підхопити (не втрачаючи Україну) - буде хороший привід нагадати Росії про те, де у нас "мати міст її"...

І найцікавіше. Територія сучасних ДНР-ЛНР в адміністративних утвореннях минулих часів в Малоросії ніколи не входила. Так само як і в Новоросію...