Чому львівські скріпи нічим не краще сил російських

Вітчизняний інформаційний простір кишить сатирою і відвертим тролінгом духовної діяльності "братів" наших російських. Об'єктом насмішок стає буквально все, починаючи від ініціатив РПЦ по складанню списку кращих літературних творів, і закінчуючи висновками патріарха Кирила, згідно з яким "права людини - це єресь".

У той же час, в Україні зустрічаються ініціативи, які особливо нічим не відрізняються від російських аналогів. Наприклад, обов'язкові уроки християнської моралі в школах. Днями відповідне розпорядження про поширення такої практики на території регіону видав Департамент освіти і науки Львівської ОДА. Що робити тим дітям, чиї батьки сповідують іншу релігію або є атеїстами, місцеві чиновники не кажуть.

Рішення Львівської ОДА про обов'язковість уроків християнської етики назвати сенсацією ніяк не можна. Адже такий предмет і так є у розкладі багатьох шкіл, зокрема, західних областей України. Причому, вже досить давно - ще з початку 90-х років. Але тоді така практика з'явилася, як наслідок вибуху в суспільстві релігійно-патріотичних настроїв, що спостерігався в перші роки після здобуття Україною незалежності. До того ж, у той час такі уроки не були обов'язковими і дитина могла просто не ходити на урок християнської етики, якщо того бажали його батьки. До того ж, така практика не була масовою і виходила з ініціативи окремих директорів шкіл. Тепер же такі заняття стають обов'язковими для всіх навчальних закладів, у тому числі і дошкільних. І альтернативи їм, згідно з рішенням Львівської ОДА, не існує. Хоча 35 стаття Конституції України говорить, що "кожен має право на свободу світогляду і віросповідання".

Звичайно, зацікавлені батьки зможуть захистити своє чадо від чужої для них релігії і зараз. Для цього їм доведеться писати заяву з відповідним поясненням. Але, справа не в цьому. Проблема в тому, що місцеві влади віддають перевагу лише одній із релігійних громад, надаючи її духовним лідерам практично необмежені можливості для виховання дітей за їх стандартами. Гарні вони чи ні, судити не беремося. І, тим не менш, у такій практиці є кілька негативних моментів.

По-перше, це вже згадане порушення Конституції в частині свободи віросповідання. По-друге, обов'язкові уроки християнської моралі явно не сприяють відокремленню церкви від держави і від школи, що також прописано в статті 35 Конституції. По-третє, такий реверанс місцевої влади Львівської області в сторону церкви може сприяти в майбутньому збільшення ролі релігійних організацій у політичному житті, прикладів чого вистачало і раніше. Зокрема, це активна агітація священнослужителів за ту чи іншу політичну силу, як у навчальних закладах, так і серед парафіян храмів.

Втім, далеко ходити за прикладом того, як політики і церква маніпулює почуттями віруючих, не треба. Досить згадати скандал, що вибухнув восени минулого року в тому ж Львові, коли мер Андрій Садовий звільнив свого заступника з питань культури Ірину Магдиш, після того, як вона звернула увагу на засилля церкви в місцевих школах. "В одному з районів Львова в кожній школі у вестибюлі стоїть фігура Божої матері, обставлена квітами, такий маленький вівтар. Іноді я була свідком, як під час уроків діти стояли тут, а пастор проводив богослужіння. На моє питання, чому діти тут, а не на уроках, ніхто не знав, що відповісти", - розповіла тоді Магдиш. А нещодавно мер Садовий використовував релігійну риторику, щоб відбитися від критики своїх виборців за трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі, парирувавши всі звинувачення в свою адресу банальним запитанням: "а ви коли останній раз сповідалися"?

Є в обов'язкових уроках християнства і небезпечний соціальний момент.

Єдиного рішення того, як краще викладати дітям у школі релігійне виховання, в світі не існує. У різних країнах це питання вирішується по-різному. Наприклад, у Німеччині урок релігії є обов'язковим для всіх учнів у школах. Правда, тут є чіткий поділ на тих, хто вивчає католицизм і тих, хто студіює протестантизм, в залежності від вибору батьків. Крім того, в останні роки в школах країни почали викладати ще й іслам. Але скрізь є альтернатива - курс світської етики. І за кожен з цих предметів школяр отримує оцінку в атестат.

У французьких школах уроки релігії заборонені, і відповідне рішення було прийнято більше сотні років тому. У Польщі, яка вважається однією з самих віруючих католицьких країн Європи, такі уроки є, але вони не обов'язкові, тобто діти будуть відвідувати їх чи ні - вирішують батьки. У Норвегії до 1997 року в школах викладалися два різних уроку - християнство і життєва філософія, але 20 років тому їх об'єднали в один - християнства, релігії і філософії і зробили обов'язковим для всіх. І якщо раніше батьки могли вибирати між двома предметами, то після 1997 року вони втратили таку можливість. Що в підсумку призвело до позову в Європейський суд з прав людини, який у 2006 році став на захист прав батьків та їх дітей.