Плацкартная показуха. Коли політики стануть постити фото з Жеків
Міністр інфраструктури проїхався в плацкартному вагоні! Шок, сенсація! Саме так виглядала реакція соцмереж і ЗМІ на пост у Facebook Володимира Омеляна, який вирішив з'їздити у відрядження в Дніпро в плацкартному вагоні. Ближче до народу, так сказати. Втім, трюк з плацкартом явно був розрахований не тільки на народ - Володимир Омелян не забув зробити випад у бік свого нерозлучного недруга, голови правління "Укрзалізниці" Войцеха Балчуна. Мовляв, "на вокзалах далі безлад, який нагадує Шанхай, а не Європу або хоча б Польщу". А так, в принципі, їздити можна. Жарковато правда, і постіль волога. Міністру, правда, натякнули, що не в тому він поїзді їхав - вагон після ремонту, з кондиціонером. Сів би в який-небудь "Івано-Франківськ - Генічеськ" - вражень б куди більше було.
Але на фотографіях міністра в плацкартному вагоні історія не закінчилася. Кілька днів потому про героїчну поїздці на бічній полиці біля туалету написав нардеп Остап Єднак, що потрапив в Раду за списком "Самопомочи", а тепер гордо носить звання позафракційного. "З мінусів - хрюкання, хропіння та сопіння вночі змінилось шалених шумом від старого вікна та крутої швидкості вранці. Зате це найкращий спосіб бути якнайближче до людей", - зазначив нардеп.
Питання тільки в тому, яка користь самим людям від такого наближення. Хоча навіть сама постановка питання неоднозначно натякає, що поїздка в плацкартному вагоні схоже на сходження з Олімпу Зевса: небожителі вирішили подивитися, як там поживає "маленький українець". Раніше у нас таке єднання з народом зазвичай полягала в тому, що мер Києва спускався під землю і пару зупинок їхав на метро. У супроводі десятка журналістів та телекамер, покликаних відобразити це велике дійство. Тепер потреба в камерах відпала - можна зробити сэлфи на тлі матраца і гордо опублікувати його в соцмережі. Прямо сам собі режисер. Хоча куди цікавіше було б подивитися, як політики постять фото з інфекційного відділення якої-небудь обласної лікарні або з багатогодинній черзі під кабінетом директора Жеку. На такі жертви поки що ніхто не зважився. Можна, звичайно, згадати Олега Ляшка з його бабусями і коровами, але якось притих він останнім часом з виходами в народ. А раз вже в хід широко пішли плацкартні вагони, то чекати можна чого завгодно. Тим більше, з урахуванням вічно очікуваних виборів. Оголосять передвиборну кампанію, а у нардепа вже готове портфоліо "єднання з народом": ось я в тамбурі "забацаного поїзда", ось я стою в черзі в поліклініці, а ось торгуюся на базарі за кіло картоплі. Самий що ні на є народний кандидат!
Звичайно, показухою і популізмом українців давно не здивуєш. Але ми з завидною завзятістю ходимо по граблях і весь час обираємо когось не того. Хоча по-хорошому історія з плацкартними вагонами повинна б розвинутися в дискусію про те, коли це явище взагалі зникне як клас. Ось ці всі стирчать в проході шкарпетки, запахи ковбаси з часником на піввагона, духота і мокра постіль. Спальні вагони у багатьох країнах світу вже давно перетворилися у вимираючих мамонтів. Навіщо трястися всю ніч в задушливому купе, якщо за кілька годин можна домчати до пункту призначення в м'якому кріслі під кондиціонером?
В Україні пересадити всіх на денні поїзди задумав ще Борис Колесніков, якого злі язики в результаті нарекли Боря Хюндай. Ось тільки проблема в тому, що поява швидкісних поїздів вирішило питання лише частково. Адже відстань в 500 км від Києва до Одеси швидкісний поїзд долає всього-на-всього за сім годин. В Японії, наприклад, швидкісні потяги синкансэны їздять з середньою швидкістю 270 км/год, а на деяких ділянках розвивають швидкість до 320 км/год. Так, для цього довелося будувати спеціальну швидкісну залізничну колію. Причому будівництво її ознаменувався скандалом: у ході робіт вартість колії зросла вдвічі. З-за цього президент японських залізниць Шінджі Сого і його головний інженер Хідео Шима були змушені піти у відставку. В результаті їх навіть не запросили на урочисте відкриття залізниці, яку вони ж і створили. Зате тепер Японія - визнаний лідер швидкісних пасажирських перевезень по залізниці.
А в цей час в Україні політики їздять у плацкартних вагонах і разом з народом скаржаться на задуху в вагонах.
