Чому в Україні стане більше бездомних

Україну очікує різке збільшення кількості бездомних громадян. Мова йде не лише про людей, які в прямому сенсі слова не мають даху над головою, але і про тих, у кого немає штампу про реєстрацію місця проживання, який зараз є перепусткою в нормальне життя. В середині січня набув чинності Закон №888-VIII "ПРО внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг". Документ змінив правила тимчасової реєстрації громадян. Якщо раніше її можна було отримати за адресою Центру обліку бездомних, то тепер прописуватися можна тільки за місцем фактичного проживання. Простіше кажучи, раніше людина без документів міг прийти в Центр обліку бездомних і легалізуватися, а тепер для цього йому належить мати свій куток.

Ні один з центрів обліку бездомних в Україні не має в своєму розпорядженні приміщень з койкоместами. У всіх разом узятих установах, де надають соціальну допомогу таким громадянам (нічліжки, центри реінтеграції та соціальні готелі), є в наявності тільки близько 2 тис. ліжкомісць. Рівно стільки людей і зможуть отримати там тепер реєстрацію. Зараз у центрах обліку прописані близько 27 тис. громадян, але їх тимчасова реєстрація (на півроку). Коли цей термін закінчиться, вони залишаться без штампа в паспорті. Серед них є і внутрішні переселенці —вони втратять право на медичні та освітні послуги, не зможуть отримувати соціальні виплати з місцевих бюджетів.

Щоб легалізувати людини, його доведеться забезпечити житлом. Зрозуміло, що ні державний, ні місцеві бюджети не в змозі цього зробити. Приміром, сьогодні тільки в Одесі та області у центрах обліку бездомних зареєстровані 12 тис. осіб, а загальна кількість ліжкомісць в установах соцзахисту становить близько 200. Виникає питання — хто надасть кошти для створення місць проживання для 11,8 тис. осіб, які будуть викинуті з системи соціального обслуговування? Аналогічна ситуація по всіх регіонах України.

Дві третини "людей вулиці" не мають жодних документів взагалі, а інші, якщо і мають, то без штампа про реєстрацію (прописаними є не більше 5% бродяг). Якщо з якої-небудь причини (сімейні обставини, шахрайство при угоді з житлом, неможливість відновити втрачені документи та ін) людина позбавляється прописки, він фактично виявляється виключеним з товариства. "Питання реєстрації — основний для бездомної людини. Прописка — це можливість стати на облік у Центрі зайнятості, працевлаштуватися, потрапити в систему соціального захисту (пенсії, медичне обслуговування, допомоги і т. д.)", —розповів "ДС" голова правління Бюро соціальних і політичних розробок Ігор Камінник. Ще кілька років тому відсутність прописки було залізною перешкодою для прийому на роботу. Тепер цей бар'єр нібито усунутий. Ст. 25 Кзпп забороняє вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх реєстрацію. Але, відмовившись від умови про обов'язкову наявність прописки, держава запровадила нову вимогу: при прийомі на роботу необхідно пред'явити ідентифікаційний номер платника податків. А його можна отримати лише за місцем прописки.

Точно так само йде справа і з іншими соціальними гарантіями для бездомних, приміром, з медичним обслуговуванням. На практиці таких людей забирають у лікарню тільки в крайньому випадку —якщо "швидка допомога" підтвердить необхідність термінової госпіталізації.

Нововведення з пропискою виключно за місцем проживання позбавило тисячі українців можливості якимось чином легалізована і домогтися мінімальних державних соціальних гарантій. "Хочеться вірити, що це сталося не зі злого наміру. Хоча, можливо, це було зроблено для того, щоб для оформлення реєстрації треба було давати хабарі", — говорить Ігор Камінник.

До останнього часу Пенітенціарна служба укладала договори з центрами, щоб забезпечити реєстрацію колишніх ув'язнених. "Тепер особи, які звільняються з місць позбавлення волі (а 80% з них не мають реєстрації місця проживання), не зможуть це зробити через центри обліку бездомних", — повідомив Ігор Камінник. Неможливість отримати роботу і соціальні посібники, швидше за все, знову штовхне цих людей на злочини. І таких будуть тисячі.

"Щорічно в середньому звільняються з колоній близько 2-3 тис. чоловік. Це якщо немає амністій. Приміром, у 2014 році лише по амністії вийшли близько 12 тис. осіб", — розповів "ДС" екс-глава Пенітенціарної служби України Сергій Старенький. Крім того, за "законом Савченко", згідно з яким один день, проведений в СІЗО зараховується як два дні "відсидки" в колонії, найближчим часом на волю вийдуть 5-6 тис. ув'язнених, і ще 7-8 тис. чоловік — трохи пізніше, коли у них наблизиться термін умовно-дострокового звільнення. "Серед тих, хто вийде з амністій і "законом Савченко", найбільший відсоток бездомних. Оскільки ці підстави для звільнення не передбачають оцінки суду —чи готова людина нормального життя чи ні, чи є у нього житло, чи зможе він знайти роботу і так далі", — зазначає Сергій Старенький.

Виникнуть проблеми у дітей, які зареєстровані у центрах обліку бездомних разом з батьками, оскільки в них не буде офіційного місця проживання, вони не зможуть отримати паспорт громадянина України по досягненню повноліття. А значить, залишаться на вулиці.

Загалом, якщо найближчим часом не вирішити проблему прописки, то і без того численна армія бездомних почне розростатися. Змінити ситуацію могло б прийняття законопроекту №3833 "Про внесення змін до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (щодо надання притулку бездомним особам)". Документ пропонує знову дозволити реєстрацію за адресами центрів обліку бездомних.

Чому бреше офіційна статистика

Существюют три типи соціальних установ для безпритульних. Це будинки нічного перебування (простіше кажучи, нічліжки, куди можна прийти просто переночувати, не проходячи при цьому медичного обстеження), центри реінтеграції (місця довгострокового перебування з повним пакетом соціальних послуг — харчування, медичне обстеження та ін), соціальні готелі (місце для працюючих бездомних, які самі оплачують своє проживання). Однак таких установ явно недостатньо. Наприклад, в складі київського Будинку соціальної опіки є нічліжка на 150 ліжко-місць і соціальний готель, де можуть проживати 16 чол. І це притому, що, за інформацією благодійного фонду "Соціальне партнерство", в столиці налічується понад 20 тис. бездомних. Більше допомоги, ніж від держави, бездомні люди можуть отримати від різних благодійних чи релігійних організацій, які створюють притулки, годують, одягають, лікують "людей вулиці" і надають їм допомогу.

Скільки точно в Україні безпритульних — не знає ніхто. У Мінсоцполітики нарахували 16 тис. Однак насправді їх набагато більше, адже чиновницька статистика враховує тільки первинні звернення громадян до центрів обліку. "Кількість бездомних в розвинених країнах, а ми говоримо про країни Західної Європи, становить приблизно 0,5% від загальної кількості населення. У даному разі якщо фактично дивитися від кількості населення України, то ми можемо говорити про цифру 175-200 тис. осіб", — говорить президент об'єднання громадян "Народна допомога" Іван Ковалишин. І ці дані виглядають більш правдоподібно. Приміром, у благополучній Австрії офіційно зареєстровані 12 тис. безпритульних, у Британії -- майже 12,3 тис. бездомних сімей.