Потриматися за факел. У кого Зеленський підгледів ідею провести Олімпіаду

Ідею провести в Україні Олімпійські ігри президент Володимир Зеленський озвучив ще в минулому році. Тоді, влітку 2019-го, новообраний глава держави щосили будував наполеонівські плани по перетворенню країни, і проведення масштабних спортивних змагань в одному з українських міст було у нього в програмі. Після тих передвиборних заяв багато що змінилося — сьогодні президент працює вже з іншим урядом, Україна погано справляється з пандемією коронавіруса, на горизонті маячить економічна криза, та й рейтинги Зеленського і його команди вже не такі високі. Однак прощатися з ідеєю української Олімпіади президент не поспішає.

У своєму свіжому інтерв'ю міністр спорту Вадим Гутцайт запевнив, що відомство буде подавати заявку на проведення змагань. "Президент тиждень тому сказав мені дати технічне завдання, що потрібно для Олімпійських ігор. Зараз ми це готуємо. Дадуть нам Олімпіаду чи ні — це вже друге питання. Головне, що ми знову будемо будувати спортивні об'єкти, на яких потім будуть тренуватися українці", — заявив він.

При цьому на уточнююче питання журналіста про те, чи доречно проведення Олімпіади в нинішніх умовах, міністр відповів простодушним "чому б і ні?". Прикладом вдалих інвестицій Гутцайт назвав проведення в Україні та Польщі Євро-2012, хоча після цих змагань залишилися великі фінансові проблеми: стадіон "Арена Львів" має борги в 114 млн грн, НСК "Олімпійський" — 139 млн грн, а разом з усіма іншими об'єктами сума становить 972,51 млн грн. "Президент поставив завдання — ми будемо його виконувати", — резюмував міністр. І так і хочеться додати: "А якою ціною — неважливо".

Спільна Олімпіада України та Білорусі

У минулому році президент Зеленський нахвалявся побудувати необхідні інфраструктурні об'єкти для Олімпіади за три-чотири роки і одразу ж доручив тоді ще прем'єр-міністру Олексію Гончаруку знайти інвестиції під будівництво і щороку "виділяти гроші на об'єкти, які нам потрібні, а потім їх використовувати для Олімпіади ". Заява була гучною і прекрасно виглядала в заголовках українських ЗМІ. Ідея сподобалася не тільки українцям, а й президенту Білорусі Олександру Лукашенку.

У вересні 2019 р., коли в Мінську ще було спокійно і влада Лукашенка здавалася непохитною, він також задався ідеєю провести в Білорусі Олімпіаду. "Звичайно, нам важко змагатися з великими країнами. Але, припустимо, з українцями чи росіянами ми можемо Олімпіаду провести. Об'єкти під Олімпійські ігри у нас готові. Зараз Національний футбольний стадіон побудуємо і для водних видів спорту, залишиться футбол", — заявив тоді Лукашенко. І якщо в Росії пропозицію "Батьки" сприйняли прохолодно, то українська влада відреагувала з куди більшим ентузіазмом. Ідею підтримав і особисто Володимир Зеленський, і члени його уряду. Прем'єр Гончарук пообіцяв глибоко вивчити питання проведення спільної Олімпіади і запевнив, що Кабмін працює над тим, щоб запропонувати концепт партнерам найближчим часом. Тоді ж готовність подати заявку на проведення зимових Олімпійських ігор 2030 р. висловив і міський голова Львова Андрій Садовий — мовляв, у міста вже є необхідна інфраструктура, аеропорт, якісні готелі, "Арена-Львів", а інші спортивні об'єкти ми вже якось добудуємо.

Сьогодні ж уявити Олімпіаду, яку спільно проводять Україна і Білорусь, практично неможливо. Лукашенко тепер щосили звинувачує Київ в організації протестів у Мінську та інших білоруських містах, в початку "повномасштабної агресії з-за кордону" і навіть в "фінансуванні заворушень". Тому навряд чи Зеленський досі розраховує на допомогу Білорусі в проведенні Ігор, тепер, схоже, він вирішив зробити Олімпіаду своїм власним проєктом.

Коли Україна може прийняти Олімпійські ігри

Згідно з правилами Міжнародного олімпійського комітету міста можуть подати заявку про проведення Олімпіади як мінімум за сім років до початку змагань. Таким чином, найближчі Ігри, які зможе прийняти Україну, — це зимова Олімпіада-2030 або ж літня Олімпіада-2032. Також Україна може спробувати для початку провести юнацькі Олімпійські ігри в 2028 р.

На проведення зимової Олімпіади-2030 вже претендують японське Саппоро, норвезьке Ліллехаммер (обидва міста вже приймали Ігри в минулому), столиця Польщі Варшава, чеська столиця Прага, а також казахстанське місто Алмати, яке вже намагалося вибороти право приймати Олімпіаду-2022, але поступилося Пекіну .

Літню Олімпіаду-2032 хочуть проводити азербайджанське Баку, Сараєво (Боснія і Герцеговина), індійське Делі, канадське Торонто, угорський Будапешт, кенійське Найробі, австралійський Брісбен, аргентинський Буенос-Айрес, катарська Доха, турецький Стамбул, іспанський Мадрид і російський Санкт-Петербург.

Як ми бачимо, конкуренція на проведення Ігор неслаба, і Україні потрібно буде зробити значний ривок вперед і практично створити диво, щоб вибороти право приймати Олімпіаду. Але чи варте воно того?

Занадто дороге задоволення

Проведення Олімпійських ігор — дуже дороге задоволення. Наприклад, на організацію літніх Олімпійських ігор, які повинні були пройти в 2020 р. в Токіо, влада Японії вже витратили $12,6 млрд, однак ці витрати ще будуть рости. Через пандемію коронавіруса Ігри перенесли на 2021 р., що спричинило додаткові витрати. Зараз складно припустити, як будуть проходити наступні Ігри — малоймовірно, що до червня наступного року вакцина від коронавірусної хвороби вже не тільки пройде всі необхідні випробування і сертифікації, а й буде поширена в більшості країн світу. Тому цілком ймовірно, що кількість відвідувачів на змаганнях буде зменшено в кілька разів. Таким чином, в країну приїде значно менше туристів, Японії навряд чи вдасться відбити вкладені в проведення змагань гроші.

При цьому Олімпіада в Токіо є далеко не найдорожчою в історії. Першість тут утримує Росія, яка витратила на турнір в Сочі в 2014 р. приблизно $51 млрд. Для того, щоб забезпечити проведення Олімпійських ігор, довелося будувати всі спортивні об'єкти з нуля. Також величезні гроші пішли на готелі, дороги, міську інфраструктуру. Звичайно ж, знайшлося місце і для корупційних схем, які в першу чергу були пов'язані з завищенням вартості будівельних робіт. Пізніше виявилося, що 90% робітників (більшість з яких були вихідцями з Центральної Азії) виплатили неповну зарплату або ж не заплатили зовсім.

За останні 15 років жодні з Олімпійських ігор не стали надприбутковими для міст-господарів. Більше того, проведення деяких змагань і зовсім стало причиною великих економічних проблем. Спортивні об'єкти, на зведення яких країни витрачають мільярди доларів, після завершення Олімпійських ігор залишаються незатребуваними, а незабаром — і зовсім запущеними. Олімпіаду в Афінах, яка відбулася в 2004 р. і коштувала майже $14 млрд, експерти називають одним з факторів, який спричинив грецьку боргову кризу. Тому багато країн відмовляються приймати у себе Олімпійські ігри: наприклад, Стокгольм вирішив не проводити Олімпіаду в 2022 р., оскільки організація такої масштабної події вимагає занадто великих інвестицій.

У той же час особливу любов до проведення Олімпіад мають авторитарні режими, адже це шанс показати світові сучасне потьомкінське село, поліпшити імідж країни — а на це ніяких коштів не шкода. Пекін в 2008 р. не пошкодував на Олімпіаду $45 млрд, щоб довести світовій спільноті: Китай — це не тільки утиск прав людини, так звані "табори перевиховання", відсутність свободи слова і жорстоке придушення будь-яких акцій протесту. Росія пішла ще далі — поки тисячі репортерів з усіх країн світу в Сочі знімали парад олімпійців, в Криму вже висаджувалися "зелені чоловічки".

Авторитарні правителі люблять тішити своє его, проводячи масштабні спортивні змагання. А якщо це ще й допомагає імідж країни хоч трошки покращити — і зовсім гріх відмовлятися. Тому так жадав побачити олімпійський вогонь у Мінську Олександр Лукашенко, так чекають його у себе в гостях в Катарі, Туреччини, Казахстані, Азербайджані, Росії. Адже навіть втікачу-президенту Віктору Януковичу в свій час так сподобалося проводити Євро-2012, що він відразу ж виявив бажання організувати зимову Олімпіаду і Євро-2020.

Поки неясно, яке саме місто розглядає Володимир Зеленський в якості господаря Олімпіади. Можливо, заявку дійсно буде подавати Львів — місто вже готувалося до Євро, в ньому є частина інфраструктури. Однак якщо не брати до уваги лижних трас в Буковелі, в регіоні немає сучасних спортивних об'єктів по 16 видах зимової олімпійської програми — їх всі доведеться будувати з нуля. Знайти інвестиції для цього буде вкрай складно: мало того, що весь світ чекає глобальна економічна криза, так ще і досвід підготовки до Євро-2012 показує, що інвестори вкладаються в будівництво спортивних та інфраструктурних об'єктів в Україні вкрай неохоче. Це невигідна інвестиція, ризикована, та ще й повʼязана з корупцією. Більшість об'єктів до Євро-2012 фінансувалося з державного бюджету, а їх будівництво супроводжувалося корупційними скандалами.

Тож не дивно, що якщо депутати провладної партії на повному серйозі вважають себе "мікробами" в порівнянні з президентом, у самого глави держави з'являється злегка завищена зарозумілість. І заяви голови Мінспорту про проведення Олімпіади за всяку ціну, тому що таке завдання поставив президент, будуть цю зарозумілість тільки підживлювати. З іншого боку, президентський термін Зеленського не вічний, і в 2030 р. главою держави буде хтось інший. Так чи варто заганяти країну в мільярдні борги, якщо в кінцевому результаті навіть за факел з олімпійським вогнем потриматися не дадуть?