Чому після поразки збірної в Україні стало однією проблемою менше
На Depo.Сектор назвали перелік причин, за якими з-за вильоту української збірної у кваліфікації до ЧС-2018 не варто турбуватися, передає "ДС".
Власне, головна причина - нам не доведеться їхати в Росію. Країна-окупант, офіційно визнана нашою владою і народом, влаштовує турнір, щоб похвалитися перед усім світом своїми багатствами і футбольною інфраструктурою з "дірявими" стадіонами за мільярди рублів. Мали ми право брати участь у такій "ярмарку марнославства" в Росії? Поки російська військова техніка і російські найманці забирають життя наших хлопців на сході України - немає. Та невихід з відбіркової групи тільки полегшив для українців рішення моральної дилеми, яка насправді не було ніякої дилемою, якщо дивитися на речі з патріотичної точки зору.
Втім, останнє речення плавно змушує перейти до другої причини. На вчорашньому матчі проти Хорватії був аншлаг на "Олімпійському". Навколо матчу був величезний ажіотаж, і якщо не обманювати себе, то важко заперечувати - в країні не було консолідованої позиції з приводу поїздки на російський мундіаль, було багато людей, які хотіли б побачити збірну України на російському чемпіонаті світу. Хотіли з ряду причин. Хтось- з-за того, що "браццкие народи", хтось - через те, що вважав символічним утерти ніс ворогові в його ж лігві, а хтось- просто тому, що не міг змусити себе вболівати проти своєї ж збірної. І останній варіант найбільш поширений і нормальний для футбольного вболівальника.
Але що сталося б, отримай України право зіграти в Росії в наступному році? А сталося б поділ суспільства на два табори, чого нашій країні з її величезною кількістю інших проблем зараз і близько не потрібно. Так що проблема вирішилася сама собою. Ми нікуди не їдемо, і сперечатися нічого. Крапка.
Хтось скаже - можна було вбити двох зайців одним пострілом - і Росію з її домашнім турніром проігнорувати, і власних фанатів порадувати. Для цього треба було завоювати право грати на чемпіонаті світу через стикові матчі і потім відмовитися від путівки на ЧС. Така моральна перемога.
Що ж, це було б дійсно дуже крутим кроком по відношенню до ворога-сусіда, але тут є інша - куди більша проблема. У разі такої "акції непокори" український футбол отримав би набагато більші проблеми, ніж пропуск одного великого турніру. І ці проблеми називаються санкції ФІФА та УЄФА. У цих організаціях не дуже люблять змішування політики з футболом (хоча хто б нам про це розповідав, якщо не вони), а тому Україна могла б отримати від європейських і світових футбольних чиновників серйозне покарання. Навіть відсторонення від змагань під егідою цих поважних організації на кілька років. Особливо, якщо враховувати, що серед спонсорів УЄФА є "Газпром", який міг би і натиснути на чиновників, щоб покарання для українців було самим жорстоким.
А так ми, вилетівши ще у кваліфікації до ЧС-2018, позбавили себе потенційних конфліктів з УЄФА і ФІФА, які нам не дуже потрібні, враховуючи той факт, що від них ми отримуємо певні кошти на розвиток дитячого футболу та інфраструктури. А санкції швиденько б анулювала ці виплати.
І, нарешті, остання причина, чому ми не повинні сумувати з-за пропуску російського мундіалю, полягає в тому, що наша збірна, як би гірко не було це зараз констатувати, "сирувата" для великих турнірів. Ті вболівальники, які планували, щоб команда Шевченка поїхала б в Росію і видала б там "феєрію на ворожій території", задайте собі просте питання - а на що була б здатна наша команда на мундіалі? Чи Готова вона "феериты" на такому рівні? Особливо якщо б не пощастило з жеребкуванням.
Можливо, хтось вже забув наш "неймовірний перформанс" на Євро-2016 з трьома поразками? Ми нагадаємо. І відзначимо, що між тією збірної Фоменко і цієї збірної Шевченка різниця лише в малюнку гри, але аж ніяк не в її якості і стабільності. Озираючись на кваліфікаційний турнір нашої команди, згадайте, у скількох матчах Україна виглядала як впевнений у власних силах учасник мундіалю? Домашня гра проти Туреччини? Тайм проти тієї ж Туреччини на виїзді? І ще кілька часових відрізків в інших матчах. І на цьому все.
Давайте не будемо переживати із-за того, що в наступному році мундіаль в Росії пройде без нашої команди. Давайте сподіватися, що цей відбірковий цикл стане початком нової ери в житті збірної, згадаймо, скільки нових осіб потрапило в збірну і дебютували при Шевченко і його новому штабі, і будемо чекати вже новий відбірковий цикл, а разом з ним і більш якісну гру , яку не соромно буде показати грандам європейського і світового футболу.
Будемо сподіватися на системну роботу ФФУ щодо розвитку дитячого та юнацького футболу, за розвитком футбольної інфраструктури в країні та викорінення таких негативних явищ у нашому футболі, як договірні матчі і корупція на рівні ДЮСШ та дитячих турнірів. Зрештою, цей відбірковий цикл до російського мундіалю показав нам і всьому світові прекрасний приклад того, як країна, яка ще кілька років тому була аутсайдером світового футболу, перетворилася на міцного середняка і тепер зіграє вже на другому поспіль турнірі і на першому в історії своєму мундіалі. Мова про Ісландію, якщо хто ще не здогадався.
Так час і нам братися за роботу. Якщо все зробимо правильно і вчасно, про те, що ми не пограли на "путінський" чемпіонаті світу, через кілька років вже ніхто в Україні і не згадає.
