Пандемія, що відправила нас по будинках, а багатьох і багатьох тисяч людей, на жаль, позбавила життя, знову змушує замислитися про тлінність буття як окремої людини, так і людства загалом. Примушує задуматися про наше майбутнє та перспективи. І не в останню чергу тому, що пандемія сталася в критичний період життя всієї планети – масштабної зміни клімату з усіма наслідками на кшталт аномальних спеки, посухи чи повеней.
Планета перенаселена, ресурсів дедалі менше. Однак це – перенаселення – явище тимчасове. Після Другої світової війни стався бебі-бум. За останні 60 років населення планети подвоїлося, але серед учених поширена думка, що свого піку людство досягне до 2050 р., а потім наша чисельність буде неухильно знижуватися. І за якихось пів сотні років через демографічну кризу та інші фактори людей на планеті буде менше 7 млрд.
Одна з ключових і тих, що на слуху у всіх, проблем – це зміна клімату. Так, досі є скептики, які, наприклад, вважають, що якщо вже у нас зими аномально холодні, то про яке глобальне потепління можна говорити. Тому плавно "глобальне потепління" в інформпросторі змінило "зміну клімату".
Останнє, погодьтеся, ставити під сумнів все складніше, оскільки з кожним роком все більше горезвісних аномалій: аномальна зима, аномальне літо, аномальні посухи, аномальні повені, аномальні масштабні лісові пожежі і таке інше.
У давні часи настільки радикальні зміни призводили до вимирання одних популяцій та видів та суттєвого скорочення чисельності інших.
Спровоковані зміною клімату катаклізми або катаклізми, що провокували зміни клімату, порушували баланс екосистем: зникали рослини, якими харчувалися тварини і комахи, відповідно, ті, хто не мігрував, гинув.
Загалом, планета "струшувала" з себе найслабших, а іноді і не тільки їх, і процес перезапускався. Ті, хто пережив катастрофу, піднімалися сходами вгору до своєї особистої трагедії в результаті чергового глобального катаклізму.
Людина, звичайно ж, не мамонт. Вона більш винахідлива і розумна. Ну, переважно. Тому, якщо трапиться щось на кшталт того, щоб було з динозаврами, точно протягне довше. Але зрештою дуже ймовірно, що все ж таки вимре.
На думку американських та британських кліматологів, за поточної ситуації з кліматом відбудеться це приблизно через 500 років. Нам просто не вистачатиме ресурсів – насамперед продовольства у зв'язку з різким скороченням площі сільськогосподарських земель.
Дефіцит ресурсів підводить нас до ще одного фактора вимирання – економічного.
Індустріальна, постіндустріальна та цифрова епохи – це унікальний період у житті людства. За якісь дві сотні років ми зробили неймовірний ривок уперед.
Однак і це наша ахіллесова п'ята. Тому що зростання населення, тривалість життя, його рівень, технологічний прогрес, бурхливий розвиток економіки – вони виснажують ресурси планети.
За останніми даними, людина вже наклала лапу на 25-40% усієї органічної речовини на Землі, що продукується рослинами з повітря, води та сонячного світла.
Іншими словами, ми зараз об'їдаємо інші види, серед яких чимало тих, що вимирають.
І зупинятися на цьому не збираємося, оскільки всі хочемо жити краще, а значить, потребуємо більше їжі, площі, гаджетів та інших принад. Для цього, у свою чергу, люди живуть довше, вони здоровіші і працюють дедалі більше. Економіка зростає, споживання, відповідно, також. І ресурси тануть все швидше. Такий ось кругообіг життя в природі – життя людини у вже природі людини.
При тому що життя людське, не сказати б, що є максимою. Як у виду потенціал людини, незважаючи на всі підкорені ним вершини, також обмежений. Насамперед тією стрімкістю, з якою наш вид розвивався.
Є така тенденція: види ссавців мають свій термін життя. Вони з'являються, розвиваються, досягають піку і вимирають приблизно через мільйон років.
Людині зараз приблизно 315 тис. років. Третину-чверть життя вже пройдено. Так, ми, повторимося, – не мамонти і проживемо довше. Але є у наших тілах обмежувач. І це, скажімо так, генетична мізерність.
З'явився чоловік у Східній Африці та розселився по всій планеті. Спочатку популяція була невелика, а отже і генетичних варіацій не так вже й багато.
Додати сюди глобальні катастрофи, епідемії, війни, які істотно в різні періоди історії знижували чисельність популяції, інколи ледве не ставили нас на межу зникнення, і, як наслідок, наш ДНК-багаж здається ще меншим.
Має свій вплив і нинішня соціалізація, тому що людина — давно не кочівник. Нехай у нас сьогодні багато можливостей для подорожей і знайомств з носіями інших генів, але здебільшого ми проживаємо у своїх локаціях і там же розмножуємося. Незважаючи на масу можливостей та карту пересування, людина менш мобільна: таксі-аеропорт/вокзал-таксі. Повторити.
Авантюризм давно не модний. Життя стало комфортним і ламповим. Відповідно такий образ безпосередньо впливає на людину – не тільки на звички, а й на організм.
Наприклад, з машинами, зручним взуттям, електросамокатами, літаками, навіщо нам пальці на ногах? Вчені вже давно дійшли висновку, що вони стануть однією з перших частин тіла, яка з часом зникне.
Слідом за пальцями йдуть зуби — корінні, оскільки немає потреби розгризати особливо твердий шматок хліба або щось на зразок того. Наша їжа все м'якша, якщо не рідка. А значить, поступово зменшаться у розмірах органи шлунково-кишкового тракту, можливо, скелет.
Малорухливість призведе до подальшого збільшення розмірів тіла. І не лише вона, а насамперед доступність ресурсів. Поки.
Людина збільшується у розмірі не перше століття. Можливість нормально харчуватися, дбати про своє здоров'я – фактор, що прямо впливає на наші габарити. Немає їжі, адаптуємось і споживаємо менше. Є – ростемо. У країнах першого і другого світу немає проблем із продуктами харчування, тому за останні 150 років зріст жителів розвинених країн у середньому збільшився на 10 см.
А мозок, навпаки, зменшується. І не тому, що ми тупіємо через сите життя. Точніше не так з цієї причини, як у зв'язку з укладом життя, так би мовити. Головними чинниками є людська колективізація та розподіл праці.
Що можна назвати основною тенденцією сучасного світу. Універсальність та навички у кількох областях – не в пошані. Точніше буде сказати, що в них немає потреби, оскільки існує запит на вузькопрофільного фахівця. Він не повинен уміти писати пейзажі, жонглювати, столярувати чи кодити. Навпаки: якщо працівник – відмінний кодер, він має присвятити себе цій роботі цілком і повністю.
І не сказати, що це погано. Або добре. Так просто є і все. Хоча, ймовірно, з часом ситуація зміниться, коли розпочнеться новий цикл.
Ми благоденствуємо завдяки технологічному прогресу та зростанню економіки. Тільки коли ресурси закінчаться і за них, швидше за все, почнеться війна, прогрес обернеться регресом.
Якщо, звичайно, не будуть знайдені інші джерела. Тому досить перспективними є проєкти урядів та приватних підрядників з видобутку ресурсів на астероїдах. Так, розвиток космічних програм також у перспективі може закрити питання з нестачею місця на планеті, продовольства тощо. Якщо вчені та інженери встигнуть за час, що залишився, розібратися з колонізацією. Хоча з проблемою обмеженої кількості генетичних варіацій справа дещо складніша. Принаймні поки що.