Чому Новинському варто переконати митрополита Онуфрія залишитися схимником на Афоні
Генеральний прокурор України Юрій Луценко поставив громадськість до відома про те, що просить Верховну Раду зняти недоторканність народного депутата Вадима Новинського. Фото першої сторінки документа генпрокурор розмістив на своїй ФБ-сторінці: зняття недоторканності необхідно для подальшого розслідування відомого справи про спробу змістити з посади митрополита Київського Володимира Сабодана, а також про незаконне утримування його секретаря митрополита Олександра Драбинка.
Все, начебто, логічно - є справа, про яку всі знають, є клопотання, якого всі чекали, в перспективі навіть ввижається суд, якого всі чекають. Але є нюанси.
Цікавий спосіб, яким генпрокурор Луценко повідомив про перспективу позбавлення Новинського депутатської недоторканності - Фейсбук. Здається, Луценко пред'являє це клопотання не депутатам, не президенту ВР, не профільному комітету - він пред'являє цей папір шановній публіці.
Навіщо? Чи тільки тому, що наші політики - шоумен, які навіть чхати не стану, якщо про це ніхто не дізнається?
Причин кілька. Найочевидніша - звузити простір для депутатського маневру. Публіка вже знає, що клопотання існує, і чекає від депутатів "адекватної реакції". У сенсі, недоторканність потрібно знімати - інакше виборець "не зрозуміє".
Але ця публікація має ще одну мету - постріл під ноги. Що зробить депутат, довідавшись заздалегідь, що у нього є всі можливості прямо із залу засідань відправитися в СІЗО? Те, що вони зазвичай роблять в таких випадках - не чекаючи не тільки рішення комітету і голосування з цього приводу, вони відправляються прямо в Бориспіль і залишають нашу благословенну землю ще до того, як пролунає одностайне рішення колег задовольнити клопотання прокуратури.
Новинському ввічливо запропонували забратися геть - ось що означала публікація клопотання генпрокурора у відкритих джерелах. Навіщо так голосно? Чому не підказали олігарху на вушко? А йому вже і шепотіли, і говорили, і навіть кричали - він все робив вигляд, що не чує. Тепер же - дивись пункт перший - на нього спрямований промінь прожектора суспільної уваги.
Нарешті, для генпрокурора вся ця "справа Новинського", яке у нас на очах стало "справою про спробу зміщенні митрополита Володимира" - непоганий зразок піару влади. Сама по собі метаморфоза заслуговує уваги. Чому вона сталася? Чому чи не головним фігурантом справи Сабодана" опинився Вадим Новинський? Адже в Януковичликсах - тих, які з'явилися в перші постмайданні тижні - його ім'я у зв'язку саме з цією справою не фігурувало. Це, безумовно, зовсім не підстава вважати Новинського "пташкою божої" - його роль в історії Евромайдана залишається темною. Зауважу, вона залишається темною по сей день - то, що Новинського переслідують "за Сабодана" не тільки не відкриває завісу над його участю (або неучастю) у революційних подіях. Створюється враження, що це "відведення очей" від чогось істотнішого.
Новинський виявився головним підозрюваним у справі про відсторонення Сабодана просто тому, що інші фігуранти - Пшонка, Захарченко, Коряк, не кажучи вже про Януковича - поза досяжністю української генпрокуратури. Новинському натякають, що він може відповісти за всіх". А збудженої громадськості можна буде презентувати успішне і результативне розслідування одного з "майданних" справ. Якщо Новінський з Афону полетить не в Київ, як він обіцяє, а в Лондон, наприклад, - це буде подарунок української влади, тому що тим самим вона опосередковано визнає себе винним у "антимайданной" діяльності. Незважаючи на те, що навіть якщо він безпосередньо брав участь у звільненні Сабодана, до Майдану це не має прямого стосунку. Саме те, що в цій справі його ім'я стоїть в одному ряду з іменами втікачів "катів Майдану", в громадській думці робить його "спільником взагалі".
Виникають, правда, питання. Наприклад, невже Новинському більше нічого інкримінувати "за Майдан"? Або "за Крим"? Або, що ще ймовірніше, "бізнес"? Нам досить непогано відомі перипетії та участь олігарха у "справі Сабодана" - але ми так і не знаємо, що знайшли під час обшуків в офісі Смарт-холдингу. Чого залишається незручне відчуття, що "справа Сабодана" - це яскрава ширма, розкручений медійний тренд, в тіні якого олігарха "пресують" за зовсім інших випадках і з якимись іншими цілями. Які, з якихось причин, жодна зі сторін конфлікту не хоче робити надбанням громадськості. Залишається здогадуватися.
Спосіб публікації клопотання генпрокурора дає право запідозрити за ним попередження. "Останнє китайське" - оскільки цих "попереджень" було вже чимало - але, оскільки олігарх демонстративно "не розуміє натяків", натяки від разу до разу стають все товщі і товщі.
Новинський, втім, стверджує, що "не зрозумів" і в цей раз. Його повернення або неповернення з Афону покаже, хто блефує - він або генпрокурор. Якщо генпрокуратура блефує - навіть якщо недоторканність з Новинського буде знята, в суді справа цілком може "розвалитися", якщо не знайдеться достатньо доказів його участі в відсторонення Сабодана. Факт утримування під вартою секретаря Блаженнішого "під вартою" відомий - але обставини цієї справи ("справи черниць") - відомі лише зі слів їхніх безпосередніх учасників, кожен з яких грає у власні ігри. Ми досі не маємо доказів того, що це не два "детектива", не два різних сюжету, а один. І якщо докази цієї єдності у Генпрокуратури виявляться не досить вагомими, в суді у Новинського будуть непогані шанси.
Ніякої симпатії і співчуття Новинський не викликає у більшої частини українців - це робить його непоганим кандидатом у жертви показового процесу над колишніми". Емоції зовсім не безпідставні. Немає нічого симпатичного ні в самому явищі "православної олігархії", ні в позиції фінансованої нею церкві, ні на те, як відверто Новинський "купує" церковні рішення.
Позбавити УПЦ МП Новинського - як "наглядача" і щедро оплачує "потрібні" ініціативи та рішення священноначалія(і МП-шного, і "конкурентів") - просто санітарна захід для української релігійної атмосфери. Новинський занадто очевидно діє в інтересах Москви - і зовсім не має значення, чи робить він це за вказівкою Кремля чи з власної глибокої віри в "Єдину Святу Апостольську Церкву Московського патріархату". Його дії йдуть урозріз з інтересами національної безпеки - цього цілком достатньо.
Але треба сказати, що тут Новинський лише виявився "на вістрі" гібридної війни, розпочатої не їм. Зробити церковне питання місцем пристрасті і полем бою - і одночасно досягати своїх цілей і зв'язувати руки влади, що претендує на "демократію" і, що важливіше, на підтримку з боку Заходу - це був хід не тільки сильний, але і цілком передбачуваний. Ми йшли до гібридної війні на церковному полі багато років, її підготовка була секретом полішинеля, а перехід в "гарячу" стадію був "коли", а не "якщо". Коли про це попереджали всякі "панікери" - включаючи і вашу покірну слугу - слова "Новинський" в нашому політичному словнику ще не було.
І навіть якщо це слово зникне з порядку денного - ситуація навряд чи сильно зміниться. Втеча Новинського - буде воно відбудеться - не вирішить церковної проблеми. Вірніше, вже не стільки "церковної", скільки проблеми держбезпеки. Замість Новинського знайдеться новий спонсор - як знайшовся сам Новинський натомість Нусенкіса. Єдність Руського світу, реалізоване "по церковній лінії", не зруйнувати, видаливши одного олігарха з країни.
Все, що можна зробити таким способом - похитнути ситуацію і в цей момент провести пару блискучих комбінацій, помінявши людей в керівництві конфесії, наприклад. Або, розв'язавши на час руки "конкурентам", дати їм можливість зробити те, що було сильно ускладнено великими сумами, неухильно переходившими з кишені дорогого піджака в кишені скромних подрясников. Але, в такому разі, всі виконавці цих проектів вже сьогодні повинні стояти на низькому старті. Такі речі робляться або швидко, або забалакуються і не робляться взагалі. Так ось, боюся, я нікого не бачу в характерній позі стартує спринтера.
А що до витонченості і стрімкості державних ініціатив в тонких питаннях духу, я думаю, ні в кого ілюзій немає. Звичайно, під рукою лежить законопроект про статус релігійних організацій, чиї центри знаходяться в країні-агресора. Але цей законопроект не спровокує масового переходу з УПЦ МП до УПЦ КП, як припускають, - тому що юридично (і це швидко нам доведуть) УПЦ МП виявиться "ніяк не пов'язана з Москвою". До того ж, ті, хто досі не пішов з церкви Моспатриархата за переконаннями, навряд чи кинутися робити це на увазі бюрократичних труднощів. Тут велику роль міг би зіграти інший законопроект - той, що стосується церковного майна і в медійному просторіччі названий законом "про перехід парафій"/"про церковне рейдерство".
Але обидва законопроекти можна прийняти без оглядки на олігарха Новинського - це можна було зробити вчора, коли він був у залі засідань, це можна зробити завтра, коли його вже там, можливо, не буде. Їх цілком можна було прийняти або не прийняти, тому що, відкрию вам ще один секрет полішинеля, не один Новинський є прихожанином і діловим партнером УПЦ МП в українських владних колах. Що ріднить ж переслідування Новинського з законопроектами? І те, і інше виглядає кийком для священноначалія УПЦ МП. Але нинішнє священноначаліє досить незручно для всіх - і від перестановок в Київській митрополії, від появи там більше "гнучких" людей виграють усі сторони. Московська, в тому числі.
Тому я вам ось що скажу. Якщо Новинський вирішив-таки втекти, то, на його місці, я б прямо там, на Афоні - куди він, за його словами, відправляється, щоб "скласти компанію митрополиту Київському Онуфрію" - переконала б оного митрополита теж не повертатися в Україну. Оголосити про те, що він залишається на Святій Горі схимником і знімає з себе повноваження глави церкви. По-перше, це було б красиво - цілком вписувалося б у аскетичний спосіб глави УПЦ МП. По-друге, це було б гідним фіналом роботи Новинського як "московського агента". Або, краще сказати, це була б гідна помста. Митрополит Онуфрій, звичайно, огидний адміністратор. Але це не найгірше, що можна сказати про главу церкви. Не виключено, що ми з вами незабаром отримаємо можливість в цьому переконатися.