На кордоні люди ходять похмуро. Як в українців з'явився свій кримінальний трилер
"Грань" (українською - "Межа", словацькою - Čiara, студія-виробник - Wandal Production) знятий у спільному виробництві України, Чехії та Словаччини. Внесок України склав 7 млн грн при 37-мільйонному бюджеті (1.31 млн євро). Режисером картини став Петер Бебяк. Він раніше працював над проектами "Абрикосовий острів" (2011), "Зло" (2012), "Очищувач" (2015).
У стрічці зіграли: Томас Масталир ("Повстання" (2001), міні-серіал "Франкенштейн"), Зузана Фіалова ("Я обслуговував англійського короля" (2006), "Колоски" (2012)). Також важливі ролі дісталися Станіславу Боклану ("Поводир" (2013), "Слуга народу 2" (2016), серіал "Слуга народу"), Римми Зюбіної ("Жіноча інтуїція" (2003), "Аврора" (2006)).
Звичайно, сюжети про контрабанду дуже виграшно виглядають на екрані і тісно пов'язані з класикою гангстерського кіно. Цікаво, що більшість таких картин засновано на реальних подіях. Неважко помітити, що, як правило, предметом контрабанди в таких фільмах є або наркотики або зброю.
Так, одним з найвідоміших фільмів про незаконну торгівлю наркотиками і їх перевезення з Колумбії в США є "Кокаїн" (Blow, 2001) режисера Теда Демме з Джонні Деппом і Пенелопою Круз в головних ролях. Культовий голлівудський кінематографіст Рідлі Скотт зробив відразу дві відомих наркодрамы. "Гангстер" (American Gangster, 2007) розповідає про життя впливового гарлемського темношкірого гангстера Френка Лукаса, який у співпраці з окремими генералами Пентагону возив героїн в трунах американських солдатів з В'єтнаму. А також "Радник" (The Counselor 2013): головний герой - успішний юрист - повинен провезти з Мексики партію кокаїну на $20 млн, проте вся операція перетворюється в криваву вакханалію.
"Збройний барон" (Lord of War, 2005) Ендрю Ніколло має деяке відношення до Україні. Головний герой - виходець із Одеси Юрій Орлов в блискучому виконанні Ніколаса Кейджа - заснував в США свій не зовсім законний бізнес, почавши міжнародну торгівлю зброєю. За ним довго полювали кращі оперативники ЦРУ і ФБР, проте спіймати його вдалося зовсім не легко, і врешті-решт у нього виявилися надто впливові покровителі. І знову про наркотики йдеться в "Убивці" (Sicario, 2015), присвяченому спецоперації ФБР по ліквідації мексиканського наркокартелю, тунелями поставляв наркотики в США. У фільмі розвивається особиста драма спецагента, сім'я якого стала жертвою мексиканського наркобарона. Режисер фільму Дені Вільньов незабаром після того отримав культовий статус завдяки успішним фантастичним фільмам "Прибуття" та "той, що Біжить по лезу 2049". Варто також згадати драму режисера Ріка Романа Во "Стукач" (Snitch, 2012) про представника наркомафії, який йде на співпрацю зі спецслужбами, щоб врятувати життя своєму синові, який попався на продажу наркотиків.
Всі ці роботи об'єднують кілька рис: похмура атмосфера, повний жорстокості сюжет, головні герої - злочинці, ну і, звичайно, великі бюджети. Тобто, по суті, склалася вже певна традиція, до якої глядач звик. Який вихід знайшов Бебьяк, також вирішив зняти кіно про "контрабасі", але при цьому не володіє ні голлівудськими засобами, ні голлівудськими зірками?
Історія починається влітку 2007-го, напередодні приєднання Словаччини до Шенгенської зони. Головний герой - житель прикордонного містечка Адам Крайняк, батько великої родини і керівник злочинної групи. Займаються вони набагато більш спокійним бізнесом, ніж герої різних "Кокаинов" і "Вбивць": контрабандою сигарет, які коштують в Європі порівняно з нашими широтами нечувано дорого. Проте з наближенням довгоочікуваної Шенгену ускладнення починаються звідусіль: українсько-словацький кордон скоро перекриють, старша дочка Крайняка, Луція, виходить заміж за місцевого хлопця з кримінальними нахилами, український партнер Адама хоче освоїти торгівлю новим, більш прибутковим і більш небезпечним товаром - так, так, тим самим, що всі нормальні бандити і возять через кордон, тобто наркотиками. Загальне напруження досягає критичної межі після невдалої операції, в результаті чого Крайняк стає боржником українського мафіозі Крулла (Боклана), якого всі бояться.
Прем'єра фільму відбулася 3 липня 2017 р. на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах (Чехія), де Петер Бебьяк отримав "Кришталевий глобус" за кращу режисуру, а також був відзначений міжнародною кинопрессой. Так, влиятельнейшее видання The Hollywood Reporter відразу після фестивальної прем'єри охарактеризувала фільм як "захоплююче поєднання місцевої специфіки та жанрових елементів". Рецензент також зауважив: "Це чудово знята і потужно зіграна мейнстрімна розважальна картина, яка повинна зробити класний бізнес в Центральній Європі, і, можливо, пробудить ентузіазм дистриб'юторів у інших країнах, особливо якщо отримає нагороду в Карлових Варах, де відбулася прем'єра". Кілька днів тому "Грань" отримала нагороду "Золотий Атлас" - Гран-прі 18-го Міжнародного кінофестивалю в Аррасі (Франція). Крім того, Молоде журі фестивалю визнало стрічку кращим фільмом.
"Грань" містить безліч ходів з кримінального жанру, з трилера і навіть із сімейної драми, відпрацьованих до автоматизму в комерційному кінематографі. Але Бебьяк використовує ці прийоми, примудряючись не погрішити проти конкретних місцевих обставин. Всі ці темні ліси, пошарпані автозаправки, непримітні селища, пункти перетину кордону стають цілком природними місцями найкрутіших сюжетних поворотів, а найбільш вражає затоплений кар'єр, у який Крулля скидає тіла своїх жертв: братська могила, виглядає моторошно навіть при денному світлі.
Таким чином, правила жанру тут цілком дотримані. Причому Бебьяк не намагається наздогнати своїх голлівудських колег: жодних багатозарядних перестрілок, вибухів на весь екран або лихих перегонів на автомобілях. Все - пропорційно місця подій, але насильство при цьому втілено зримо і переконливо - рівно так, як потрібно для того, щоб фільм, не покрививши душею, можна було назвати трилером.
Глядачі оцінили зусилля: "Грань" стала найкасовішим словацьким фільмом за всю історію місцевого кінопрокату. З 27 липня через 16 тижнів вона зібрала майже € 1.8 мільйона, картину висунули на "Оскар" від Словаччини.
На закінчення не можна не відзначити, що музичний мотив картини - відома словацько-українсько-польська народна пісня "Гей, соколи". Її перепела популярна словацька група IMT Smile за участю Ондрея Кандрача, причому у фінальних титрах вона звучить і в польській, і в українській версіях. Багато в чому ця пісня - досить точне вираз "Грані". Невесела за змістом - про печаль і розлуку, про одвічні біди, яких тільки вільним соколи, що літають по небу, і вдається уникнути, але - бадьора по мелодії, напориста з ритму. Умовне добро, після всіх пригод, візьме верх над безумовним злом - а що ще треба для хорошої історії?
