Подарунок інопланетян. Що спільного між кукурудзяною кашею і курінням тютюну
Кукурудза - що може бути більшою банальністю для українця? Її тугі золотисті качани - це і популярний сезонний фастфуд, і предмет консервації, і сировина для виробництва крупи та олії. Та й пейзажі рідної країни без вражаючих полів високорослого злаку уявити важко. Так що, мабуть, в плані звичайності кукурудза може змагатися хіба що з настільки ж звичним у нашому повсякденному житті картоплею. Не дарма, напевно, ці культури є земляками, які потрапили на наш континент одним і тим же шляхом.
Адже кукурудзу для жителів Старого Світу теж відкрив не хто інший, як знайшов Америки Христофор Колумб. "Я бачив зерна, звані маїсом", - такими були перші відомості про небаченої культурі, записані ним 5 листопада 1492 р. А в 1496-му уражені піддані іспанської корони вперше змогли побачити чудові качани власними очима. До речі, в Іспанії, Італії та Франції, не кажучи вже про переважній більшості країн Америки, кукурудза, як і раніше зветься маїсом.
Рослина-сирота: старовину і культ
У числі найбільших дивацтв кукурудзи - неможливість встановити її прямого предка. В цьому сенсі у царстві рослин вона такий же науковий феномен, як вид Homo sapiens серед ссавців: родинні зв'язки простежуються, а "ісходник" - немає. Таким чином, сучасні вчені змушені відпрацьовувати декілька версій походження суперзлака - від випадкової мутації рослин з роду Zea, до якого належить і кукурудза (тут "головними підозрюваними" виступають донині зустрічаються в дикому вигляді теосинте і трипсакум), до існування спільного для всіх "кукурудзяних родичів" предка, вимерлого в конкурентній боротьбі з більш життєздатними нащадками. А заодно відбиватися від ентузіастів, які прагнуть пояснити будь-які земні загадки підступами інопланетян.
Поки ж наука однозначно може стверджувати лише те, що найдавніша пилок кукурудзи, виявлена при розкопках в центрі Мехіко. Її вік оцінили в 60 тис. років. "Мексиканське громадянство" мають і самі "літні" із знайдених качанів: вік такої знахідки з печери Гвила Накитц (штат Оахака) датується 4 250 роком до н.е. Тому на сьогоднішній день батьківщиною кукурудзи прийнято вважати Мексику. Саме звідти, на думку вчених, унікальна зернова культура почала свою переможну ходу світом.
Так, у свій час цей плідний і стійкий злак займав надзвичайно важливе місце в давніх культурах майя, інків та ацтеків. Більш того, дослідники схиляються до думки, що саме з нього в принципі почалося високопродуктивне землеробство, відсутність якого неможливо виникнення розвиненого суспільства.
Про важливість маїсу в житті представників мезоамериканських цивілізацій говорить присутність у кожному місцевому пантеоні спеціального бога кукурудзи. А то й не одного. Так, якщо у інків безцінний злак опікала індивідуально приставлена до нього Сарамама, то у ацтеків кукурудзою "завідували" Центеотль, Шилонен, Иламатекутли і навіть місцевий Перун - бог дощу і грому Тлалок. А у майя покровителями безцінного рослини вважалися Ах Мун, Юм Кааш і Кукуиц. При цьому самі майя зводили свій рід до чотирьох парах "перших людей", створеним з кукурудзи творцем усього сущого - богом Хунаба Ку.
У всіх цих культурах поклоніння кукурудзі втілилося не тільки у мифотворчестве, але і в широкому використанні зображення качана в якості декоративного елемента. Він міг служити для передачі образу відповідні божества, бути елементом предметів культу чи просто використовуватися в якості прикраси.
Улюблениця світу
Привезений Колумбом в Іспанію маїс, прижився на новій батьківщині буквально миттєво. У всякому разі, у щоденнику третього плавання є запис 1500 р., де великий мореплавець із задоволенням відзначає: екзотичних злаків з колосками-качанами "вже багато в Кастилії". Буквально через 20 років кукурудзу стали вирощувати і в Португалії, а в 1533 р. завезли до Індії, звідки вона проникла в Бірму, Китай і навіть Африку. У тому ж XVI ст. чудове рослина морським шляхом потрапило і в Туреччину, звідки "турецька пшениця" повернулося в Угорщину, Румунію, Болгарію та інші країни Східної Європи. Протягом наступної сотні років смачні і корисні качани також освоїлися і полюбилися на Кавказі, в Молдові та Україні. З цих рубежів у XVIII ст. кукурудза просунулася до Нижнього Поволжя і центрально-чорноземної смуги Росії, а в XIX ст. її почали культивувати і в Середньому Поволжі.
На сьогоднішній день унікальний злак є другою за продаваності зерновою культурою світу, поступаючись тільки пшениці. Згідно з даними аналітиків спеціалізованого центру Oil World, світовий експорт кукурудзи в минулому аграрному сезоні (травні-квітні 2015-2016 рр.) склав 124,42 млн т. Маїс різних сортів обробляється в 60 країнах північного і південного півкуль і займає посівну площу близько 80 млн га. Фактично кукурудза не може вижити тільки там, де не знаходить 90 днів стабільно плюсових температур - саме стільки часу триває вегетаційний період самого скоростиглого з її сортів.
В цілому ж "турецька пшениця" володіє справжнім талантом пристосовуватися до наявних умов навколишнього середовища. Саме з цієї причини дана культура обзавелася немислимим безліччю різноманітних сортів, які можуть відрізнятися холодо - або теплостійкістю, розміром стебла і качани, кольором і смаком зерен і багатьма іншими характеристиками. Це дозволяє отримувати чудові врожаї кукурудзи в умовах різного клімату, вологості і складу грунтів. Так, головними світовими експортерами кукурудзи ось вже кілька років є такі географічно несхожі країни, як США, Бразилія, Аргентина і Україна.
Королева кухні
Мабуть, кукурудзяний качан - саме універсальне кулінарне сировину на планеті. По-перше, цей дар природи їстівний на будь-якій стадії розвитку. Тільки якщо в "дитячому віці" щойно сформований качанчик найбільш доречним у салаті, будучи перезревшим до висихання "пенсіонером" повинен піддаватися обмолоту з подальшим перетворенням вылущенных зерен в крупу чи борошно. Ну а ласощі, що представляють собою варені качани воскової стиглості, в коментарях і зовсім не потребує.
А по-друге, кукурудза може слугувати сировиною для виробництва різноманітних продуктів. Наприклад, цінної олії, яка може бути отримана як дідівським методом пресування (холодного або гарячого), так і цілком сучасної екстракцією. Відсоток його змісту в свіжих зернових зародках досить суттєвий - 49-57 %. Або так званого "пивного цукру" - декстрози, що представляє собою один з ізомерів глюкози (ще одна назва - d-глюкоза). Крім того, без кукурудзи не були придумані ні традиційне мексиканське пиво чича, ні міцний американський віскі - бурбон.
А з якою гордістю жителі різних країн в якості традиционнейшего з національних страв пригощають гостей кукурудзяними кашами!.. В Молдові і Румунії - мамалигою, в Італії та на півдні Швейцарії - полентою, в Болгарії та Чорногорії - качамаком, в Грузії - гомі, в далекій Кенії - угали, в рідних Карпатах - банушем. І нехай всі ці страви дещо різняться рецептурою приготування, відмінностей в їх назвах значно більше, ніж у смаку.
Ще різноманітніше види випічки, для приготування яких використовується кукурудзяна мука. Хліб, коржі, оладки, пироги, печиво, кекси, торти - далеко не повний їх перелік.
Муза кукурудза
"Турецька пшениця" представляє інтерес не тільки з точки зору кулінара. Більш того, основним споживачем всієї вирощеної кукурудзи є тваринницька галузь. Таким "героєм" у цьому списку виступає борошномельна промисловість. Третє місце належить підприємствам спиртової та бродильної промисловості.
А ось важливу колись роль постачальника будівельного матеріалу і палива (саме так здерев'янілі стебла використовувалися на батьківщині рослини) кукурудза майже втратила. Циновки з маїсових листя і м'ячі з "покришок" поживних качанчиків попиту теж не знаходять.
Втім, що стосується найбільш креативного способу використання кукурудзяного качана, то тут пальму першості слід віддати виготовлення з нього курильних трубок. Останнім практикувалося ще доколумбовскими індіанцями в процесі виконання деяких релігійних обрядів. До наших днів це примітивне пристрій дожила завдяки тому, що для його виробництва потрібні в буквальному сенсі викидні компоненти - позбавлений зерен качан та соломина товста. Ну і ще ножа - видовбати обрубок кукурудзяного качана на достатню глибину і виконати збоку дірочку, що дозволяє поєднати підготовлену ємність для тютюну з відповідною порожнистої тростиною, обраної в якості мундштука.
Важко повірити, що саме опора на це нехитре ноу-хау принесла світову популярність Генрі Тиббу - голландському меблевиків-краснодеревщику, вимушено эмигрировавшему в Америку десь на початку останньої третини XIX ст.
Згідно дійшла до нас історії, який облаштувався в американському штаті Міссурі майстер, в черговий раз побачивши в руках одного з місцевих фермерів грубо вирізану кукурудзяну трубку (по-англійськи Corn Cob), вирішив створити аналогічний аксесуар більш презентабельного вигляду. Справа була в 1869 р. Умілі руки не підвели: виріб вийшов таким симпатичним, легким і функціональним, що скоро багато знайомих искусника стали користуватися його кукурудзяними трубками. А щоб вони не так швидко прогорали, місцевий вчитель хімії придумав зміцнювати нутрощі "табаковместилища" спеціальним складом на основі гіпсу.
Незабаром попит на курильні прилади "від Тібба" так зріс, що меблеве довелося залишити. У 1878 р. друзі запатентували і корисний склад, і покриті їм трубки, а в 1883 р. відкрили підприємство H. Tibbe&Son, що займається виробництвом корнкобов.
Ця фабрика, в 1902 р. перейменована в Missouri Meerschaum Company, існує і понині. Маючи штат із 40 співробітників, вона щорічно випускає близько 3 500 кукурудзяних трубок. Більш того, для поліпшення якості виробленої продукції керівництвом підприємства навіть було ініційовано виведення особливого сорту кукурудзи під назвою Collier Seed (з особливо твердим і великим качаном). Зараз він вирощується на більш ніж 150 га власних посівних площ компанії.
За словами експертів, за смаковими характеристиками вирізана з качана трубка порівнянна лише з аналогом з дорогоцінного бріара (інакше кажучи, вересового кореня). При цьому не в приклад легше. Єдиний мінус корнкоба полягає в тому, що він все-таки досить швидко прогорає.
