Чому реформа освіти приречена на провал
Багатостраждальний законопроект "Про освіту" знову переписали. 4 квітня у Верховній Раді був зареєстрований документ № 3491-д - результат творчості парламентського комітету з питань науки і освіти. Цей проект, як і попередній, бере за основу польський зразок реформування системи освіти. З досвіду наших сусідів запозичена ідея децентралізації управління освітою і автономія навчальних закладів, чіткий поділ на етапи навчання з дитячого садка по докторантуру (забезпечується безперервність системи, при цьому випускник кожного етапу може продовжувати навчання на вищих рівнях). "Якщо подібна реформа була успішною там, то чому не може бути успішна у нас?", - каже заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей.
Насправді, є кілька причин, по яких в нашій країні реформа може провалитися. По-перше, в суспільстві та професійному середовищі немає підтримки одного з її найбільш резонансних нововведень - переходу до 12-річної повної загальної середньої освіти. Проти цього виступає 70% батьків і 68% педагогів - такі результати опитування, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва. Прихильники 12-річки так і не спромоглися пояснити суспільству - навіщо це треба? Аргумент - "це загальноєвропейський досвід" - не можна сприймати всерйоз.
По-друге, невирішеним залишається грошовий питання. Для реалізації такого нововведення треба буде розробити нові програми, надрукувати нові підручники, знайти додаткові кошти на заробітну плату вчителям. В яку конкретно суму обійдеться додатковий рік - чиновник не уточнюють. До речі, саме ціна запровадження 12-річки стала одним з аргументів, змусили Верховну Раду в 2010 році відмовитися від цієї ідеї.
Відповідно до законопроекту, 12-річка буде включати три рівні: початкова освіта (чотири роки), базову середню освіту в гімназії (п'ять років) і профільне середню освіту в ліцеї або установі профосвіти (три роки). Більш того, встановлені навіть конкретні терміни: початкова і старша школи повинні перейти на оновлену програму з 1 вересня 2018 року. Але не факт, що за час, що залишився чиновники МОН встигнуть розробити нові навчальні програми, методички, надрукувати підручники і т. п.
Серед інших новацій документа - поділ професійно-технічної освіти на базове і вища, створення освітніх округів та опорних шкіл, впровадження спеціалізованої освіти - мистецького, спортивного, військового і наукового. Після скандалу з фінансуванням ПТУ, які залишилися без засобів до існування, оскільки з початку цього року були переведені на утримання за рахунок місцевих бюджетів, автори поправок до законопроекту вирішили "утрясти" грошові питання. Так, базова профосвіту буде фінансуватися з обласних бюджетів, а вища профосвіту - з обласних бюджетів і державної скарбниці. Здобуття загальної середньої освіти в ПТУ буде забезпечуватися за рахунок субвенції з держбюджету.
Однак в цілому проблема фінансового забезпечення реформи залишається під великим питанням. "Відсутність будь-яких фінансово-економічного обґрунтування такого масштабного законопроекту викликає велику стурбованість. З його прийняттям кардинально змінюється вся структура освіти на всіх рівнях. Це зажадає значних обсягів коштів, як для розробки нових навчальних програм, так і для друку нових підручників і перепідготовки вчителів", - говорить перший заступник голови Комітету ВР з питань науки і освіти Олександр Співаковський.
Згідно з законопроектом, держава повинна щорічно виділяти на освіту не менше 7% ВВП (чинний Закон України "Про освіту" встановлює норму асигнувань в межах 10% національного доходу, але реально в останні роки на цю сферу витрачається 5,2-6,7% ВВП). За прогнозами Світового банку, зростання валового внутрішнього продукту України в 2016 році очікується на рівні 1%, в 2017 році - 2%. Тобто, згідно із законопроектом, Україна повинна буде виділяти на освіту 135-138 млрд грн. у рік. Враховуючи, що освіта хронічно недофинансировалось багато років поспіль (завжди знаходилися якісь більш важливі витрати), навряд чи ця ситуація зміниться в найближчі кілька років. І якщо зараз цієї суми не вистачає навіть на функціонування існуючої системи освіти, реформування її і поготів буде недостатньо.
За оцінками Мінфіну, тільки на мінімальне забезпечення заходів щодо виконання закону "Про освіту" протягом двох найближчих років необхідно 163,3 млрд. грн. Але у відомстві припускають, що "багато положень реформи не будуть виконані із-за відсутності у держави грошей".
Усі зроблені раніше спроби реформувати українську освіту закінчилися нічим. Згадати хоча б невдалу імплементацію закону про вищу освіту, з року в рік повторюється ситуацію з дефіцитом шкільних підручників, провалену програму "Шкільний автобус", передачу профтехосвіти на фінансування з місцевих бюджетів, після чого ПТУ залишилися без грошей. Якщо Верховна Рада таки прийме закон "Про освіту", не підкріплений реальним фінансуванням, то стара система зруйнована, а нова не створена через банальну відсутність коштів.
Як будуть навчати дітей у селі
Вирішити проблему малокомплектних сільських шкіл пропонується шляхом створення опорних навчальних закладів. Простіше кажучи - закрити школи з невеликою кількістю учнів, а возити дітей на автобусах в один навчальний заклад. Аргумент - сьогодні в Україні нараховується 613 шкіл, де навчаються менше 25 учнів з 1-го по 9-й класи. Вартість навчання одного учня в них обходиться державі більш 50 тис. грн. у рік, у той час як у середньому по країні - 9,1 тис. грн. Мовляв, так ми заощадимо гроші і заодно підвищимо якість освіти. Ідея укрупнення сільських шкіл не нова, але можна її реалізувати на практиці в нинішній Україні? Програма "Шкільний автобус" діє не перший десяток років, але автобусів як не було, так і немає. У цьому році Кабмін знову виділив на закупівлю шкільних автобусів 600 млн грн., але чи з'явиться новий транспорт на сільських дорогах, так і з'являться самі ці дороги? А ось те, що багато сільські школи будуть закриті - сумніву не підлягає. "Шляхи вирішення проблеми малокомплектних шкіл є. Це і введення тьюторської системи організації навчання у цих школах, створення громадських шкіл і т. д.", - говорить колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.