Під жовто-синіми прапорами. Як війна стала культурним містком між Україною і Швецією

Про те, що саме українець Пилип Орлик став автором однієї з перших європейських конституцій, знає будь-який школяр. А ось те, що саме Орлик став одним з перших українських мігрантів у Швеції, пам'ятають не всі. З тих пір кількість українців в Швеції значно зросла, а українською культурою зацікавилися і етнічні шведи. В Україні ж про шведів заговорили напередодні Євро-2012 - шведські вболівальники тоді жили в таборі на Трухановому острові, а столицю патрулювали шведські поліцейські, що вражали українців татуюваннями і стильними стрижками. Про ті події сьогодні нагадує пам'ятний знак на Трухановому, прикрашений рогатою шоломом.

Культурно-освітніми проектами між двома країнами займається цілий ряд організацій, найбільші з них - Шведський інститут (держустанова, яка займається розповсюдженням інформації про Швеції в світі) та Український інститут в Швеції. Останній був створений в 2014 р. з ініціативи відомої української піаністки Наталії Пасічник, яка понад 20 років живе у Швеції. Завдяки цій приватній ініціативі за три роки в Швеції пройшов цілий ряд культурних проектів - від літературних до кінематографічних. У 2015-му український МЗС заявив, що сам має намір відкрити в Швеції Український інститут, проте до цих пір ця ініціатива так і не реалізована.

Війна як привід для піару

Сплеск інтересу до України припав на 2014 р. - перемогу Революції гідності і початок російської військової агресії. В січні 2014-го перед будівлею українського посольства в Стокгольмі пройшла маніфестація, учасники якої висловили підтримку Майдану і засудили дії режиму Януковича. Такі ж акції пройшли у багатьох містах країни. Серед тих, хто підтримував Майдан, більшість становили українські шведи - мігранти або їх нащадки. Однак з початком російської військової агресії щодо допомоги Україні заговорили і на урядовому рівні, а благодійні проекти почали ініціювати та етнічні шведи.

У травні 2014-го в 11 країнах ЄС провели опитування щодо подій в Україні: у Швеції нашу країну підтримало 65% населення. "Цьому є історичне пояснення: на початку ХІХ ст. російські війська дійшли до Стокгольма, в 50-х роках ХХ ст. радянська авіація збивала шведські літаки над Балтійським морем, а радянські підводні човни з'являлися близько Стокгольмського архіпелагу. З іншого боку, шведи як демократична нація підтримували Майдан", - говорив Тимчасовий повірений у справах України в Королівстві Швеція Ігор Целуйко.

Війна не просто вивела Україну в топ головних об'єктів європейських новин, але й спровокувала хвилю інтересу до всього українського. У листопаді 2014 р. саме література й мистецтво України стали основною темою Міжнародного фестивалю поезії в Стокгольмі, організованого літературно-художнім журналом 10TAL. Українська делегація тоді складалася з чотирьох поетів, а обкладинку подвійного тематичного номера 10TAL, випущеного до фестивалю, прикрашало фото Оксани Забужко - в статті "Сто років самотності" вона розповідала про Україну і становище в країні. У вересні 2015-го в Стокгольмі пройшов фестиваль Spine ("Корінець фотокниги"), в рамках якого відбулася виставка українських художників "Любов і війна в Україні".

У 2015 р. в Швеції з'явилася перша історіографічна книга про Україну шведською мовою - "Україна в історії. Від найдавніших часів до 2015 року" історика і журналіста Петера Юнссона. Як зазначав сам автор, приводом до написання монографії послужило те, у Швеції і на шведській мові "ніколи не виходила більш або менш велика книга про Україну, ні переказні такі книги".

І хоч кількість новин про нашій країні у шведській пресі останнім часом значно зменшилася, Україна все ще залишається у фокусі уваги.

Від року до класики

Тиждень тому - 23-24 жовтня в Стокгольмі пройшов фестиваль української музики "Переосмислюючи Європи: Україна", організований Українським інститутом у Швеції. У престижних концертних залах столиці Швеції Musikaliska і Eric Erikssonhallen звучала музика українських композиторів від Дмитра Бортнянського та Миколи Лисенка до сучасників - Мирослава Скорика, Ганни Гаврилець, Валентина Сильвестрова, а учасниками концерту стали 150 молодих і зовсім юних музикантів з України та Швеції. Причому багато хто з українських учасників фестивалю змушені були покинути свої будинки через війни на сході України. Гала-концерт відбувся в день ООН - щоб зайвий раз привернути увагу шведів до проблем війни на Донбасі і окупації Криму.

Однак перші спільні українсько-шведські музичні проекти були значно раніше. Так, в 2013 р. фестиваль рок-н Блакитними Січ, який проводився на Трухановому острові в столиці, офіційно став українсько-шведським - виступати на майданчиках фестивалю запросили цілий ряд шведських виконавців. Правда, цей же 2013-й став останнім роком проведення фестивалю - потім був Майдан і війна.

Російська військова агресія поставила на паузу гастролі шведів в Україні - довгі роки шведські поп - і металгруппы були бажаними гостями як на великих концертних майданчиках України, так і в клубах. Незважаючи на те, що Швеція - досить невелика країна, це третій по рахунку експортер поп-музики в світі (після США і Великобританії) і перший, якщо рахувати за кількістю людей, які нею займаються. Тут не тільки народилися АВВА, Ace of Base, Roxette - шведи пишуть пісні світовим знаменитостям начебто Тейлор Свіфт, Кеті Перрі, Coldplay. Саме Швеція посідає друге місце в рейтингу країн - переможців "Євробачення", поступаючись лише Ірландії, - шведи вигравали конкурс шість разів. І саме в Швеції в 2016-му свою другу перемогу на пісенному конкурсі здобула Україна - її нам принесла Джамала з піснею "1944".

Незважаючи на те що війна на Сході ще не закінчена, шведи знову почали приїжджати до нас з гастролями, а українські виконавці, у свою чергу, завойовують шведських слухачів. Так, буквально за кілька днів міні-альбом Vidlik групи ONUKA зайняв у Швеції першу сходинку електронного чарту iTunes.

Кіно і шведи

У квітні 2015 р. у Стокгольмі відкрився перший Скандинавський український кінофестиваль, організований приватним Українським інститутом у Швеції. Знаково, що фільмом-відкриттям стала стрічка "Брати. Останнє зізнання" режисера Вікторії Трофименко - екранізація роману шведського класика Торґні Ліндґрена "Джмелиний мед". Це історія про братовбивчої ненависті (або любові?), знята в Карпатах. Крім того, у програму фестивалю увійшли картина "Хайтарма" режисера Ахтема Сейтаблаєва, "Поводир" Олеся Саніна, "Плем'я" Мирослава Слабошпицького і класика - "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова. У листопаді 2016-го в рамках кінофестивалю в шведській столиці показали картини "Гніздо горлиці", "Пісня пісень", "Сурмач" і "Незламна". Українські картини шведи можуть побачити і в рамках фестивалю анімаційного фільму REX - в минулому році на фестивалі була представлена анімація з 11 європейських країн, включаючи Україну.

В Україні ж шведське кіно все ще залишається дивиною, хоча імена Грети Гарбо і Інгрід Бергман знайомі кожному кіноману. Можливо, тому, що шведський кінематограф не дуже звичний для українського глядача. У 2008 р. в Україні пройшов фестиваль "Нове шведське кіно. Жіночий погляд" - з того часу великих програм, присвячених кінематографу Швеції, в Україні фактично не було. Побачити твори шведських кінематографістів можна на кінофестивалях (наприклад, на останньому кінофестивалі "Молодість" була програма "Скандинавська панорама"), проте в широкий прокат шведські картини потрапляють рідко. Так, стрічка режисера Ханнеса Хольма "Друге життя Уве" про ворчливом пенсіонера була надзвичайно популярна в Швеції і навіть увійшла у п'ятірку фільмів, номінованих на премію "Оскар" 2017 р. Але до українського глядача картина так і не дійшла. Зате в кінотеатрах можна подивитися фільм "Квадрат", знятий шведським режисером Рубеном Эстлундом - він вийшов в прокат 21 вересня. Фільм, який критики називають інтелектуальною провокацією, удостоєний "Золотої пальмової гілки" 70-го Каннського кінофестивалю.

Ситуацію зі шведської літературою в Україні можна назвати декілька феноменальною. Роками ми чуємо про її унікальності та актуальності, однак якщо подивитися на кількість перекладених на українську книг, зростання побачити майже неможливо. Радує стійкий інтерес українських видавців до шведської дитячої літератури - нарешті переведені найменш відомі казки Астрід Ліндгрен, книжки Ульфа Старка, Свена Нордквиста та інших. У той же час "доросла" проза, поезія, нон-фікшн шведських авторів не отримують належної уваги з боку українських видавництв. Почасти це можна пояснити браком перекладачів зі скандинавських мов і редакторів. Це призводить до іншої проблеми: окремі видавництва видають шведську літературу в перекладах з англійської чи російської мов. Проте унікальна особливість шведської літературної традиції полягає в особливому наративі, який неможливо транслювати за допомогою "посередників".

Немає сенсу говорити про книги та авторів, які видаються в Швеції щорічно, - кількість перекладної шведської літератури в Україні не досягає навіть меж статистичної похибки. Виправити таку неприємну ситуацію можна, якщо налагодити постійний діалог між видавцями обох країн, активно брати участь у книжкових ярмарках та круглих столах, а в першу чергу - готувати молодих фахівців. Це працює в обох напрямках: не тільки українські читачі зможуть долучитися до шведської культури, але й українські автори розширять коло своїх читачів. Це буде досить тривалий процес - поки що на шведський перекладені твори лише кількох українських літературних зірок на зразок Юрія Андруховича чи Сергія Жадана. Однак сьогодні країни Скандинавії все більше формують порядок денний не тільки світової культури, але й науки, сучасних технологій і високих екологічних стандартів, а значить - і стандартів життя.

Вчитися по-шведськи

Безліч українсько-шведських проектів реалізується в сфері освіти. Більшістю з них займається Шведський інститут - крім підтримки культурних обмінів між Швецією та іншими країнами світу це установа сприяє розвитку викладання шведської мови і літератури в університетах і коледжах за кордоном, співпраці в галузі освіти і науки.

Завдяки сприянню Шведського інституту у ряді вузів України працюють відділення скандинавських мов і культур. Так, з 2014-го спеціальність "шведська мова та література, переклад" з'явилася в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка - студенти не тільки вивчають шведський в самому університеті, але і можуть вчитися на літніх і семестрових курсах у Швеції. У Львівському національному університеті ім. Івана Франка з 1999 р. працює Центр країн Північної Європи - фахівці центру викладають шведська на факультеті міжнародних відносин. Крім того, тут переводять художню та спеціалізовану літературу. Однак вивчити мову можна не тільки у вузі - курси вивчення шведської пропонують у багатьох мовних школах.

На "мовному питанні" співпраця українських та шведських вузів не зупиняється. Львівський Центр країн Північної Європи курирує роботу міжнародної екологічної програми "Балтійський університет", заснованої університетом в Упсалі. Університет в Упсалі співпрацює і з Києво-Могилянською академією. З вересня 2006-го діє рамковий договір про співпрацю між Національним медичним університетом ім. А. Богомольця та Каролінським інститутом. Крім того, налагоджено співпрацю між Шведським Королівським технологічним університетом та Національним технічним університетом України "КПІ".

Україна також бере участь у програмі "Вісбі" - вона була спеціально розроблена для поліпшення академічних обмінів та співробітництва між Швецією та іншими країнами. На 2017-2018 навчальний рік в рамках програми "Вісбі" 138 українських студентів отримали гранти на навчання в магістратурі в Швеції - це найвищий показник серед країн Східного партнерства та Росії.

Слідами вікінгів

У минулому році Швеції відвідало близько 14 млн туристів, хоча в самій країні проживає менше 10 млн осіб. Це друга країна в світі після Австралії, прийняла хартію екотуризму. Саме Швеція першою в Європі запровадила nature's Best - екологічну сертифікацію, гарантує якість туристичних турів. Природа - головна гордість країни, тут діє 16 національних парків та понад 900 заповідників. Туристам пропонують спуски в печери, поїздки на собачих упряжках за Полярним колом, спуски на плотах і байдарках, плавання на байдарках, катання на лижах - в країні запевняють, що готові організувати 180 видів відпочинку. Величезною популярністю у туристів користуються сафарі на лосів, вовків і бобрів, літні тури по слідах ведмедів і орлині сафарі.

Однак не природою єдиною: головні туристичні центри Швеції - Стокгольм (Північна Венеція), Гетеборг (морські ворота Швеції) та Мальме (місто парків). Тут розташовані численні музеї та пам'ятки архітектури. Приміром, резиденція короля Швеції - один з найбільших палаців у Європі: тут більше 600 кімнат і не менше п'яти музеїв. У Стокгольмі також знаходиться музей, де представлена одна з найбільших у Європі колекцій сучасного мистецтва.

На острові Готланд зберігся ганзейське місто Вісбю - "місто руїн і троянд", занесений в список світової спадщини ЮНЕСКО, в музеї Васа на острові Юргорден знаходиться єдиний у світі цілісний корабель XVII ст., а в місті Абіску з початку зими до кінця березня можна спостерігати за північним сяйвом - шведи впевнені, що це найкраще місце на планеті для такого заняття. Одна з візитних карток країни - крижаний готель в Юккас'ярві, маленькому містечку в 200 км на північ від полярного кола. Готель в серці шведській Лапландії споруджують ось вже протягом двох десятків років - навесні він просто тане. Гості в готелі сплять при температурі -5 і вечеряють з крижаних тарілок і склянок. І, звичайно, де, як не в Швеції, побачити вікінгів: тут є і відтворені села, і фортеці вікінгів, і археологічний музей "Викингатидер", і таємничий "Алес-Стенар" - збори 59 величезних (вагою до 5 т) валунів, вкопаних в землю і нагадують своєю формою величезний корабель.

Незважаючи на природні багатства та велика кількість історичних пам'яток, українські туристи в Швецію приїжджають нечасто. За даними Держприкордонслужби України, в минулому році в Швеції виїхало більш ніж 15 тис. українців, проте жоден з них не зазначив, що збирається в туристичну поїздку. Почасти такі цифри можна пояснити тим, що потрапити в Швецію можна за будь шенгенській візі і з України, і з інших країн Європи. Почасти справа в тому, що у Швеції дуже високий рівень життя, і відпочинок у цій країні по кишені дуже невеликій кількості наших співгромадян.

Що стосується шведів, то вони поки що теж не дуже прагнуть в Україну, незважаючи на широкі можливості відпочинку в нашій країні. Так, за офіційними даними, в 2016 р. в Україну в'їхало всього 20 тис. шведів, причому лише 263 осіб вказали метою поїздки туризм.