Реформа від Малюськи. Скількох злочинців Мін'юст випустить на свободу

Про тюремну реформу в Україні говорять уже кілька років. Ще в 2015 р. тодішній міністр юстиції Павло Петренко заявив про необхідність гуманізації пенітенціарної системи та скорочення кількості в'язниць з подальшим продажем землі, на якій вони знаходяться. Однак далі заяв справа не пішла, тепер же ідею підхопила вже нова влада.

Рішення закрити третину тюремних установ було викликано не стільки прагненням до гуманізації і дотримання прав людини, скільки економічною необхідністю. В Україні багато в'язниць незаповнені, а ось СІЗО часто перевантажені: людей там утримують у жахливих умовах, а персоналу не вистачає. Ліквідувавши частину в'язниць, Мін'юст зменшить витрати, а за рахунок звільнень планує підняти заробітну плату працівникам, що залишилися. Як зразок для наслідування українська влада обрала європейський досвід.

Світовий досвід

Тюремні реформи в світі проводились за двома сценаріями. Перший спрямований на те, щоб знизити соціальний збиток від ув'язнення. Таким шляхом пішли деякі європейські країни - Фінляндія, Нідерланди, Норвегія, Швеція. У цих країнах стали рідше надсилати злочинців за грати, замінивши тюремне ув'язнення штрафами і умовними термінами, а реальні строки помітно вкоротили. Також влада змінила й умови перебування у в'язниці, зробивши установи більш гуманними і комфортабельними.

В одному з інтерв'ю український міністр юстиції Денис Малюська зізнався, що хоче побудувати в Україні пенітенціарну систему за зразком Норвегії. Сьогодні умови у норвезьких та українських в'язницях відрізняються кардинально. Не в кожному студентському гуртожитку в Києві є такі умови, як в одиночній камері Андерса Брейвіка, який убив у 2011 р. 77 осіб. Приміром, у всіх камерах норвезьких в'язниць є великі вікна, щоб в'язні могли бачити дерева і траву - на території часто облаштований парк або невеликий скверик, щоб ті, хто відбуває покарання, не страждали від нестачі відкритого простору та свіжого повітря. Камери акуратні, але без надмірностей, виконані в стилі мінімалізму. Згідно концепції норвезької в'язниці, якщо надати злочинцям нормальні умови утримання, шанси на виправлення набагато вищі.

Окреме місце відведено дозвіллю ув'язнених. У в'язниці діє магазин, в якому завжди в наявності є свіжі фрукти і солодощі. В'язні можуть брати уроки кераміки, малювання і музики або ж відвідувати інші гуртки, а в кімнаті відпочинку можна вільно спілкуватися, грати у відеоігри або дивитися DVD. Також діє спортзал, а для вірян - дім молитви.

Схожа система існує і в Нідерландах, де вже кілька років просто не вистачає ув'язнених. За останні роки влада вже закрила 19 в'язниць, і не факт, що це кінець. Сьогодні в Нідерландах найчастіше присуджують покарання у вигляді громадських робіт або ж обмежують пересування за допомогою електронного браслета, а у в'язниці потрапляють тільки люди, які скоїли тяжкі злочини. Для кожного ув'язненого обов'язкова програма підтримки, яка включає роботу з психотерапевтом. Так фахівці намагаються усунути саму причину, яка штовхає людину на злочин. Завдяки програмам перевиховання, згідно з офіційною статистикою, після звільнення повторно за грати потрапляє лише 10% ув'язнених.

Через те, що в'язниці в Нідерландах пусті, влада вирішила здавати в оренду камери для ув'язнених з Норвегії та Бельгії. На такому "імпорті" пенітенціарна система заробляє додаткові гроші, що дозволяє виплачувати зарплати тюремникам та уникнути ще більшого скорочення кількості в'язниць в країні.

США і Великобританія пішли іншим шляхом - злочинців стали частіше ізолювати від суспільства. У Штатах вирішили зменшувати рівень злочинності шляхом збільшення тривалості термінів і посилення покарань за порушення. Згідно з дослідженням соціологічного центру Pew з 1970 по 2005 рр., кількість ув'язнених у США зросла на 700%. Присудження увʼязнення навіть за нетяжкі злочини дійсно допомогло знизити злочинність: наприклад, в штаті Техас кількість ув'язнених зросла на 144%, а рівень злочинності впав на 35%.

Однак утримувати так багато вʼязнів досить дорого, тому умови в американських в'язницях далеко не такі комфортні, як у норвезьких. Владі доводиться економити на всьому - від засобів гігієни і ліків до їжі. Одним із способів здешевити утримання ув'язнених стала організація приватних в'язниць, у яких великі компанії розміщують своє виробництво. При цьому прав людини в приватних в'язницях практично не дотримуються і багато ув'язнених по суті потрапляють у трудове рабство.

Тюремна реформа в Україні

Згідно з концепцією Мін'юсту, головною проблемою українських в'язниць є те, що людина, яка виходить з місць позбавлення волі, є абсолютно непристосованою до життя. Соціальний тиск і неприйняття, труднощі при влаштуванні на роботу, отримані психологічні травми і недостатній рівень освіти призводять до того, що вчорашні в'язні знову скоюють злочини і повертаються в камеру. Таким чином, тюремна система не виконує свою функцію: не адаптує людину до вільного та чесного життя, а привчає до агресії і життя за ґратами.

За словами міністра Малюськи, Мін'юст ставить перед собою три важливі цілі, які повинні бути досягнуті під час тюремної реформи. По-перше, держава має забезпечити доступ ув'язнених до освіти і корекційних програмам, які допомогли б їм облаштувати своє життя на волі. По-друге, планується збільшити фінансування медичного обслуговування, харчування та побуту ув'язнених. Третім пріоритетним питанням Малюська визначив збільшення заробітної плати персоналу в'язниць - охоронців, медиків, адміністраторів та інших працівників.

Скорочення кількості в'язниць

Впроваджувати тюремну реформу в Україні планують в кілька етапів. Перший етап повинен бути запущений вже з 1 червня: до кінця травня Мін'юст обіцяв оголосити список з дев'яти в'язниць, де стартує процес заморожування (звільнення персоналу і вивезення засуджених в інші місця утримання). Але поки список так і не оприлюднили.

Малюська розповів, що всі тюрми будуть уважно обстежені, і за результатами аудиту влада вирішить, які саме установи підуть "під ніж". За словами міністра, в деяких в'язницях залишається вільними до 60% місць. "Але це не означає ліквідацію саме таких закладів. Може, вони не наповнювалися штучно - через певні лобі туди направляли менше засуджених, а умови там нормальні. Тоді ми ліквідуємо в'язницю навіть зі значним наповненням і переведемо засуджених у кращі умови", - уточнив Малюська.

Другий етап тюремної реформи передбачає перегляд самої концепції покарання. За планами Малюськи, до кінця 2020 р. парламент повинен буде прийняти зміни до законодавства, які передбачатимуть новий різновид покарання - пробаційний нагляд. Людина, яка вчинила злочин, буде спрямована не у в'язницю, а під контроль органу пробації. Таке покарання передбачає ряд обов'язкових умов: залежно від інкримінованої статті злочинець повинен буде влаштуватися на роботу, пройти навчання, вилікуватися від наркотичної та алкозалежності, носити електронний браслет.

Такий підхід теж спрямований на скорочення кількості в'язниць і оптимізацію фінансування. Крім того, в Мін'юсті планують розширити застосування громадських робіт у якості покарання за нетяжкі злочини.

VIP-камери в українських СІЗО

Ще один пункт тюремної реформи - запровадження системи платних СІЗО. Цей проект вже почали втілювати в життя - у Лук'янівському СІЗО створили кілька камер підвищеного комфорту, які загалом можуть вмістити 13 осіб. Перебування в таких VIP-камерах - задоволення недешеве, за день доведеться заплатити 2 тис. грн, за тиждень - 8 тис. за місяць - 12 тис. При цьому на ціну ніяк не впливає наявність сусідів в кімнаті: від тебе не залежить, чи ти будеш чекати вироку суду на самоті або ж з кількома сусідами по камері.

Виручені від оренди платних камер гроші Мін'юст планує направити на забезпечення перебування осіб, які перебуватимуть у звичайних СІЗО. "Кошти, одержані від надання таких платних послуг, будуть направлені у спеціальний фонд і надалі використовуватися вони будуть для проведення поточних та капітальних ремонтів приміщень слідчих ізоляторів для створення належних умов утримання для інших осіб, узятих під варту", - розповів в одному з інтерв'ю Малюська.

Експеримент планують завершити 31 грудня 2021 р., і тільки тоді буде прийняте рішення щодо доцільності законодавчого закріплення платної послуги з надання поліпшених побутових умов і харчування для осіб, узятих під варту.

Ось тільки правозахисники і громадські активісти вже звернули увагу, що відкриття платних камер в СІЗО порушує законодавство, оскільки люди, які перебувають під арештом, не можуть бути дискриміновані за жодною ознакою, в тому числі фінансовою. Однак Малюська всі звинувачення відкидає і запевняє, що ніякої дискримінації тут немає.

Плани Мін'юсту з тюремної реформи, звичайно, вкрай амбітні, однак їхнє втілення вимагає значних коштів. Своє бачення тюремної реформи Мін'юст представляв ще восени 2019 р., коли економіка продовжувала зростати, а про місто Ухань і коронавірус ще ніхто не чув. Тепер же країна перебуває на порозі економічної кризи, і навряд чи знайдуться гроші на модернізацію в'язниць. У той же час коштів від платних камер і продажу землі, на якій розташовані в'язниці, явно не вистачить на те, щоб втілити всі заявлені плани з реформування пенітенціарної системи в життя. Тому покладати великі надії на реформу найближчим часом не варто.