Півстоліття на маяку. Як новий рік прийшов на Азов

Під час новорічних свят у соцмережах стартував флешмоб #маленькамрія_великаялинка. Користувачі ділилися зворушливими історіями українців, до яких свято міг не прийти, і залишали для них привітання з Новим роком. В рамках проекту "Всі заслуговують на свято" десять прикрашених ялинок вирушили в різні куточки України до людей, які свята і не чекали. Один з них - 74-річний Яків Федірко. Вже понад півстоліття він працює на маяку в Азовському морі.

Доставляючи диво

Морозна зимова ніч. Команда проекту вже одинадцяту годину їде на автобусі в Бердянськ, щоб влаштувати маленьке новорічне диво для людини, яка багато років захищає безпеку кораблів, які прибувають в місто. До цього два тижні команда намагалася отримати дозвіл доставити подарунок на режимний об'єкт - Нижній Бердянський маяк. З-за військового положення процедуру затягували, але в кінці кінців дозвіл було отримано.

Нарешті триметрова ялинка, прикрашена іграшками та привітаннями від українців, прибуває на місце. Подивитися на неї сходяться жителі прилеглих до маяка будинків. У Якова при погляді на подарунок навертаються сльози. Він бере кожну підписану від руки листівку і уважно розглядає. "Дорогий Яків" написано! Дійсно мене вітають, як приємно!" - з посмішкою говорить він.

Найнебезпечніша точка

Яків Федірко працює доглядачем Нижнього Бердянського маяка п'ятдесят шість років. Кожен день він робить все можливе, щоб кораблі на Азовському морі могли без перешкод проходити за маршрутом, щоб для них завжди горів дороговказний світло.

Бердянська коса вважається найнебезпечнішою у всьому Приазов'ї - тут легко сісти на мілину. Близько тисячі кораблів, які прибувають в Бердянський морський порт щорічно, не змогли б дістатися сюди без допомоги маяків. Вони вказують обхідні шляхи при будь-якій погоді - під час шторму або бурі. А доглядачі начебто Якова Юхимовича забезпечують їх безперебійну роботу.

Вперше в Бердянськ Яків потрапив у 1945-му, коли йому був лише рік - разом з батьками, братом і сестрою прибув сюди на кораблі з Маріуполя. Тут у сім'ї народилося ще двоє дітей. У більшості сусідів, які, як і батько Якова, обслуговували маяк, було багато дітей. "Ми жили у великому дитячому садку" - згадує Яків.

Годував сім'ю море. Тут ловили рибу навіть жінки. Щоб продати улов, мама прокидалася в три ночі і пішки йшла на міський ринок, який перебував у вісімнадцяти кілометрах від будинку.

За рік до свого повноліття Федірко влаштувався на маяк - обслуговував техніку і займався господарськими роботами. Після закінчив військово-морське училище і деякий час пропрацював на одному з маяків у Криму. В Бердянськ повернувся, коли йому було вже двадцять шість. З тих пір це місто стало його будинком, який він майже ніколи не покидає. А Нижній Бердянський маяк - справою всього життя.

Маяк. Перезавантаження

Коли-то на маяку стояла оптика, яка від сонячних променів часто псувалася. Якову доводилося щоранку і щовечора підніматися на вершину 23-метрової кам'яної вежі за старою гвинтових сходах, щоб опустити або підняти штори. Яків так часто за ним ходив, що коли-то ребриста поверхня сходинок стала гладкою. "Я навіть підрахував точну кількість цих сходинок - дев'яносто дев'ять! Кожну з них знаю як свою долоню", - каже доглядач.

Сьогодні систему повністю автоматизували. Маяк сам вмикається і вимикається, а крім світлового, посилає ще радіосигнал. Наявність інтернету, GPS і високоточного навігаційного обладнання значно скорочують список обов'язків доглядача маяка. Якщо раніше для нормального функціонування маяка було потрібно більше десятка осіб, сьогодні вистачає трьох.

Але Якова конкуренція з новими технологіями не лякає. Він продовжує ретельно протирати штормове скло до блиску вичищати вежу. "Без людини все одно ніяк. Маяк потрібно охороняти, про нього треба дбати", - каже доглядач.

Найкрасивіша ялинка в житті

Останній раз "по-справжньому" Новий рік Яків святкував ще в ранньому дитинстві. Віра в Діда Мороза, як і в чудеса в цілому, залишилися далеко в минулому. Життя навчило Якова розраховувати тільки на свої сили.

"Доглядача маяка не йде вірити в чудеса. Так само, як і романтичним поглядом вдивлятися в морську гладь. Головне для людини моєї професії - стежити за безпекою мореплавства", - каже Федірко.

Тим не менше кожен раз, коли Яків дивиться на прикрашену ялинку, його очі спалахують: "У нас тут ніколи не було такої великої і красивої ялинки. Ніколи..."

"Яків Федірко - один з 10 героїв, яких ми обрали в рамках соціального проекту "Всі заслуговують на свято", - розповідає організатор проекту Владислав Чечоткін - І ми раді, що змогли принести свято туди, де його зовсім не чекали. Зараз свята закінчуються, і Україна знову зануритися в робочі будні. Мені б хотілося, щоб і у звичайні дні ми не забували про те, що порадувати іншої людини дуже просто, що вашу увагу, дзвінок, смс, листівка, підписана від руки, можуть стати для когось справжнім дивом".

Прочитати історії героїв проекту можна в Facebook по хештегу #маленькамрія_великаялинка.